Частина 1: Що означає „Святий Збір“?
(Вираз Любови та самоохорона традицій.)
Частина 2.
1. Святий Збір як політичний ідеал: Один епізод з Української преісторії. Що таке Киоство?
Що ж оце таке Киоство? Про Кийоство (властиво — Кийовство, Київство) належало би писати окремий культурно-історичний трактат. Це, на мою думку, синонім дружини Кия, засновця Київської преісторичної держави; дружини, понятої в найширшім розумінні слова. Отже — його княжого роду, династії; його дружини військової найближчої та всього його війська; відтак тих, що політично й віроісповідно з ним держали, отже всього народу Київської держави. Здогад мій ставлю на підставі анальоґій таких політичних уґруповань та їх взаємин в Українськім Київстві і Староіранськім: а властиво на гіпотезі, що Українське Київство вийшло з Староіранського, що Київська держава була заснована первісно Староіранцями (Гл. додаток: з етнольоґічних проблем історії Українського народу).
Ідеольоґія і етимольоґія "Киоства" чисто Староіранська, але прийнялася в Українськім народі: Колись Кий, як Староіранський князь Kavay [в еволюції слова: Kej (так як є у Персів) = король, князь] на чолі інших князів і племен Іранських покинув Іран задля нетерпимости родової й політичної та реліґійної Іранського княза Віштаспа (в добі Заратуштри), та помандрував на Захід, поки опинився над Дніпром. (Чому саме на Україну? Знаючи виняткову реліґійну терпимість і миролюбність Українців?)
Це припадало рівночасно з первісними племінними мандрівками з полудневої Азії на Захід. Осівши над Дніпром, утворив державу, заставши там автохтонів України. Його перший город — оце Київ, його держава Київство.
В Староіранській мові — це звучить kevitat. Суффікс tat, тотожний з Українським — "-ство", або "-тво". Імена і вислови вийняті з Авести.
Це історична гіпотеза, для котрої я маю більше основ, бо зібрав більше матеріялу історичного, культурного й лінґвістичного, — в недрукованім ще дослідженні, на котре однакож мушу тут покликатися. Вислів "Киоство" лиш скріплює мої здогади, там наведені.
А рівночасно він дає тут доказ, що в Українського народу в Святоріздвянім народнім здвизі, в ідеальнім Колядковім Святім Зборі, була в своїм часі свідомість політичної і племінної незалежности. Ця свідомість, - може й на такім самім ідеольоґічнім підкладі, - до нині заховалася, хоч може тільки в малій частині, на Подніпров'ю, - коли Український нарід зберіг там досі останки колишніх політичних висловів.
2. Колядки про Киоство
Знаходжу три старинні Колядки чи Щедрівки про Святий Збір, в яких культово-реліґійні явища належать до великої старини, а суспільні так самож старинні, але прибрані в багато новішу форму, хоч усе таки преісторичну. Головною їх темою є Святий Збір, але технічна назва його змінена: називається він Кіоство.
Записчик Колядок, етноґраф П. Чубинський, поставив при імені „Кіоство" (або „Киоство" - мабуть: Кийовство) питайний знак, ставлячи під питання очевидно його значення або відповідність.
Для мене це ім'я приявлюється одним з тих дорогоцінних етноґрафічних здобутків, що кидають світло на темну Староукраїнську минувшину.
Ишов перейшов Місяць по Небі
I.
Ишов-перейшов Місяць по Небі
За ним Зірочка як острічка
Ой почекай же Місяцю
Ой не чекаю часу не маю
Ой бо від Бога иду я в Послах
Від Бога в Послах до Господара
Чи почекає по Старосвіцьку
Чи ситив Медок на Святий Вечір
Чи варить Пиво до Свято Кіоству (?)
Чи пік Калачи з Ярої Пшениці
Ой дай Боже!
IІ.
Ишов-перейшов Місяць по Небі
Ой дай Боже!
За ним Зірочка як Сестричка
Ой почекай же Місяцю
Ой не чекаю часу не маю
Ой бо від Бога иду я в послах
Від Бога в послах до Господара
Чи починає по Cтаросвіцькому
Чи ситив Медок на Святий Вечір
Чи варит Пиво до Святого Киоству
Чи пік Калачи з Ярої Пшениці
Ой дай Боже!
Обидві Колядки тотожні; з цією лише ріжницею, що перша є закінченням Колядки більшої, оспівуючої, як Бог господарить на подвір'ю у Господаря, який того не помітив, - тому Колядка йому про це звіщає; - друга Колядка співається самостійно і має ще ось яку відміну:
Ой ходить бродить Місяць в Хмарі
Ой ходить-бродить Місяць в Хмарі
Ой дай Боже!
За ним Зірниця як Сестриця
А зажди же Місяцю Брате
Бо я вже послана по Зелене Вино
По Кудряве Пиво
Ще й по Медок Солодкий
Бо Зелене Вино Богу приємно
А Кудряве Пиво Гості приймати
А Медок Солодкий Пчилки годувати
Відміна Б: „Ой ходить бродить Місяць в Хмарі", тотожня з Відміною А: „Ишов-перейшов Місяць по Небі", — з виїмкою одного імени „Киоство", яке у Відміні Б бракує. Обидві Колядки співають про таку саму Астральну Двійцю і висловлюють одну й тоту саму ідею культово-реліґійну[1]; а обосторонні дальші їх подібності є собі взаємно доповненнями і поясненнями. Тому ж, коли в „А" є бесіда про варення пива „для Святого Киоству"[2], а в „Б" Зірниця приносить пиво „гості приймати"[3], то розуміємо, що Киоство і товариство — це одно поняття. Коли ж про Киоство, чи Кіоство, співають не в однім місці, але і другім, — в тій самій окрузі, — то є воно чимось реальним, а не похибкою, як думав П. Чубинський.
[1] Прим. Кс.С.: Про культурно-реліґіне значення Астральної Двійці — Зорі і Місяця — в Українській минувшині глядіть в однім з розділів про Святу Вечерю.
[2] Прим. Кс.С.: Мабуть: „для Святого Дня — Киоству", т.є. товариству, зборові.
[3] Прим. Кс.С.: Замічаю мітольоґійний образець: Зірниця, післана з Неба, щоб заосмотрити люди в Святочні напитки і припильнувати, щоб були угощені учасники Збору. Чи не Святий це — дійсно — Збір? Зірниця піклується годівлею Пчіл. Це теж Небесні сотворіння, як побачимо понижче. Тож не диво, що Медок Солодок вважається містичним Святочним напитком.
Докладіше у статті "Святий Збір", яку додано у форматі PDF на сторінці Українські свята Різдва Світа і Щедрого Вечора
Частина 3: Глибокі етно-культурні основи Святого Збору.
Стежки до інших листків про Українські традиції.
| 