AC/DC – It’s A Long Way To The Top, If You Wanna Rock 'n' Roll

«Якщо у вас є колесо, навіщо намагатись зробити його квадратним?» Так гітарист і, без сумніву, ходячий символ AC/DC, одягнутий в короткі штанці і шкільну форму, Ангус Янг пояснює, чому всі альбоми виходять у них настільки схожими. «Для мене гарна музика – та, під яку хочеться притоптувати в такт, і я завжди кажу – нехай за вас думають ваші ноги». Тим не менш, за більш, ніж 25-річну історію гурту гітарні рифи, як не дивно, ще не закінчились в арсеналі братів-гітаристів Ангуса та Малкольма Янгів. „Джерелом натхнення у свій час для мене став багато хто з легендарних блюзменів – наприклад, Мадді Уотерс, і рок-н-рольщики, такі, як Чак Беррі. Я фанат блюзу і рок-н-ролу, а Чак Беррі – мій кумир! Улюблений гурт один і це – Роллінги, тому що вони грають рок-н-рол”, - зізнається Ангус Янг. В якомусь з інтерв’ю ви говорили, що грати музику на живо – краще, ніж секс, це правда? „Я обманював... це – майже так само добре”, - каже Ангус.

Історія
Феномен AC/DC, полягає в тому, що гурт принципово не визнає такого поняття, як „творчий процес” – саунд альбомів кінця 70-х практично неможливо відрізнити від сучасних записів колективу. І все ж таки AC/DC – дуже значуща величина на хеві-металічній сцені. Гурт було засновано в Сіднеї (Австралія) у грудні 1973 року. AC/DC (Англ. скор. від alternating current/direct current — змінний/постійний струм). Преса підхопила улюблену тему і роками обсмоктувала такі цікаві думки. Скажімо, чи перекладається назва команди як "Anti-Christ Devil Child", чи це сленгові визначення бісексуальності. Зовсім ні, чотири відомих літери були всього-на-всього змальовані зі швейної машинки. Ідею подала рідна сестра Янгів – Маргарет. Число проданих альбомів підраховується неймовірними цифрами: загальна їх кількість перевищує 150 млн. копій по всьому світу, найуспішніша плита «Back in Black» була продана в кількості 21 млн. в США і більше 42 млн. за їх межами. В цілому, AC/DC є найуспішнішою і найвідомішою рок-групою з Австралії. В історії гурту було два вокалісти, тому її прийнято ділити на „Еру Бона Скотта” (1974—1980) та «Еру Браєна Джонсона» (з 1980 по цей день). Хоча AC/DС є одними з родоначальників хард-року і, як багато хто вважає, серйозно вплинули на формування хеві-металу, музиканти завжди відносили себе до рок-н-рольних колективів. В основі їх творчості лежить ритм-енд-блюз з сильно перекошеним звучанням ритм і соло гітар.

Брати Ангус (Angus Young) (народився 31 березня 1955 року; за вимогою компанії Atlantic Records роком народження Ангуса офіційно вказувався невірний 1959), Малкольм (Malcolm Young) (народився 6 грудня 1953 року) і Джордж Янг (George Young) народились в Глазго (Шотландія) і ще дітьми разом з родиною виїхали до Сіднею. Джордж почав грати на гітарі першим і став членом найуспішнішого австралійського гурту 60-х, The Easybeats. Це була перша місцева рок-група, яка випустила хіт міжнародного масштабу - «Friday On My Mind» в 1966 році. Малкольм і Ангус незабаром зважили на приклад брата. З ініціативи Джорджа вони прийняли участь в записі альбому його наступного гурту.
Один з перших складів AC/DC в 1973 році: Еванс, Бейлі, М.Янг, Кларк і A.Янг. Малкольм (ритм-гітара) спочатку грав в гурті The Velvet Underground з Ньюкасла (Новий Південний Уельс, Австралія) (цей гурт немає нічого спільного, окрім назви, з нью-йоркським гуртом The Velvet Underground). Але цей проект розвалився, і в 1973 році він покликав до себе в гурт молодшого брата — Ангуса, який вже отримав перший музичний досвід в колективі Tantrum. Дебют гурту стався 31 грудня 1973 року в сіднейському барі. Брати грали разом з вокалістом Дейвом Евансом (Dave Evans), бас-гітаристом Ларрі Ван Кредтом (Larry van Kriedt) і барабанщиком Коліном Бургессом (Colin Burgess) (колишній участник The Masters Apprentices). Перші рази склад часто видозмінювався — гурт змінив кілька барабанщиків і басистів протягом 1974 року. Влітку 74-го AC/DC не доводилось вибирати аудиторію, вона варіювала від юних тінейджерів і досвідчених рокерів до геїв і прихильників дискотек. Одного разу трапилось так, що наші герої шість тижнів поспіль грали в Перте у Beethoven Disco на розігріві у трансвестита на ім’я Карлотта!


У вересні 1974 року AC/DС Дейва Еванса замінили на харизматичного Бона Скотта (Ronald «Bon» Scott) (народився 9 червня 1946 року в Кіррімер, Шотландія), вокаліста гурту The Spectors (1966 рік). Саме з цієї події розпочався справжній успіх. З Евансом AC/DC записали сингл, що складався з трьох пісень «Rockin In The Parlour», «Show Business» і «Can I Sit Next To You Girl». «Show Business» і «Can I Sit Next To You Girl» також були записані і зі Скоттом. Сестра Янгів Маргарет запропонувала Ангусу вдягати на концерти шкільну форму, яку він носив у Вищій школі для хлопчиків Ешфілд в Сіднеї (Ashfield Boys High School). Цю форму він пізніше надягав на усіх концертах гурту. Завдяки постійній участі в телевізійному шоу популярної музики „Зворотний відлік”(Countdown), що транслювалося по всій Австралії, в період між 1974 і 1978 роками гурт став одним з найбільш популярних в країні. AC/DC в ці роки випустили кілька успішних альбомів та синглів, включаючи нестаріючий рок-н-рольний гімн «It’s A Long Way To The Top (If You Wanna Rock 'n' Roll)» (Шлях на вершину тернистий, якщо тобі потрібен рок-н-рол)).

Світова слава
Колектив підписав міжнародний контракт з Atlantic Records і став активно гастролювати Великобританією та Європою, досягаючи популярності і набираючись досвіду. Вони виступали з такими відомими на той час гуртами як Alice Cooper, Black Sabbath, Kiss, Cheap Trick, Nazareth, Foreigner, Thin Lizzy и The Who. В 1976 році був виданий третій австралійский альбом AC/DC „Dirty Deeds Done Dirt Cheap”. Як ви, напевно, пам’ятаєте, текст цього хіта "Dirty Deeds Done Dirt Cheap" включає в себе телефонний номер "36-24-36"... Так ось, одна сімейна пара з Чикаго в грудні 81-го подала позов на гурт, вимагаючи $250,000 доларів - компенсацію за непристойні дзвінки, які ті отримували у великій кількості. Гурт вдало пережив нашестя і хвилю популярності панк-року 76-78 рр. завдяки своїм грубуватим та провокаційним текстам і, частково, через те, що в британській музичній пресі того часу їх відносили до панк гуртів. Вони досягли успіху на британській рок-сцені, завдяки своїм потужним і скандальним концертним шоу, а Ангус Янг швидко став відомим через свою провокаційну поведінку на сцені, що, у той же час, призвело до того, що AC/DC заборонили виступати на кількох британських концертних площадках. Спродюсований Маттом Лангом (Mutt Lange) альбом 1979 року «Highway To Hell» возніс гурт на вершину світових хіт-парадів рок-музики всіх часів.


Cмерть Бона Скотта
19 лютого 1980 року помер Бон Скотт. Він пішов з чергової вечірки і залишився на ніч в автомобілі свого знайомого Алістера Кінніара (Allistair Kinnear). Той і знайшов Бона на наступний день мертвим. Пізніше Оззі Озборн навіть написав пісню в пам’ять про Бона - "Suicide Solution" з його першого сольника. Причиною смерті офіційно стало переохолодження, хоча, найбільш розповсюдженою версією по сьогоднішній день є те, що Бон Скотт захлинувся власними рвотними масами. Ці чутки підкріплюються багатьма суперечностями в офіційній історії його смерті, що в свою чергу породжує безліч теорій про заговори, вбивство, передозування героїном. Останнє, що записав у своєму житті Бон Скотт, це трек "Ride On" - з французькими рокерами Trust, і тільки зараз його розкопали музиканти гурту для, можливо, подальшого видання. Члени гурту на початку планували припинити свою музичну діяльність в складі AC/DC, але пізніше вирішили, що Бон Скотт хотів би, щоб гурт продовжував існувати. Музиканти перепробували кілька кандидатів на місце вокаліста і у підсумку залишилось два претенденти: Террі Слессер (Terry Slesser) та Браєн Джонсон (Brian Johnson). Джонсон в той період намагався реанімувати свій гурт Geordie, але виконання на публіці відомого хіта AC/DC «Whole Lotta Rosies» приголомшили його учасників і через кілька днів вони повідомили Джонсону, що він новий вокаліст гурту. Спільно з Браєном Джонсоном гурт дописав незавершені через смерть Бона пісні. . «Back in Black», виданий у 1980 році, став найбільш успішним альбомом гурту, і одним з найбільш значущих в історії хард-року. Серед всіх хітів цієї платівки, однойменна з назвою альбому пісня, написана в пам’ять про Бона Скотта, і «You Shook Me All Night Long», рахується багатьма квінтесенцією музики AC/DC і, навіть, хард-року загалом. З тих пір у „акі-даків” було все добре – у складі змінювались лишень барабанщики, а
піком їх слави в колишньому Радянському союзі став легендарний виступ в Тушино, коли на розігріві була сама "Металіка"! Цікаво, що б сказав простий радянський металхед, що відвідав той концерт і розписував стіни під’їздів улюбленою абревіатурою, почувши слова Ангуса про те, що грають вони зовсім не метал, а справжнісінький рок-н-рол? Образився би, напевно, і пішов малювати натомість слова Judas Priest, Skid Row чи Cinderella... Наступний альбом «For Those About to Rock We Salute You», виданий в 1981 році також добре продавався і був гарно сприйнятий критиками. Однойменна композиція, що закінчувалася під грім гармат, стала кульмінаційним номером більшості наступних концертів AC/DC. Альбом «Flick of the Switch» 1983 року гурт продюсував без Ланга. Барабанщик Філ Радд через особисті розходження з іншими членами гурту, що були викликані, за деякою інформацією, через проблеми з алкоголем, залишив його. На місце Радда після анонімного прослуховування взяли Саймона Райта (Simon Wright), колишнього члена гурту Tytan. В 1985 році у новому складі AC/DC записали не менш успішний альбом «Fly on the Wall», який брати Янги продюсували самі. Разом з цим альбомом гурт випустив серію музичного відео AC/DC, де вони виконували п’ять з десяти пісень в барі, з використанням різноманітних спецефектів, включаючи анімаційну муху. В 1986 році AC/DC повернулись в хіт-паради з піснею «Who Made Who», що представляла однойменний альбом і була саундтреком до фільму «Максимальне прискорення» (Maximum Overdrive) за Стівеном Кінгом. Плита також мала дві нові інструментальні композиції та хіти з попередніх альбомів. В лютому 1986 року гурт було прийнято до Зали Слави Австралійської Асоціації звукозаписуючої індустрії (Australian Record Industry Association Hall of Fame). Альбом 1988 року «Blow Up Your Video» гурт випустив разом з першим складом продюсерів, Гаррі Вандою (Harry Vanda) та Джорджем Янгом. Ця платівка продавалася краще, ніж попередня і потрапила до британського хіт-параду двадцяти кращих речей з піснею «Heatseeker». Після виходу «Blow Up Your Video» з гурту пішов Райт і був замінений на сесійного музиканта Кріса Слейда (Chris Slade). Джонсон не міг брати участь в роботі кілька місяців, тому брати Янги написали пісні до наступного альбому, як і до всіх наступних, самостійно. В 1990 році вийшла платівка «The Razor's Edge». Вона стала дуже успішною і містила такі хіти як «Thunderstruck» і «Money Talks». Альбом став мультиплатиновим, ввійшов в десятку хіт-параду США (2-е місце) і двадцятку синглів у Великобританії. В 1994 році повернувся Філ Радд. Кріс Слейд залишив колектив по-дружньому, в основному, через сильне бажання членів гурту повернути Радда. На думку Ангуса Янга, Слайд був кращим музикантом в АС/DC, але потреба бачити в гурті Філа сильнішою. У складі 1980—1983 років AC/DC записали альбом «Ballbreaker» у 1995 році і «Stiff Upper Lip» - 2000 рік. Гурт підписав довготерміновий контракт на кілька альбомів з Sony BMG, і вони стали видаватися під лейблом Epic Records.азав простий радянський металхед, що відвідав той концерт і розписував стіни під’їздів улюбленою абревіатурою, почувши слова Ангуса про те, що грають вони зовсім не метал, а справжнісінький рок-н-рол? Образився би, напевно, і пішов малювати натомість слова Judas Priest, Skid Row чи Cinderella... Наступний альбом «For Those About to Rock We Salute You», виданий в 1981 році також добре продавався і був гарно сприйнятий критиками. Однойменна композиція, що закінчувалася під грім гармат, стала кульмінаційним номером більшості наступних концертів AC/DC. Альбом «Flick of the Switch» 1983 року гурт продюсував без Ланга. Барабанщик Філ Радд через особисті розходження з іншими членами гурту, що були викликані, за деякою інформацією, через проблеми з алкоголем, залишив його. На місце Радда після анонімного прослуховування взяли Саймона Райта (Simon Wright), колишнього члена гурту Tytan. В 1985 році у новому складі AC/DC записали не менш успішний альбом «Fly on the Wall», який брати Янги продюсували самі. Разом з цим альбомом гурт випустив серію музичного відео AC/DC, де вони виконували п’ять з десяти пісень в барі, з використанням різноманітних спецефектів, включаючи анімаційну муху. В 1986 році AC/DC повернулись в хіт-паради з піснею «Who Made Who», що представляла однойменний альбом і була саундтреком до фільму «Максимальне прискорення» (Maximum Overdrive) за Стівеном Кінгом. Плита також мала дві нові інструментальні композиції та хіти з попередніх альбомів. В лютому 1986 року гурт було прийнято до Зали Слави Австралійської Асоціації звукозаписуючої індустрії (Australian Record Industry Association Hall of Fame). Альбом 1988 року «Blow Up Your Video» гурт випустив разом з першим складом продюсерів, Гаррі Вандою (Harry Vanda) та
Джорджем Янгом. Ця платівка продавалася краще, ніж попередня і потрапила до британського хіт-параду двадцяти кращих речей з піснею «Heatseeker». Після виходу «Blow Up Your Video» з гурту пішов Райт і був замінений на сесійного музиканта Кріса Слейда (Chris Slade). Джонсон не міг брати участь в роботі кілька місяців, тому брати Янги написали пісні до наступного альбому, як і до всіх наступних, самостійно. В 1990 році вийшла платівка «The Razor's Edge». Вона стала дуже успішною і містила такі хіти як «Thunderstruck» і «Money Talks». Альбом став мультиплатиновим, ввійшов в десятку хіт-параду США (2-е місце) і двадцятку синглів у Великобританії. В 1994 році повернувся Філ Радд. Кріс Слейд залишив колектив по-дружньому, в основному, через сильне бажання членів гурту повернути Радда. На думку Ангуса Янга, Слайд був кращим музикантом в АС/DC, але потреба бачити в гурті Філа сильнішою. У складі 1980—1983 років AC/DC записали альбом «Ballbreaker» у 1995 році і «Stiff Upper Lip» - 2000 рік. Гурт підписав довготерміновий контракт на кілька альбомів з Sony BMG, і вони стали видаватися під лейблом Epic Records.

Післямова
«Мене дістає, коли люди кажуть, що ми записали 11 альбомів, які звучать цілком однаково. Це не правда. Ми записали їх вже дванадцять!» Як бачите, Ангус і на словах намагається підтримувати звичний усім імідж рок-н-рольних бешкетників і вар’ятів. Але ж, це правда, розбишаки, коли вони на сцені і радують нас музикою, коли у них є почуття гумору – це прекрасно! В березні 2003 року AC/DC було прийнято до Залу слави рок-н-роллу у Нью-Йорку, під час цієї події вони виконали свої хіти «Highway To Hell» і «You Shook Me All Night Long» разом зі Стівом Тайлером з Aerosmith. В травні 2003 року Малкольму Янгу була вручена нагорода Теда Альберта (Ted Albert Award) за „значний внесок в австралійську музику”. У тому ж році, Асоціація звукозаписуючої індустрії Америки (Recording Industry Association of America, RIAA) поновила розрахунки кількості продаж альбомів гурту з 46,5 млн. копій до 63 млн., що зробило AC/DC п’ятим колективом в історії США, який продав найбільшу кількість альбомів після The Beatles, Led Zeppelin, Pink Floyd та Eagles. Крім того, був „засвідчений” „двічі діамантовий” (20.000.000 копій) статус альбому «Back in Black». В 2005 році кількість проданих копій альбому досягла 21 млн. У липні 2003 року гурт провів спільний концерт разом з Rolling Stones на Сарсфесті (Sarsfest), що був присвячений боротьбі з епідемією SARS в Торонто (Канада). 1-го жовтня 2004 року вулиця Корпорейшн Лейн (Corporation Lane) в Мельбурні була офіційно перейменована на ACDC Лейн (ACDC Lane). Вулиця знаходиться поряд з Свонсон Стріт, місцем, де, у вантажному авто, хлопці записали своє відео для хіта 1975 року «It’s a Long Way to the Top». Також є ще одна вулиця у світі, названа на честь гурту AC/DC, в місті Легане (Leganes) (Іспанія), поряд з Мадридом — «Calle de AC/DC». Ура, друзі! Бо ж у нас в країні була колись традиція нагороджувати ім’ям AC/DC, якщо не вулиці, то сусідні паркани – це точно! На запитання як хлопцям вдається так довго триматися і грати разом Ангус відповідає: „Вся справа у любові. Любов, плюс чек на велику суму грошей”. Хоча, ми знаємо, річ не тільки в цьому - It’s A Long Way To The Top, іf You Wanna Rock 'n' Roll.

Кавер-гурти
The Bon Scott Band (Іспанія) [1]
AM/FM [2] (Німеччина
AB/CD [3] (Швеція/Італія)
BC/DC [4] (Канада)
ACtion in DC [5] (Данія)
Dirty Deeds [6] (Норвегія)
Live Wire [7] (Великобританія)
acca dacca [8] (Австралія)
Hayseed Dixie [9] (США)

Кавер-гурти з повністю жіночим складом
AC/DShe [10]
Whole Lotta Rosies [11]
Thund-Her-Struck [12]
Hell’s Belles [13]

Теперішній склад гурту
Браєн Джонсон (Brian Johnson) (з 1980 року по цей день): вокал
Ангус Янг (Angus Young) (з 1973 року по цей день ): гітара
Малкольм Янг (Malcolm Young) (з 1973 року по цей день): гітара
Кліфф Уільямс (Cliff Williams) (з 1977 року по цей день): бас-гітара
Філ Радд (Phil Rudd)(1975—1983, з 1994 року по цей день ): барабан і перкусія Дискографія
High Voltage (1975)
T.N.T. (1975)
Dirty Deeds Done Dirt Cheap (1976)
Let There Be Rock (1977)
Powerage (1978)
If You Want Blood You've Got It (1978)
Highway to Hell (1979)
Back in Black (1980)
For Those About to Rock We Salute You (1981)
Flick of the Switch (1983)
Fly on the Wall (1985)
Who Made Who (1986)
Blow Up Your Video (1988)
The Razor’s Edge (1990)
Live (1992)
Live: 2 CD Collector's Edition (1992)
Ballbreaker (1995)
AC/DC Volume 1 (1995) — набір з 6 дисків
AC/DC Volume 2 (1995) — набір з 5 дисків
Bonfire (1997) — набір з 4 дисків
Boom Box (1999) — набір з 15 дисків
Stiff Upper Lip (2000)
Stiff Upper Lip - Australian Tour Edition (2001) — набір з 2 CD
AC/DC Box Set (2001) — набір з 17 дисків

Відеографія
AC/DC: Let There Be Rock (1980)
Fly on the Wall (1985)
Who Made Who (1986)
AC/DC (Видавався лише в Австралії) (1989)
Clipped (1991)
Live at Donington (1991)
For Those About to Rock We Salute You (1993)
No Bull (1996)
Stiff Upper Lip Live (2001)
Live '77 (Видавався тільки в Японії) (2003)
Toronto Rocks (2004)
Family Jewels (2005)

Саундтреки:
- Максимальне прискорення (Maximum Overdrive) — 1986, США, пісні с альбому "Who Made Who"
- Останній кіногерой (Last Action Hero) - 1993, США, пісня "Big Gun"
- Бівіс і Батт-хед „виграли” Америку (Beavis and Butt-Head Do America) — 1996, США, пісня «Gone Shootin»
- Частини тіла (Private Parts) — 1997, США, пісня «You Shook Me All Night Long»
- Брудна робота (Dirty Work) — 1998, Канада/США
- Детройт — місто року (Detroit Rock City) , 1999, США, пісні «Highway To Hell»,«Problem Child» і «Whole Lotta Rosie»
- Маленькій Ніккі (Little Nicky) — 2000, США, пісня «Highway To Hell»
- Історія лицаря (A Knight’s Tale) — 2001, США пісня «You Shook Me All Night Long»
- Брудні справи (Dirty Deeds), 2002, Австралія/Канада, пісня «Dirty Deeds done dirt cheap»
- Школа року (The School of Rock), 2003, США/Німеччина, пісні «Back In Black», «For Those About To Rock We Salute You», «Highway to Hell» і «It’s A Long Way To The Top»
- Все або нічого (The Longest Yard), 2005, США
- Реальні кабани (Wild Hogs), 2006, США.

Взято з:
http://acdcrocks.com
http://acdcrocks.ru
http://rock.alfamoon.com/index.html
http://ru.wikipedia.org

Афіша
НОВИНИ
Журнал "Live in МАЙДАН"
Творчість наших друзів та відвідувачів

Про Заклад
Екскурсія по закладу
Фотогалерея, перший зал
Фотогалерея, новий зал

КОЛЕКЦІЇ
Колекція афіш
Колекція картин
Колекція примочок
Колекція пивних етикеток

МЕНЮ
Для тіла
Для душі

ВЕЧОРНИЦІ
Фотоальбом вечорниць
ПОДІЇ 2006
Гості
ФОТОзвіти 2007
Золоте підпілля + mp3
Архівчик друку

КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ
ГОСТЬОВА КНИГА
КОНКУРС