Фото | Новини | Проекти | Форум | "Вісник"
Юрій Лазірко
2008.01.04
18:35
Душепомазання
Вийшов на люди, влитий
у базарні до крику тлуми...
На папері застигли миті,
заворожені летом думи.
Серце навік стиснути,
загоїтись рубцем у ранах,
пересіятись цвітом рути,
прорости у Тобі коханим,
косами розпускатись,
з неба громом летіти ясним,
пелюстком, золотим дукатом
горілиць на дорогу впасти.
Де той берліг любові?
Промінь щастя, що мрії вкрали,
пробивається в чужеслові...
та тепла, як і світла - мало.
Вийшов на душу просто,
без парадної передмови:
"Відчиняй, час до Тебе в гості -
я отілений, мила, знову."
4 Січня 2008
у базарні до крику тлуми...
На папері застигли миті,
заворожені летом думи.
Серце навік стиснути,
загоїтись рубцем у ранах,
пересіятись цвітом рути,
прорости у Тобі коханим,
косами розпускатись,
з неба громом летіти ясним,
пелюстком, золотим дукатом
горілиць на дорогу впасти.
Де той берліг любові?
Промінь щастя, що мрії вкрали,
пробивається в чужеслові...
та тепла, як і світла - мало.
Вийшов на душу просто,
без парадної передмови:
"Відчиняй, час до Тебе в гості -
я отілений, мила, знову."
4 Січня 2008
Варвара Черезова
2008.01.04
18:27
...
Випий мене до дна -
жадібно і без лишку.
Зможеш? Читай мов книжку.
Мудрість вбирай сповна.
Спрагло мене вивчай,
ніби сумлінний учень.
Двері, замок і ключик -
я відчиняю рай.
жадібно і без лишку.
Зможеш? Читай мов книжку.
Мудрість вбирай сповна.
Спрагло мене вивчай,
ніби сумлінний учень.
Двері, замок і ключик -
я відчиняю рай.
Ванда Н
2008.01.04
15:41
Не кривдь
Не кривдь -
вже напилася тої кривди досхочу,
навзрид
виводить арію пітьма, а я мовчу,
ятрить
глибини давніх ран твій сумнів; не ущух
цей ритм -
неначе в диво-бубни б’є старий віщун,
зітри
зі щік стійкі, як татуаж, сліди плачу,
а грим
розтікся весь, і я пригашую свічу…
ці три,
твої три слова - в упряж сну - і полечу…
Не кривдь,
якщо прийняв мене у серце і відчув
вже напилася тої кривди досхочу,
навзрид
виводить арію пітьма, а я мовчу,
ятрить
глибини давніх ран твій сумнів; не ущух
цей ритм -
неначе в диво-бубни б’є старий віщун,
зітри
зі щік стійкі, як татуаж, сліди плачу,
а грим
розтікся весь, і я пригашую свічу…
ці три,
твої три слова - в упряж сну - і полечу…
Не кривдь,
якщо прийняв мене у серце і відчув
Олександр Бойчук
2008.01.04
15:36
Шизофренія позитивна
Епіграф:
"Вот уже который год
Из ума дружок не идет"
(З російського романсу)
Ти не виходиш в мене з голови!
Ти оселилась там і обживаєш:
Порядки робиш, соваєш столи
І для портретів цвяшки забиваєш.
Ти не виходиш в мене з голови!
Ти прописалась вже і нахабнієш:
Повиганяла всіх, що там були
І на моїй гарячці каву грієш.
Ти не виходиш в мене з голови!
Але тобі цього уже замало:
Дізнався нещодавно я, що ти
І серце моє приватизувала.
"Вот уже который год
Из ума дружок не идет"
(З російського романсу)
Ти не виходиш в мене з голови!
Ти оселилась там і обживаєш:
Порядки робиш, соваєш столи
І для портретів цвяшки забиваєш.
Ти не виходиш в мене з голови!
Ти прописалась вже і нахабнієш:
Повиганяла всіх, що там були
І на моїй гарячці каву грієш.
Ти не виходиш в мене з голови!
Але тобі цього уже замало:
Дізнався нещодавно я, що ти
І серце моє приватизувала.
Олександр Бойчук
2008.01.04
15:21
Ранок
Чорні ріки твого волосся
Через руку мою протікають.
Раптом вперше мені здалося,
Що тебе я зовсім не знаю.
Наче книжку, яку випадково
Розгорнув, я тебе вивчаю.
Кожну крапку твою і кому
Очі жадібно поглинають.
Твоє тіло мовчить красномовно
Після довгих нічних дебатів.
Ти прокинутись ще не готова -
Буду чемно тебе чекати...
Через руку мою протікають.
Раптом вперше мені здалося,
Що тебе я зовсім не знаю.
Наче книжку, яку випадково
Розгорнув, я тебе вивчаю.
Кожну крапку твою і кому
Очі жадібно поглинають.
Твоє тіло мовчить красномовно
Після довгих нічних дебатів.
Ти прокинутись ще не готова -
Буду чемно тебе чекати...
Ірина Заверуха
2008.01.04
14:49
Сказати правду
Контрольний постріл щоб ти запостив
Мене до свого журналу і нині
Я матиму сина який не попросить
Сказати правду відкриті скрині
Заповнені вдосталь спамом надалі
Я більше не видалю жодного слова
На те і спогади з запахом шмалі
Щоб як не двері то хоч підкова
НА
ЩАС-
тя не буде збудуй халабуду
Довкола себе сферичну і білу
Бо то не магія і не вуду
А лиш данина власному тілу...
Мене до свого журналу і нині
Я матиму сина який не попросить
Сказати правду відкриті скрині
Заповнені вдосталь спамом надалі
Я більше не видалю жодного слова
На те і спогади з запахом шмалі
Щоб як не двері то хоч підкова
НА
ЩАС-
тя не буде збудуй халабуду
Довкола себе сферичну і білу
Бо то не магія і не вуду
А лиш данина власному тілу...
Тетяна Рибар
2008.01.04
14:45
КАЛИНА
Пригнулась калина, просилась до моїх рук:
- Бери стиглі ягоди, пий мій цілющий сік.
Набралась я сили у сонця і соку, що дАла земля.
Зірви повні китиці, - важко тримає гілля.
- Спасибі калинонько – ніжно промовила їй,
- І зернят насушу, і з м‘якоті буде напій.
А ти перебудь люту зиму, у сніг загорнись…
Ще кілька галузочок, люба, … ще трішки… пригнись…
Олександр Бойчук
2008.01.04
12:50
Нічна вистава
Згубивши назавжди надію на світанок,
Шукаємо в смітті вологім сірники...
І ваблять упирів на шиї давні рани,
І шарпають за плащ сліпі провідники.
Коли було і ким написано сценарій?
І хто нам роздавав ганебні ролі ці?
Ковтаємо, мов хліб, зацвілий пафос арій...
Лиш номер на чолі і доля на руці.
Шукаємо в смітті вологім сірники...
І ваблять упирів на шиї давні рани,
І шарпають за плащ сліпі провідники.
Коли було і ким написано сценарій?
І хто нам роздавав ганебні ролі ці?
Ковтаємо, мов хліб, зацвілий пафос арій...
Лиш номер на чолі і доля на руці.
Олександр Бойчук
2008.01.04
11:52
***
всупереч долі
жодного слова
падаю долі
знову і знову
падаю долі
ніби у небо
я мимоволі
в тобі без тебе
я мимоволі
вільний невільник
страшачись болю
з ним нероздільний
страшачись болю
муку плекаю
і в рани солі
на ніч всипаю
і в рани солі
і в писок хліба
всі мої ролі
знаєш ти ніби
всі мої ролі
звісно невдалі
падаю долі
падаю далі
жодного слова
падаю долі
знову і знову
падаю долі
ніби у небо
я мимоволі
в тобі без тебе
я мимоволі
вільний невільник
страшачись болю
з ним нероздільний
страшачись болю
муку плекаю
і в рани солі
на ніч всипаю
і в рани солі
і в писок хліба
всі мої ролі
знаєш ти ніби
всі мої ролі
звісно невдалі
падаю долі
падаю далі
Останні надходження: 7 днів | 30 днів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Повідомлення