Про НТУУ "КПІ"

Факультети

Прийом до університету

Навчання

Наукова робота

Міжнародні зв'язки

Студентське життя

Cайти НТУУ "КПІ"

Особистості

"Київський політехнік"

Карта сайта

...Щоб літо тривало завжди

Прийшла пора напружених лекцій та пожовклого кленового листя, а ти чомусь засумував серед купи яскравих фотографій. Осіння ностальгія чи просто приємні спогади? Кого ти залишив на зелених сторінках життя: цікаву людину чи нове кохання? І куди ти знову вирушиш наступного літа у пошуках відпочинку: до мальовничого Криму, на Азовське узбережжя чи до затишного хвойного лісу? Попереду ще багато часу на роздуми, а позаду сонячні дні, стиглі яблука-груші, запальні диско-танці, ранкові пробіжки, бронзова засмага, турпоходи, старенькі добрі пісні під гітару, нові друзі, зачарування зоряної ночі та багато-багато хвилин радості.

Oct 19, 2007 || Автор: Юлія Баранова, студентка ІФФ

Не біда, що за вікном сіється дощик, адже в душі збереглося літнє тепло, подароване мені у «Політехніку». Цей відпочинок перевернув з ніг на голову моє життя, думки і свідомість. Кожен день там повнився різноманіттям – нові події, емоції, враження, знайомства. Аж дивно, що на території табору вмістилося так багато простору для пригод. Головне – не забути взяти з собою друзів, щоб було з ким розділити хвилини радості, здивування, сентиментальності та насолоди.
Важливим є не те, де саме відпочиваєш, а те, як це робиш. Чи вмієш створити собі й своїм друзям хороший настрій та веселощі. Ми, наприклад, щодня влаштовували свята, і байдуже, чому вони присвячувались. Були різні події та визначні дати: день знайомства та день здоров’я, день краси та день природи, день чистоти та день народження Єгора і ще багато-багато днів під сонячним промінням на лісових галявинах і спортивних майданчиках «Політеху».
Виявляється, що ходити до лісу по ягоди, ліпити скульптури з піску, досліджувати покинуті будівлі котельні та просто грати у гави теж дуже цікаво. Прикро лише, що страшнючі чупакабри – мешканці глибин Київського моря так і залишилися поза полем нашого зору, зате барвисті метелики та жабки-скрекотушки стали майже рідними за час перебування на природі. Ми встигли зробити багато справ: смажили на багатті сардельки, навчилися грати в регбі, поплавали на катамаранах, зробили з десяток ранкових пробіжок, попарилися в бані, назбирали в лісі ягід і, головне, встигли всім серцем закохатися в це літо.
Десь на дні Київського водосховища лежить собі і моя маленька монетка. Звичай кидати мідяки у воду, щоб повернутися, є дуже символічним, але я не просто вірю, я стовідсотково впевнена, що наступного літа обов’язково повернусь до студентського табору «Політехнік», щоб відшукати нові, найбагатші у світі скарби.

Iншi матерiали номеру: Київський полiтехнiк - 30, 2007