Автори / Борщ vs. DVS / DVS & Борщ заспівали разом

Гурти відкатали по Україні у спільному турі з двозначною назвою «Серце Року». Відчувався подих виборів з сердечками партії БЮТ . Але як сказав «Борщ», головне для команд — виступи і ніякої політики! До того ж на глядачів чекав сюрприз — гурти презентували спільну пісню «Far Away» (кавер-версію пісні легендарних Slade) і знятий на неї кліп.

Intro. А почалося все з 21 червня 2003 року — переломного моменту в історії боксу. Саме тоді наш Кличко надавав по носі англійцю Льюїсу. З тих пір жителі туманного Альбіону нас бояться. Тож рок-гурт ДВС, земляки Ленокса, мав за честь розділити «Серце Року» з українськими панками «Борщ». Гості країни виявилися не такими вже «великими й жахливими», а Борщ був, як і має бути борщеві, смачним та позитивним.

У Дніпропетровську «Серце Року» застукало у клубі «Тайм-Аут», де звичайно зависають ді-джеї. Першими виступали ДВС, відомі в Україні не стільки завдяки своїй творчості, стільки родинному зв’язку фронтмена Шона Карра з молодшою Тимошенко. Щось подібне сталося з ветеранами панк-року МісФітс, про яких більшість молоді дізналася завдяки футболці Горшка з російського «Король і Шут».

Виступ ДВС був доволі спокійно сприйнятий публікою. Певно, дослухалася, що співає вокаліст. Проте розібрати слова було майже неможливо, звук був не на висоті, як зазвичай у нас буває. У паузі між піснями Карр кричав щось у мікрофон англійською та російською мовами, аудиторія зрідка відповідала вдоволеним гулом. Порвати зал не вдалося. Але хлопці старалися, як могли. Шон був без сорочки, всі мали можливість зацінити татуювання вокаліста. Видовищним було трясіння Карра шевелюрою, робилося це натхненно і картинно, певно, тренувався вдома перед дзеркалом. Час від часу Шон викидав у зал кофтинки з логотипом туру — треба ж було задобрити глядачів, щоб жвавіше підтримали гурт і , по можливості, тещу. Глядачі мало не билися за той стаф. Що там казати, полюбляє народ шару :) Фронтмен важкувато підстрибував в такт музиці ( ех, молодість моя, де ти?), тиснув зі сцени руки хлопцям і рідко посміхався. Як ми переконалися, це дуже серйозний та суворий дядько. ДВС має хард-саунд, який доповнює трохи одноманітне соловиконання, що у купі видає на гора небагато драйву.

Інша історія з панками «Борщ». Публіка тепло зустріла земляків, чекаючи на шалені панк-рокерські мотиви. Хлопці відразу прикували до себе увагу аудиторії енергійною подачею. Глядачі стрибали, танцювали, але дестроя не вчиняли, ніхто навіть не слемився. Басист гурту, екс-ВВшник Піпа час від часу рухав головою вперед-назад, як то роблять птахи під час ходи, вокаліст Юрко, кароокий рупор «Борщу», виступав також у якості гітариста. Панк-рок українською саме по собі явище незвичне і доволі цікаве. Але у виконанні саме цього гурту, бо на українській неформат-сцені доволі мало команд, які грають чистий панк. ДВС та Борщ приїхали не з пустими руками: вони привезли нещодавно записану «Far Away». Нею рокери і завершили концерт. Після виступу публіка зацінила кліп на виконану пісню.

До речі, варто сказати, що концерт був шарний, вхід був за запрошеннями, які розповсюджувалися представниками БЮТ серед молоді. Певно, саме шара і вплинула на влаштований ведучим конкурс для глядачів. По суті своїй антифізіологічний, але спостерігати було цікаво. Жертви ставили руки на підлогу, за ноги їх тримали дівчата, за командою вони мали підвести тих до кухля з пивом. Спочатку хлопці мали віджатися 10 разів, а по закінченні випити напій через трубочку. Але це ще не все! Наостанок хлопці присідають 10 разів з дівчам на руках! І все це заради дисків ДВС та Борща.

Interlude & Solo. Вже давно хотілося поспілкуватися і з іноземцями, і з українськими панками. І от така можливість підвернулась, тож мені пощастило вбити відразу двох зайців. Поки у залі варився Борщ, ми попрямували до гримерки за Шоном. Гримерка виявилася жахливенькою, з тьмяним світлом і радянськими вішалками. Рокеру принесли рідину з льодом, лаймом і трубочкою. Преса не давала бідоласі угамувати спрагу, шум з залу дратував Карра. Двері постійно відчинялися-зачинялися, раз по раз гриміла гучна музика. Прохання англійця зачинити двері проігнорували. Нарешті вокаліст не витримав і скромно матюкнувся загальновідомим «fuck!». Потім рокер схопився за голову, склався у позу ембріона, виявивши усю свою беззахисність. Але на одне моє питання відповісти встиг. Чи пив Шон водку до виступу, не відомо, але факт, що англійську вокаліст знає не дуже добре. Мабуть, прогулював у школі уроки. Слово «feature», що у перекладі — риса (характерна), особливість, здивувало вокаліста, відповів, що не розуміє. По словам Карра, українці — фантастичні люди. Журналісти питали у Шона всіляку банальщину, по типу що ви думаєте про українських жінок, чи купите дім в Україні та річку Дніпро (їм би все продавати), чи подобаються українці, коли ще завітаєте і таке інше. Усі ці питання розслинювалися, немов перед ними був даун.

Chorus. Суцільний позитив був з Борщем. Музиканти були у доброму гуморі, привітні та люб`язні. Їх енергетика відчувалася навіть тоді, коли хлопці просто мовчали. То було навіть не інтерв’ю, а тепла бесіда, у якій була взаємна зацікавленість. Під час інтерв`ювання вокаліста Піпа прийшов зі своїм чаєм і з цікавістю слухав, шо там Юрко розказує. Фронтмен гурту почав слухати музику з рок-н-ролу(AC/DC). У панк занесло не випадково. Коли хлопці зібралися у далеких 90-х ( у складі ВВ), добре грати ніхто не міг. Трьохакордна гра на гітарі вважається прерогативою панка, тож перші 5 років свого існування Воплі мали статус панк-гурту. Борщ продовжує починання ВВ у панк-руслі. Співати почав тому, що більш ніхто не хотів, а шукати нового вокаліста не хотілося. Тож згодом Юрко вже співав після уроків київського спеціаліста по вокалу, яких у столиці лише 2. Музикант не пов’язує тур з політикою, для Борщу це просто сумісний виступ. «Щоб ніхто не думав, що Борщ причепився до ДВС! Ми не сіамські близнюки!», — говорить Юрко. Піпі пощастило більше.Басист поділився ставленням до українських гуртів, Другої ріки, Абздольців, розповів про власну шевелюру, на жаль, як отримати червоне-червоне волосся, він не знає, зазвичай спілкується російською, тексти українською вважає такими, що відповідають рок-н-ролу найкраще. Для Піпи панк — це позитив. До журналістів хлопці ставляться нормально. До фанатів також.

— Ваш тур асоціюється з підтримкою певної партії. Це так?

— Чесно кажучи, я не дуже люблю розмови про політику. У політиці я повний профан. Практично аполітичний. Але на минулих виборах дуже не хотів, щоб Янукович був Президентом. Навіть пішов голосувати. Цього разу також піду. Проголосую за того, за кого віддасть голос мій тато. Я завжди беру з нього приклад. Він завжди так голосує, що я дивлюся, так, дійсно, я також зробив би такий вибір.

— Чому у турі такий склад — ДВС та Борщ? Як ці два гурти зістиковуються?

— У нас однакове важке звучання. Вони мені чимось нагадують Motorhead. Ми познайомилися, коли репетирували на одній студії. У нас тоді планувався концерт, запросили ДВС зіграти з нами. З того часу стали часто грати разом. Нещодавно записали спільну пісню.

— Не виникало проблем у спілкуванні? Словничком користуєтесь?

— Не виникало, а словничок десь валяється непотрібний.

— А чому ви вирішили грати саме панк?

— Ми грали панк-рок ще у 1986 році, коли був створений гурт ВВ. У той час всі журналісти називали нас не інакше як панк-гуртом. Відкрию вам маленьку таємницю: перші 5 років свого існування ВВ вважались альтернативним панк-гуртом. Коли гурт почав приймати теперішні форми, захотілося повернутися все-таки до того, що подобалося усе життя. Я по життю панк.

— В чому це виявляється?

— Не в тому, щоб брудним ходити.. У часи Андропова я ходив з білим гребенем. Але зараз це вже не так цікаво, тому що не так екстремально. Зараз це можна, а тоді забирали до міліції. Я також там побував. Хотіли вигнати з інституту, але мені якось пощастило. Я був по-ідіотські одягнений, до того ж, усі шмотки на мені були радянські. Зараз бухати припинив, заспокоївся трохи. Панк, звичайно, виявляється не тільки у зовнішньому, у внутрішньому перш за все. Можна бути у спортивних штанях, піджачку і при цьому бути дуже екстремальним панком. Усі мої знайомі панки спочатку ходили з гребнями, ланцюгами від унітазів на шиї, в булавках, а потім перейшли на спортивні штани з туфлями і при цьому стали ще страшнішими панками. Просто не обов’язково це усім показувати.

— А що зараз слухаєте?

— Motorhed подобається, Dead Kennedys. От тільки сучасний каліфорнійський гівнопанк взагалі не подобається, дуже припопсований.

— Грін Деї усякі?

— Так, і їх послідовники. Offspring не люблю. Колись у Франції я деякий час підробляв на фабриці — на той момент не було ні концертів, ні грошей. Якраз вийшов альбом Спрінгів, не пам’ятаю, як називався. Там були 2 жирні пісні, які крутили по радіо о 12-тій, саме тоді, коли у мене закінчувалася зміна. Тому лише ці 2 пісні у мене асоціюються з чимось гарним.

— Як ставитесь до українських гуртів?

— Класно, хоч чесно кажучи, я їх мало знаю. Подобається київський Абздольц. Гарний львівський гурт Полинове поле — хардяк лабають. Якщо не помиляюсь, саме так називається гурт.

— Дніпропетровськими гуртами цікавитесь?

— З ваших знаю лише старий гурт «Я и Друг Мой Грузовик». Зараз вони трохи змінили назву. Класна команда! Я, як басист, можу сказати, що у них басист гарно грає, на відміну від деяких. Скоро і в Абздольців буде добре грати.

— Вважаєте Абздольц панком?

— Звичайно.

— А деяке наслідування ВВ не знаходите?

— Вони зараз наслідують те ВВ, яке було у свій час панківським. Дуже добре. Потім додадуть щось своє. Це вже добре. Ми з ДВС, до речі, у їх кліпі знялися, правда, його ніде не показують.

— Видно, ще не час. А як вам творчість Фактично Самі?

— Класно, припанковані, такі новатори, авангардисти, я б сказав. Зі звуком маніячать постійно, доволі класно. Але я трохи не таку музику полюбляю.

— Як ставитесь до критики гурту іншими музикантами?

— Так усі музиканти один одного ненавидять. Абсолютно нормальне явище. Усі один одному заздрять. Колись був з Воплями на фестивалі, який проходив у Москві. На стадіоні за сценою була територія, де знаходилися музиканти. Були Аліси, Аукціони всякі — усі російські гурти першого ешелону, і ми там тусовали. А усі підшиті, злі, тверезі. Радісно вітають один одного: «Скільки не бачились! Привіт!». Час від часу гурти виходили на сцену виступати. А інші сидять за кулісами і про них: «Блін! Як можна стільки років такий відстій грати?» (Дружній сміх)

— А які у вас плани після туру?

— Сідаємо записувати новий альбом, має вийти у травні! І все-таки, мабуть, знімемо кліп на одну з нових пісень.

Outro. На цій файній ноті спілкування добігає кінця. Біжу лічити, скільки днів залишилось до травня!:)

Zanoza & GrungerOK, Український формат

Додав Art-Vertep 03 квітня 2006