Для сучасної Європи 9 травня — День Європи — став символом, який разом з єдиною валютою, прапором і гімном ідентифікує політичну єдність Європейського Союзу (ЄС), святом, що зближує всі європейські народи. Саме 9 травня 1950 року за умов «холодної» війни двох суспільних таборів, що досить реально окреслювало загрозу Третьої світової війни, було зроблено перший крок у напрямі створення наднаціональної організації, яка б консолідувала зусилля всіх демократичних сил континенту. Того дня міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман виступив з пропозицією щодо створення об’єднаної Європи як необхідної умови для підтримки мирних відносин. Він закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати своє виробництво вугілля та сталі і створити таким чином “першу конкретну основу Європейської Федерації”. Те, що оголосив пан міністр і що згодом дістало назву “Декларації Шумана”, було по суті початком створення загальноєвропейської установи, яка мала опікуватися управлінням стале-вугільної промисловості — сектора, що у згаданий період являв собою базу військової могутності.

Країни, до яких звернувся французький урядовець, на той час майже зруйнували одна одну у жорстокому конфлікті, що залишив по собі відчуття матеріального і морального спустошення. Існуючи продовж багатьох століть, Європа, яка завжди мала об’єднуючі складові, через недосконалість або несприйняття моральних настанов і правил суспільного співіснування, не здатна була запобігти страшним трагедіям на континенті. Повоєнний розвиток подій не мав перспектив, оскільки завойовані країни прагнули визволення і права на незалежність і самовизначення. Кожна європейська країна мала демократичним шляхом дійти до фундаментальних цінностей миру і солідарності, враховуючи регіональні аспекти і вимоги охорони довкілля, аби гарантувати своїм громадянам безпечний і достойний рівень життя.

Звичайно консолідація Європи не відбудеться водночас і навіть протягом кількох десятиріч. Проблеми ще численні та очевидні. Проект, що стартував одразу після Другої світової війни, все ще можна вважати нововведенням європейської інтеграції. Побороти стереотипи складно, проте країни — члени Європейського Союзу усвідомлюють, що потрібно всі зусилля зосередити не на домінуванні однієї групи над іншою. Сьогодні мета континентальної спільноти — збудувати Європу, яка поважає свободу та індивідуальність усіх народів, які утворюють її. Тільки об’єднуючи держави, Європа може контролювати власну долю і відігравати позитивну роль у світі. Зберігаючи особливі цінності, традиції та мови, громадяни Європи повинні відчувати себе вільно в європейському “домі”, який за рішенням самміту лідерів ЄС у Мілані святкує свій день — День Європи — з 1985 року.

Декларація 9 травня 1950 року*

Мир у світі не може бути збережений без позитивних зусиль, пропорційних небезпеці, що йому загрожує.

Внесок, який організована та жива Європа може зробити у цивілізацію, нерозривно пов’язаний із підтримуванням мирних відносин. Взявши на себе впродовж понад 20 років обов’язок борця за об’єднану Європу, Франція завжди мала провідну мету — служити миру. Ціль об’єднання Європи не була досягнута, і ми мали війну.

Європу не буде створено водночас чи за єдиним планом. Вона будуватиметься завдяки конкретним досягненням, які спершу створять дійсну солідарність. Зближення націй Європи потребує викорінення вікової опозиції Франції та Німеччини. Будь-які дії, що застосовуються, мають насамперед стосуватися цих двох країн.
Маючи на увазі цю мету, французький уряд пропонує вжиття негайних заходів щодо одного, але дуже вирішального питання.

Він пропонує, щоб франко-німецьке виробництво вугілля та сталі в цілому було поставлено під контроль спільного Вищого Органу. Організація має бути відкритою для участі інших країн Європи. Злиття виробництва вугілля та сталі має негайно забезпечити запровадження спільних засад для економічного розвитку. Це стане першим кроком в об’єднанні Європи та змінить долю тих регіонів, котрі довгий час займалися виробництвом військового знаряддя і стали його найбільшими жертвами.

Таким чином, запроваджена солідарність у виробництві призведе до того, що війна між Францією та Німеччиною стане не просто немислимою, а практично неймовірною. Запровадження такого міцного, відкритого для всіх країн виробничого об’єднання, яке зобов’язане забезпечувати всіх членів основними складовими промислового виробництва, закладе справжню основу для їх економічної консолідації.

Продукція виробничого об’єднання буде запропонована світу в цілому без розрізнення та винятків з метою підвищення життєвого рівня та сприяння мирним досягненням. Дуже скоро і просто стане зрозумілим, що злиття інтересів є необхідним для запровадження спільної економічної системи. Це може стати підґрунтям, на якому поширюватиметься і глибшатиме співтовариство між країнами, які довгий час протистояли одна одній у кривавих суперечках.

Ця пропозиція призведе до заснування першого конкретного фундаменту європейського об’єднання, необхідного для збереження миру. Шлях до цього — злиття базового виробництва та створення нового Вищого Органу, чиї рішення з’єднають Францію, Німеччину та інші країни — члени.

Щоб забезпечити реалізацію намічених цілей, французький уряд готовий розпочати переговори щодо такого. Завдання, яке виконуватиме цей спільний Вищий Орган, складатиметься із забезпечення у найкоротший термін модернізації виробництва та поліпшення його якості, постачання вугілля та сталі на однакових умовах на французький і німецький ринки, а також на ринки інших країн — членів; розвиток спільного експорту до інших країн; вирівнювання та поліпшення життєвих умов робітників у цій промисловості.

Щоб досягти таких цілей, зважаючи на різний рівень виробництва в країнах — членах ЄС, пропонується вжити певних перехідних заходів, зокрема запровадження споживання продукції, інвестиційного плану і компенсаційного механізму за зрівнювальними цінами, створення фонду з реструктуризації з метою спрощення раціоналізації виробництва. Транспортування вугілля та сталі між країнами – членами буде миттєво звільнено від митних зборів і не підлягатиме диференційованим транспортним тарифам. Поступово будуть створені умови, які забезпечать значне національне розповсюдження продукції при високому рівні виробництва.

На відміну від міжнародних картелів, які намагаються нав’язати обмежувальну практику на розповсюдження та експлуатацію національних ринків з метою підтримки власних високих доходів, організація забезпечуватиме злиття ринків та експансію продукції.

Основні принципи та дії, наведені вище, стануть предметом договору, підписаного між державами та поданого на ратифікацію своїх парламентів. Переговори щодо узгодження деталей заяв розглядатимуться за допомогою арбітра, призначеного спільною угодою. Він буде уповноважений спостерігати, як досягнуті угоди співвідносяться з викладеними принципами, та в разі непорозумінь з’ясовуватиме, яке рішення краще прийняти.

Спільний Вищий Орган, уповноважений управляти цією схемою, складатиметься з незалежних осіб, які призначаються урядами на рівних представницьких засадах. Голова буде обиратися спільним погодженням між урядами. Рішення Органу матимуть силу у Франції, Німеччині та інших країнах – членах ЄС. Забезпечуватимуться відповідні заходи для оскарження рішень Органу. Представник Організації Об’єднаних Націй буде акредитований при Органі та робитиме публічний звіт ООН два рази на рік, висвітлюючи діяльність нової організації, особливо стосовно забезпечення досягнення цілей.

Установа Вищого Органу у жодному разі не вирішуватиме питання щодо способу власності підприємств. Виконуючи свої функції, спільний Вищий Орган братиме до уваги наділення владою Міжнародного Органу в Рурі та всі зобов’язання Німеччини до тих пір, доки вони матимуть чинність.

*Повний текст Декларації Роберта Шумана