ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

(постанову залишено без змін постановою

Судової палати у господарських справах

Верховного Суду України від 28.09.2004)

 

"04" березня 2004 р.                                                                              № 1/505

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого             Остапенка М.І.

суддів:                        Харченка В.М.

                                    Чабана В.В.

розглянувши

касаційну скаргу      ПП “Югавтоснаб”

на постанову             Донецького апеляційного господарського суду

від                               29.10.2003 року

за скаргою                 ПП “Югавтоснаб”

до                                ВДВС Краматорського міського управління юстиції Донецької області

про                              дії відділу державної виконавчої служби

у справі за позовом  ПП “Югавтоснаб”

до                                ВАТ “Краматорський металургійний завод ім. В.В. Куйбишева”

про                              стягнення 300000грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2003 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2003 року відмовлено у задоволенні скарги на дії відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області щодо зупинення виконавчого провадження по наказу господарського суду Донецької області від 16.01.2002 року, № 1/505.

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову оцінку судами обставин, пов'язаних з виконанням рішення суду і просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” обставиною, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Оскільки зазначена вище норма пов'язує обов'язок зупинення провадження по справі лише з фактом порушення провадження у справі про банкрутство боржника, а не з часом виникнення боргових зобов'язань, мораторій на задоволення вимог кредиторів не містить виключень для боргів, які виникли після порушення справи про банкрутство, місцевий господарський суд і суд апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що зупинення виконавчого провадження на визначений ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” строки, тобто до розгляду питання по суті щодо банкрутства боржника є правомірним, обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги і підстав для скасування постановлених по справі судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2003р. без змін.