ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

(постанову залишено без змін постановою

Судової палати у господарських справах

Верховного Суду України від 14.12.2004)

 

"16" вересня 2004 р.                                                                      № 2/2

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                   Добролюбової Т.В.

суддів                               Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши у

відкритому

судовому засіданні         в м. Києві

касаційну скаргу            Державної податкової інспекції у місті Ужгороді

на постанову

від                                     4 травня 2004 р.

Львівського апеляційного господарського суду

за позовом                       Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант”

до                                      Державної податкової інспекції у місті Ужгороді

про                                   Зобов’язання ДПІ у м. Ужгороді видати свідоцтво на право сплати єдиного податку

 

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:                  П., дов. від 09.01.04 р. (на 78 арк. справи)

від відповідача:              Б., дов. від 13.09.04 р. № 15763/9/10

 

ВСТАНОВИВ:

 

Товариством з обмеженою відповідальністю “Діамант” у січні 2004 р. заявлений позов до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про зобов’язання останньої видати свідоцтво на право сплати єдиного податку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” Товариство подало заяву до податкової інспекції у м. Ужгороді про видачу свідоцтва на право сплати єдиного податку упродовж 2004 р. за ставкою 10 відсотків. Відповідачем було відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з огляду на вимоги пункту 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” з тих мотивів, що обсяг виручки підприємства позивача від реалізації продукції за рік перевищив 1 мільйон гривень. Позивач вважав відмову ДПІ неправомірною, і просив зобов’язати відповідача видати свідоцтво на право сплати єдиного податку посилаючись на приписи Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24 лютого 2004 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов’язання ДПІ у м. Ужгороді видати свідоцтво на право сплати єдиного податку. Рішення суду вмотивоване приписами статті 5 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” та пункту 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, якими визначені основні напрямки державної підтримки малого підприємництва та запроваджено спрощену систему оподаткування для певних суб’єктів малого підприємництва. Господарський суд встановив, що позивач у 2003 р. перевищив обсяг виручки від реалізації продукції, зазначеної приписами пункту 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, тому визнав відмову у видачі свідоцтва правомірною.

Львівський Апеляційний господарський суд постановою від 4 травня 2004 р. перевірене рішення Господарського суду Закарпатської області скасував. Позовні вимоги про зобов’язання ДПІ у м. Ужгороді видати свідоцтво на право сплати єдиного податку задовольнив. Постанова апеляційного господарського суду вмотивована приписами статей 5, 11, 14 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” з огляду на те, що положення Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” в частині встановленого обсягу виручки суб’єктів малого підприємництва для переходу на спрощену систему оподаткування протирічать приписам названого Закону, прийнятого пізніше, ніж названий Указ.

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2004 р. прийнята з порушенням норм матеріального права. З урахуванням уточнень представника у судовому засіданні, просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати постанову у справі, та залишити без змін рішення у справі. При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційним судом помилково не застосовані приписи статті 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” та пункту 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”. Наголошує на тому, що Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” є основним документом, регулюючим порядок застосування єдиного податку, яким зокрема передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант” судом отриманий відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить залишити без змін постанову апеляційної інстанції у справі. Товариство, з посиланням на приписи підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зауважує, що ДПІ у м. Ужгороді не було надіслане вмотивоване рішення за скаргою платника податків, а відтак така скарга вважається задоволеною на користь платника.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та розглянувши доводи касаційної скарги, відзначає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, господарським судом Закарпатської області встановлено та підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Діамант” подано до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді заяву про видачу свідоцтва на право сплати єдиного податку упродовж 2004 р. за ставкою 10 відсотків відповідно до приписів Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”. В поданій заяві зазначено, що середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві на дату подання заяви не перевищує 50 чоловік, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), майна, основних фондів за рік становить 1 221 000 грн. Листом від 24.12.2003 р. № 20980/10/15-1 ДПІ у м. Ужгороді було відмовлено в переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з посиланням на приписи пункту 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, з огляду на перевищення позивачем обсягу річної виручки підприємства від реалізації продукції у сумі 1 мільйон гривень.

Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, в редакції Указу Президента України № 746/99 від 28 червня 1999 р., передбачена для суб’єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування, обліку та звітності, яка полягає в оподаткуванні доходів за єдиним податком. Перехід на таку систему оподаткування здійснюється на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку, який видається, за заявою суб’єкту малого підприємства, органами державної податкової служби за наявності встановлених цим Указом умов.

Законом України “Про державну підтримку малого підприємництва” що набув чинності 22 листопада 2000 р., визначені правові засади державної підтримки суб’єктів малого підприємництва. Відповідно до приписів статті 5 названого Закону, державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямками: формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого підприємництва; встановлення системи пільг для суб’єктів малого підприємництва; запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності; фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва; залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб. Зокрема, одним з напрямів державної підтримки малого підприємництва і є запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Приписами статті 11 названого Закону зазначено, що застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється в порядку встановленому законодавством України. Таким законодавчим актом, який регулює вказані відносини, і є Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”. Крім того, Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” дає визначення поняття “суб’єкта малого підприємництва”, а Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” визначає коло тих суб’єктів малого підприємництва, для яких запроваджується спрощена система оподаткування. Тому посилання апеляційної інстанції на застосування до спірних правовідносин тільки приписів Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” без урахування Указу, з огляду на прийняття даного Закону після Указу, та наявність протиріч між даними нормативними актами, визнаються необґрунтованими.

Оскільки, факт перевищення позивачем обсягу річної виручки підприємства від реалізації продукції у сумі 1 мільйон гривень є доведеним, господарський суд Закарпатської області правомірно відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що позивачеві не було надіслане вмотивоване податкове рішення за скаргою платника податків, а тому така скарга вважається задоволеною на користь платника, не є підставою для залишення без змін постанови апеляційної інстанції, оскільки такі доводи не заявлялися у позовній заяві та апеляційній скарзі, а відтак судами не досліджувалися.

За таких обставин справи, переглянута постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Закарпатської області залишається без змін по суті, з урахуванням викладених у цій постанові мотивів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁸, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4 травня 2004 року у справі № 2/2 скасувати.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24 лютого 2004 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді задовольнити.