Поетичні майстерні - Самвидав

[] Школа | Рубрики | Вибрані твори | Переможці Логін Пароль Зареєструватися? Забули пароль? Фото | Новини | Проекти | Форум | "Вісник" ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ Галинка Лободзець 2008.01.21 03:23 В твої сімнадцять Люблю тебе в твої сімнадцять, коли весь світ тобі малий, коли думок враз кільканадцять, вже не малий а молодий. Люблю тебе в твої сімнадцять. Довіри повен чистий взір, коли тобі лишень зібраться і без турбот дістатись зір. Коли слова твої рішучі, про почуття і світолад, коли думки такі жагучі, від вражень, віршів і балад. Люблю тебе в твої сімнадцять, мій ангел щирого пера... 20,01,08 Богдана Шацька 2008.01.21 00:21 Знайомому Мій геній злий. Та Ваш, мабуть, хороший. Це все від сонця, навіть попіл мрій. Йому не треба тих нещасних грошей. Він благородний, та чомусь німий. Повірити у власну винятковість Чомусь завжди не дозволяє страх. Та не така вже й чиста випадковість Нова ідея у старих думках. Боїться правди, як страшних агоній, Йому зневага ближча, хоч гірка. Хронічний скептик, а в диму іроній Цікавість зачаїлася людська. Невпевненість маскує під нахабство, А очі теплі! – погляд аж горить. Любов сховалась за відверте хамство, Так, ніби серце можна обдурить. Стосунки перетворені в формальність, Слова – в банальність, у буденне «щось». Але ж любити – це і є нормальність! Чому тоді цього ми боїмось?... ондо линдэ 2008.01.20 23:48 слова с Че)). Отказ. Бедна твоя немота. Молчи, ты уже лишен Голоса. Вот черта, И ты ее перешел. Вот черт, он на букву злей, Чем этот твой рубикон. Молчи, ты уже ослеп. Забудь, ты уже прощен. Ты спросишь, в чем виноват. И кто выносил вердикт. Вы-чер-кивай всех подряд, Ты сам себя осудил. Твоя черта - не солгать. И ты отказался петь. Твоя немота - че-стна; Прощая других, ослеп. Василь Шляхтич 2008.01.20 23:17 Є надія Вогні тліють Є надія Є надія Вже раніє Правда гріє Є надія Ти ще плачеш Сльози криєш Є надія Ворон кряче Ворог риє Є надія Мале дитя Личко миє Є надія Іде життя Мрії сіє Є надія Тіні злого Є надія Що зігниють Той хто з Богом Є надія Зрозуміє. Василь Шляхтич 2008.01.20 22:38 ??? сини весни до чекали німа вона все ж цвіте сумні пісні вчули хвалу сестра брехня нищить все. Лаура Тільки 2008.01.20 21:53 * * * Ніч чатує сон, Годинник тік-так, тік-так… Холод жде за вікном, Під ковдрою затишно всяк. Подушка в валик зібгана, Розтерлись на ній думки, Тіло лиш ліжку віддане, Ну звісно й тобі… Прости… Вже північ пробила – дін - дон, І місяць як срібний маяк Із холодом жде за вікном, А з тобою затишно всяк. До тебе припнулась під ковдрою, Як до матрацу, а ти… Шепочеш мені скоромовкою: „Кохаю, люблю, обійми”. Євген Плужник 2008.01.20 21:30 * * * Зі збірки «Дні» Одірвались від днів слова, В'януть собі по книжках, а у днях — мов у темному лісі! Радість у мене нова: Дощ осінній по стрісі. Брешете ви, кому ясно усе! Перед мрією всі ми ниць! Дні! який це музей Дрібниць! 1926 Євген Плужник 2008.01.20 21:29 * * * Зі збірки «Дні» Розминувся зі мною сон. Дні повій, галіфе й героїв... Хто у сквері під цей газон Грунт угноїв? Певне, мріяв:ось прийде час... Рости, травко зелена! Що ж! Шинелька його якраз І на інші рамена. Тільки ґудзик приший новий,— Та і мрій собі серед буднів... Ви! Майбутні! 1926 Валентин Бендюг 2008.01.20 18:53 ПІСНЯ ДЖУРИ Гей ти, Буже, козаченьку-друже! Невеселі твої береги, А над хвилями чаєнька тужить, Бо обсіли тебе вороги. Я куплю в Межибожі коня, Гостру шаблю, сідельце і збрую Та й поїду у полк Богуна, До братів-козаків полечу я. Посічем ворогів до ноги, Потече чорна кров в синє море, - Звеселяться твої береги І забудеш, наш Буженьку, горе. Забуяють лани і гаї, Забіліють святкові кошулі, Защебечуть усі солов’ї, Сотні літ накують нам зозулі. Марвел Кохана 2008.01.20 18:51 Кодекс писаки Можна писати Про себе Пальцями по руках Можна писати Як небо Зливою злизує дах Можна писати На стелі Очима водити танки Також про те, Як в пустелі Захлинулись водою піски Можна за вітром писати А можна, щоб вітер в лице Цим можна займатись А можна писати про це Можна писати Для нього Звісно, якщо він захоче Не можна писати такого: У спину і поза очі. Ванда Савранська 2008.01.20 18:31 Валентинка Присвячую однокласниці N 1. Про тебе й про мене говорять… На парту сусідню я ледве дивлюся, Долонею очі собі прикриваю – А раптом хто-небудь побачить, вгадає, Що я і дихнути на тебе боюся? Та все видає мене. Як це стерпіти! Мовчу, наче раб, занімілий в кайданах. Про тебе й про мене говорять в романах. Про тебе й про мене – всі формули світу. 2. Лицар Дражни мене, смійся. Штовхни мене в груди. І я подражню тебе – злегка, довільно. За коси посмикаю трохи, не сильно, – Нехай не подумають лишнього люди. Якби тобі хтось заподіяв лихого, Я так покарав би − ніхто б і не пискнув. Тебе ж би на руки узяв і притиснув, І ніс би, і ніс би − далеко і довго… 3. Якщо почуття моє зветься коханням… Нема тебе. Пустка заходить у душу, І щось відбувається в мертвому класі: Немов попливли і розтанули в часі Учителька, друзі, портрети байдужі. Я бачу, як дошка пливе із завданням, І парти пливуть, загубили причали… Якщо почуття моє зветься коханням, Скажіть же, чому в ньому стільки печалі? 4. Твій голос у телефоні Хоч скільки дивися – пуста твоя парта, І я байдужію, тупію, сумую. Твій профіль на кожній сторінці малюю, А ти ні сьогодні не прийдеш, ні завтра. А ти захворіла. Мені ж всемогутній Чаклун віднедавна наклав заборони На пошту твою і твої телефони. «Алло?» – ось і все, що я можу почути. 5. Невже так буває? Це мука. Немає ні жартів, ні злості. Я робот. А живлення – тільки на рухи. Та хтось підмикає мене до напруги: – Ходімо, зібрались до подруги в гості… До тебе? Додому? Невже так буває? Тебе, і твій дім, і батьків я побачу?! Від думки такої я мало не плачу. Так просто – не можу. Я просто тікаю... 6. Ти - сонце Сиджу я і вірші про тебе «шифрую», І тоскно дивлюся на парту четверту. Аж ось обпекло і звеліло завмерти Те сяйво, що я навіть спиною чую. Ти входиш, як сонце. Просте порівняння. Так сяє веселка у свіжім озоні, Так промінь пробуджує котики сонні. Ти – сонце, та й все. Моє сонечко раннє! Невідомий із твого класу Ірина Заверуха 2008.01.20 17:11 Твоя вода - лід Ти голодний? - налий собі чаю, Не займай, будь ласка, фіранки. Ти такий незграбний, мій Каю. Скільки льоду? Всього пів-склянки? Ти прийшов - і вікна розквітли, Тільки стало холодно спати; Попсувала в домі всі мітли, Щоби вимести сніг із хати. Пригорнула - губи холонуть: Поцілую очі сніжинки... Ти підеш - нестимеш в долонях Теплі сльoзи слабкої жінки... Христина Лисюк 2008.01.20 13:20 Джиммі Моррісону (соліст групи The Doors 60-х. Помер від розриву серця у ванні) Джим, твій дим, твій сон, одеколон, містичний дім я згадую шмаль, рояль, таку чомусь жіночну шаль І шал в якому ти тримав свій зал. Пропав. Одного дня, коли світилася від щастя Арізона, пустельний дух смоктала височінь, ти подумки із вежі Вавилону летів, гадаючи, що Бог, то все ж глибінь. Взяла журба, лилася й розросталась, ти бачив ясність поміж струн кількох, ти заливав і сипав, бо любив, коли здавалось.. що гнівиться на тебе наш всесильний Бог І ти ж один негідник знав, що вмреш від сну, від передозу, від вічності, від божих чар, останнім буде серце..а не мозок. Джим..а може ти того святий, як сонце, що не згасло, а зайшло, що ти не лисий і беззубий - молодий, не кусень м'яса, - ціле тло. Моррісон, тонни солі тобі на рани, ніж у шрами, якесь божевілля в вуста, пробач, уявляю як ти тоді в ванні.. великим, ще більшим став. Христина Лисюк 2008.01.20 13:16 Божевілля О божевілля в глибині житейській, колаж засліплення, задумання, заслання у темний дім, де лиш кураж поезій тривожить душу, хвору, безнастанну, несповнену, невтішену, забуту, затоптану у бруд і мох слизький, злилась ти з тілом, в болі окунуте, твій епатаж лиш зайвий і низький. Ти кажеж "ні" вже черговій любові, яка стукоче в двері кам'яні. Чому мені, а не тому хто в змові із сатаною у п'янкій труні. Або тому, хто встоїть на пружині дурного світу форми ДНК і дасть йому найкращу половину свого руйнуючого всього "я". Чому любов, мов у залізній клітці, у грудях б'ється і розносить в друзки усе збудоване за правилами міці, терплячості..покірності..Мотузки!!! Вся філософія в її палких обіймах, що стиснуть душу і розчавлять біль, реальність впаде на підтятих крилах, цей струм пройде крізь тіло, наче дриль. Останні надходження: 7 днів | 30 днів Останні коментарі: сьогодні | 7 днів Головна Автори Конкурси Рейтинги Статистика Огляди Критика | УкрАрт | ? Автори / Кока Черкаський / Поезія Ленін у Жовтні Місяць за хмарами, Капає дощ, Мряка навколо й туман, Без парасолі, Закутаний в плащ Йде одинокий пацан. Шо він шукає тут ? Дума про що ? Чом не сидить у теплі ? Схопить застуду, Пійма менінгіт, Й навіки спочине в землі ... Та не про себе він Дума в цю мить, Дума про нас , день і ніч ! Цей одинокий Замерзлий чувак – Юний у Жовтні Ілліч ! Знає він : Скоро буржуям каюк ! Вигляне сонце з-за хмар, І розкуркулений Згине навік Підлий і капосний цар ! Місяць за хмарами, Капає дощ, Мряка навколо й туман, Він усміхається, Добра рука Міцно стискає наган. Найвища оцінка Редакція Майстерень 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас Найнижча оцінка Олександр Морщавка 4.5 Любитель поезії / Любитель поезії 1 - Зовсім погано 1.5 2 - Погано 2.5 3 - Надто посередньо 3.5 4 - Майже добре 4.5 5 - Гарно 5.5 6 - Прекрасно 6.5 7 - Геніально Поради та застереження Про публікацію Дата публікації 2006-11-04 20:21:16 Переглядів сторінки твору 231 Творчий вибір автора: Любитель поезії Статус від редакторів: Любитель поезії Народний рейтинг 5 Рейтинг "Майстерень" 5.5 Самооцінка твору автором 4 Конкурси. Теми Іронічний неореалізм Коментарі Оксана Яблонська ( Л.П. / Л.П. ) [ 2006-11-04 20:28:27] Сильно. Головне, своєчасно. Це ж незабаром жовтнева революція. Правда, нагадує переспів "а он безумный ищет бури... ":)) Маjстер Рим ( М.К. / Л.П. ) [ 2006-11-11 16:47:33] Чудово! Під кожним першим пам'ятником Іллічу Вождю, я вибив би ваші рядки: "Місяць за хмарами, Капає дощ, Мряка навколо й туман, Без парасолі, Закутаний в плащ Йде одинокий пацан." Під кожним другим пам'ятником вибив би - куди саме йде :) КАРТА САЙТУ | ОСНОВНІ ПРАВИЛА | ОЦІНКИ ТА ОЦІНЮВАННЯ | НОВИНИ | Книга скарг та пропозицій | ФОРУМ "СЛОВО" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту " Altopix " © Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать гол.редактору "Майстерень"