Учасники

Автори / Богдан Ступка / У Ступки нема талану водити машину

Актор Богдан Ступка, 65 років, зіграв головну роль у фільмі «Два в одному» режисера Кіри Муратової. Незабаром він з’явиться на українських екранах, але коли саме, актор не знає. Театр імені Франка, яким керує Ступка, зараз поїхав у Севастополь на гастролі.

Ми зустрілися в кабінеті Богдана Сильвестровича в театрі Івана Франка на другому поверсі. В кімнаті — диван, стіл, крісло й сервант із нагородами та книжками. Ступка сидить на дивані й дивиться телевізор. Над столом висить картина «Цілюще дерево» львівського художника, імені якого художній керівник театру не пам’ятає.

Як ваші вистави сприймають на півдні України?

- Не повірите, дуже добре. Коли закінчуємо — благають приїжджати ще і не через два роки, а через рік! А ми туди веземо «Віват, королево!», «Ромео і Джульєтту», «Мартина Борулю», «Пігмаліона». Щоразу — абсолютно новий репертуар. Деякі люди ходять на усі без виключення спектаклі.

Роберта Стуруа в Київ запрошували ви?

- О, так. Але в нього тут друга батьківщина — бо тітка жила в Києві. Викладала в інституті Карпенка-Карого марксистсько-ленінську естетику. В Стуруа тут навіть весільна подорож була. Я запропонував йому поставити у нас комедію — він не відмовився.

А ви не хотіли б знову очолити Міністерство культури?

- Боже сохрани! — зойкає Ступка. — Та що я вам поганого зробив?

Ви хотіли створити телеканал «Культура». І він таки виник, але без вас…

- Так, проте він міг би бути й цікавішим. І хіба він цілий день іде? От якби про культуру цілий день говорили?

У Ступки дзвонить чорний мобільний телефон «Нокія». Він якийсь час розмовляє.

Яким було ваше дитинство?

- Бомби, трупи, повішені — отаке дитинство. Це був 44-й, мені було три роки, все горіло, навіть трава. Я пам’ятаю ці жахливі речі, бо це найекстремальніша ситуація, яка може бути. Хата наша горіла, я це бачив. Це було, коли звільняли Львів, в Куликові піді Львовом. А от коли щасливе дитинство — нічого не пам’ятаєш.

Ви там буваєте?

- Буваю, у мене там батько похований.

Їздите машиною?

- Ні! Ніколи не сяду за кермо! — переходить на крик Ступка. — І не маю власного авто. Вважаю, що нема талану машину водити. Краще на конях, тільки повільно й трішки риссю. Однак я боюся навіть коней.

Чим захоплюєтеся поза роботою?

- Досі граю в теніс: дуже це люблю, хоча зараз граю менше. Але найбільше моє хобі — виспатися. Бо сплю дуже мало — 4 години на добу.

Займаєтеся вихованням онуків?

- Аякже, ми разом живемо. Бачу їх кожного дня. Єдине, що неприємно, поза межами дому онук розмовляє російською. Я не вважаю, що це нормально.

У вас скоро день народження. Як святкуватимете?

- З мамою. Їй буде 95 років. Та я майже всі дні народження святкував із мамою — це ж найближча людина. А взагалі подарунки на це свято — не головне. Головне — увага. Сам дарую переважно квіти й книжки.

А де відпочиваєте?

- Зазвичай у Криму: в Балаклаві, Алушті. А у Києві — в Конча-Заспі.

Прошу Богдана Сильвестровича показати нагороди. Ступка підходить до серванта.

- Це «Ніка». От візьми потримай! — каже актор. — Еге ж, важка? А оце «баранчик» — ще одна російська премія. Усі російські — наші мені премій не дають.

Роль Бульби в українському фільмі теж не дали?

- Так, в Україні якась дивна тенденція. Наче в нас немає своїх акторів. Мене люблять в Росії, а Україні — що ж, я не потрібен?

Кажуть, на зйомках російського «Тараса Бульби» ви знепритомніли?

- Ні, не було такого. Це ви, журналісти, любите щось вигадувати й брехати, щоб матеріал вийшов цікавішим. Хоча на зйомках там було дуже важко, — зізнається Ступка. — У кольчузі по такій спеці…

Про подробиці зйомок в останніх стрічках — Кіри Муратової «Два в одному» й «Тарасі Бульбі» Володимира Бортка Ступка розповідає неохоче. Кидає лише:

- Усе було добре, добре…

Виходимо з кабінету. Богдан Сильвестрович прощається, зачиняє двері кабінету. До виходу не проводить.

• 1941, 27 серпня — Богдан Ступка народився у місті Куликові Львівської області в сім’ї артиста хору та домогосподарки
• 1961 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого
• 1967 — народився син Остап
• 1978 — залишив Львівський драматичний театр ім. Марії Заньковецької, почав працювати у Київському театрі ім. Івана Франка
• 1980 — отримав звання заслуженого артиста України
• 1999–2001 — міністр культури і мистецтв України
• 2001 — став художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка
• 2005 — отримав найпрестижнішу російську премію «Ніка» за кращу роль у фільмі «Водій для Віри»

Богдан ЛОГВИНЕНКО, «Газета по-українськи»

Додав Art-Vertep 25 червня 2007