Мабуть кожен щирий патріот сьогодні мав радість якщо не бути присутнім на Майдані, то хоч дивитись те, що там відбувалось, по телевізору. Як і я, до речі. Звичайно що у багатьох сьогоднішні події не викликали такого ентузіазму, який був два з половиною роки тому, багато хто уже не вірить завірянням політиків, вважаючи, що їхні обіціянки знову таки виявляться пустими.
Але слід лише тверезо оцінити ситуацію, і стає зрозумілим вся небезпека подальшого перебування зРади при владі. Згадаймо лишень останні заяви коаліціянтів: знищення інституту президентства, відміна тризуба, як державного герба, запровадженя російської мови як єдиної державної, а українській дати “привілей” бути регіональною. Ці заяви здаються сміховинним, але дай лише “націо-єднальникам” трохи часу, щоб докупити багнетів, недостатніх до бажаної кількості трьохсот депутатів, як ці заяви зможуть стати суворою реальністю для кожного з нас.
“Майдан був лише початком…”. І хоч слова пані Тимошенко звучать дещо пафосно, слід лише оглянутися навколо, як стає зрозуміло, що вона права на всі сто, і що Майдан - це ще далеееко не кінець. Українці протягом століть боролися за свою свободу, і, на жаль, доводиться констатувати, що собода ще досі не виборона. Те, що країною керує людина, на мітингах якої повно російських прапорів і члени партіїї якої роблять явно антиукраїнські заяви, аж ніяк не може сказати, що Україна - вільна держава. Ні, ми все ще не вільні - нами керує купка людей, що складається з членів бандитського клану, відданого російському керівництву, останків майже вимерлого виду комуністів, що плазують перед вищезгаданим бандитами і якнайсильніше прагнуть приєднатися до Росії-матінки, а також групи колишніх “помаранчевих патріотів”, які, чи то цілою фракцією, як от соціалісти, чи то по одному переходять в лави кааліції, доповняючи її і роблячи з неї справжнього антиукраїнського монстра.
Мені страшно чути, коли говорять, що Майдан був даремним і що політики зрадили народ. Так, вони дійсно це зробили, і не слід відкидати провину тієж Тимошенко чи того ж Ющенка, але варто заради справедливості наголосити, що Помаранчева революція даремною не була і вона назавжди закарбується в пам’яті української нації, як одні з найвизначніших подій, що зберегли Україну. Адже хтозна, чи існувала б зараз така держава, як Україна, якби Майдану не було…
Та повернемось до політиків. Політики як були політиками, так ними і зостануться, зрадники як були, так вони і будуть, але навіть найбільший песиміст не буде заперечувати проти того, що помаранчева команда очистилася і справді об’єдналася. І об’єднала її аж ніяк не жадоба до влади (хоча і така є, які тоді з них політики, щоб не бажати йти до влади?), їх об’днала небезпека, що нависла над Україною, небезпека, що тепер дійсно серйозно загрожує всьому свідомому українству і Україні в цілому.
І ця небезпека повинна об’єднати кожного з нас, об’єднати у боротьбі за нашу Батьківщину, як це робили тисячі людей до нас. “Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно, відкрий свої очі у світлі далеких зірок - це дивляться пильно з небес загиблі поети й герої - всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє…”
Recent Comments