30 листопада 2007 року Надзвичайними зборами "Україна – зона культурного лиха" було затверджено звання Ворога української культури. Вперше в історії України ми наважуємося у лице назвати ворога ворогом.

Зараз сумнівна честь носити цей титул належить: Дмитру Табачнику, Миколі Азарову, Олександру Лавриновичу, Євгену Романенку, Олегу Копилу, Володимиру Яцубі, Євгену Шевчуку, Анатолію Уманцю.

Читати далі...

Друзі!

Скільки можна терпіти зневагу від іноземних посольств?

Вони не поважають нас, примушують стояти в чергах, відверто знущаються.

Давайте раз і назавжди дамо їм по руках. Давайте примусимо ставитися до себе гідно.

Зайдіть на www.cultura.net.ua проголосуйте за іноземне посольство або консульство, яке зневажає українських громадян.

ЦЕ – ОСОБИСТА СПРАВА КОЖНОГО З НАС!

Шановні журналісти!

Повідомте про цю ініціативу своїх читачів, глядачів, слухачів! Ми готові надати додаткові матеріали, прокоментувати особисто у ефірі або на шпальтах вашого ЗМІ.

ДАВАЙТЕ РАЗОМ ЗАХИСТИМО СВОЮ ГІДНІСТЬ!

Читати далі...

Якщо амбітна людина не може реалізуватися у своїй галузі, вона часто іде у політику. Якби Авраам Лінкольн зосередився на адвокатурі, Яків Джугашвілі – на теології, а Ернесто Че Гевара – на медицині, вони, певно, досягли б великих успіхів, а історія пішла б іншим шляхом.

У той час, коли Юлія Тимошенко заснувала свій перший кіно-відео бізнес, в Україні існувало 25 тисяч кіноустановок. Кіномеханік тоді був найкозирнішим хлопцем у райцентрі. А за дефіцитну "Анжеліку" возили хабарі до Києва, і там-таки отримували додаткові комплекти квитків. Кіно було супер-прибутковим бізнесом. І якби пані Юлія мала змогу залишитися в ньому, зараз вона б напевно керувала кіностудіями і представляла вітчизняні фільми на "Оскар". Однак українській владі за 16 років вдалося знищити весь кінопрокат, задавити потужне кіновиробництво і не тільки його.

Читати далі...

Усі ми пам'ятаємо 2004 рік, коли, немовби у романі Рея Бредбері, під Кабміном України палали невидані рукописи. Це був протест проти Бюджету, який ввів ПДВ на українські книжки. Здавалося, тоді ми відбилися. Але настав 2007-й – Рік української книги, і, немовби за іронією долі, ми отримали новий удар. Тепер у вигляді масового виселення книгарень на виконання знов-таки Бюджету, а конкретно – 118-ї його статті.

Читати далі...