| |
 На початку шістдесятих нікому не відомий режисер Серджо Леоне взяв собі псевдонім Боб Робертс, запросив у свій фільм ще одну маловідому особу - американського актора Клінта Іствуда, і за кумедну суму у 200.000$ зняв фільм "За пригорщу доларів". Фільм, бюджет якого склав ту саму "пригорщу доларів", повернувся мільйонами, добровільно відданими італійськими глядачами (які, втім, були впевнені, що йдуть дивитися американський фільм - в афішах були вказані американські імена). Потім були "На кілька доларів більше", "Хороший, поганий, злий" і "Якось на Дикому Заході" - в останньому знялися голлівудські "зірки" Генрі Фонда й Чарлз Бронсон, який колись зі сміхом відмовився зніматися в першому фільмі Леоне "за пригорщу доларів". Стрічка, до створення якої автор спагетті-вестерну готувався чотирнадцять років і яку називає своїм найкращим фільмом, вразила не лише італійців та американців, а й наші радянські душі.
Відважний дебютант і продюсери-екстремали
Але найбільше "Якось в Америці" і "Хрещений батько" Копполи, мабуть, вразили режисера Олексія Сидорова. Для нього серіал "Бригада" - те саме, що "За пригорщу доларів" для Серджо Леоне. Обидві роботи - перші серйозні заявки режисерів у своїй професійній сфері. Більше того, для Олексія це режисерський дебют, бо після закінчення Вищих курсів сценаристів і режисерів зняти диплом він не зміг: не знайшлося грошей на виробництво. Тому довелося випускникові найматися в рекламу й працювати режисером монтажу у фільмі "Лицарський роман" Асоціації каскадерів Росії. Цей факт у його біографії зіграє надалі дуже важливу для реалізації проекту роль. Справедливості заради варто сказати, що якщо Леоне був дуже обмежений у коштах, то "Бригада" стала найдорожчим російським серіалом. Бюджет кожної його серії складає близько 200 тисяс доларів. А серій усього п'ятнадцять.
Довірити постановку нового серіалу, що отримав більшу частину асигнованих на серіали коштів, режисерові-дебютанту - вчинок дуже ризикований. "У нас не люблять працювати з молодими, тільки знаменитих давай, - коментує свою любов до екстремалу генеральний директор Асоціації і продюсер "Бригади" Анатолій Сивушов, - ця інерція дуже сильна. На мене дивилися, як на ненормального, й питали: "Хто такий Сидоров?" Олексій прийшов до мене три року тому з цілою папкою сценарних заявок. Прочитавши його сценарій, я був приємно здивований, навіть уражений цілком новою мовою, хоча до цього працював і з Валерієм Прийомиховим, і з Олександром Бородянским. Ми з Олександром Іншаковим, президентом Асоціації каскадерів, тоді якраз говорили про те, що треба показати наше молоде покоління 90-х, розповісти про час "великого перерозподілу", - такий самий пережила Америка у тридцяті-сорокові. І перед керівниками РТР Олександром Акоповим та Валерієм Тодоровським я відстоював кандидатуру Олексія Сидорова. Казав, якщо віддати цей проект іншим, то буде чергове тусовочне кіно... Ми серйозно підходимо до створення "Бригади", у нас є консультанти і з міліції, і з кримінальних структур. Та й знімаємо ми не на відео, а на кіноплівку. І збираємося зробити кіноверсію, що, погодьтеся, у випадку з телесеріалами - рідкість".
Сценарій серіалу чекав свого часу досить довго. Донедавна він лежав в Олексія Сидорова вдома у столі. "Мені хотілося його втілити на екрані, - розповідає сценарист і постановник, - тим більше що в ньому є й автобіографічні моменти. Герої картини - звичайні люди, вони прийшли у кримінал через обставини. Мене дуже цікавили моменти вибору долі, що визначають подальше життя, ці ключові точки, звідки немає повернення й треба йти вперед, розуміючи, що загинеш. І ще мене цікавить, як можна існувати в ситуації загальної агресії, зрадництва й вижити, зберегти себе. І залишитися людиною, маючи великі гроші й велику владу. Наприклад, герой Андрія Безрукова, розуміючи, що втрачає свою душу, намагається знайти опору в церкві. Є сцена водохрещення у храмі всієї "бригади" з ініціативи Олександра. Храм для нього - остання надія".
Куратором проекту виступив і відомий нині "серіальний" монстр Валерій Тодоровський. Це з його легкої руки досвідченого PR-ника "Бригаду" заочно почали називати російською "гангстерською сагою в дусі "Якось в Америці". "Це спроба у романній формі переповісти історію виникнення, розвитку та існування криміналу в нашій країні, починаючи з 1988 року до наших днів, - вважає Тодоровський. - На нашому каналі в роботі - близько 8 проектів фільмів. Але "Бригада" - це наш флагман, наш найдорожчий фільм... Таких стрічок - знятих на плівку, з такими амбіціями й розмахом - сьогодні мало, й не думаю, що найближчим часом стане набагато більше".
Поява "Бригади" в ефірі була дуже успішною, це відразу ж зафіксували соціологи. Перші чотири серії мали найвищі рейтинги серед усіх програм, які на той час були в ефірі. Хоча дещо досі гризе режисера-постановника: те, що Стівен Спілберг зробив свої "Щелепи" у 27 років, Коппола у 33 вже працював над "Хрещеним батьком", а самому Сидорову - 32 роки, а він зняв лише свій режисерський дебют. Але для багатьох випускників-режисерів навіть це - мрія.
Звісно, казати, що "Бригада" - це "Якось в Америці" по-російському, можна лише з дуже великими застереженнями. Паралелі можна простежити у намірах авторів і в споконвічному розвитку сюжету. Як і в Серджо Леоне, розповідь - про чотирьох друзів, які виросли на одному подвір'ї й вирішили заробити неправедним шляхом. А далі вже - відмінності. Якщо герой Роберта Де Ніро весь процес "сходження" своєї банди просидів у в'язниці, то для московських хлопців дорога у кримінальних світ відкривається лише після повернення головного героя Олександра Бєлова (Сергій Безруков) з армії, вже за часів перебудови. Звичайний хлопець, що збирається вступати в інститут, Сашко приходить додому й дізнається, що його друзі Філ (Володимир Вдовиченков), Пчьола (Павло Майков) і Космос (Дмитро Дюжев) уже заплуталися в якихось справах і формують на Ризькому ринку кримінальну бригаду. А тут іще - бійка на дискотеці, після якої він потрапляє в міліцію за обвинуваченням в убивстві. Поступово хлопці перетворюються на угруповання, що має вагу у злочинному світі, а Бєлов стає кримінальним лідером серйозного масштабу.
Олексій Сидоров: "Мені завжди хотілося зрозуміти психологію людей, що існують поза законом або на його межі. У принципі, це такі самі люди, такі самі сім'ї, як і ми. Просто їхній спосіб існування відрізняється від нашого: я ризикую кар'єрою, ім'ям, а вони ризикують життям. Люди звикли сприймати бандитів як породження пекла, негативно, а ми у своєму фільмі поставили завдання показати їх звичайними людьми, зобразити, як вони живуть, закохуються. Серед них є, звісно, покидьки, так само, як вони є і серед сантехників, м'ясників, військових і людей інших професій. Хотілося не осуджувати, а зрозуміти, як нормальні хлопці перетворюються на людей із загубленими душами".
Головний принцип режисера був - вибирати на головні ролі невідомих акторів. І хоча цей критерій для Безрукова не годиться, Олексій Сидоров вирішив, що Сергій - видатний актор, тому заради нього можна зробити виняток. "Ви побачите, що він у нас зовсім інакший, ніж його звикли бачити глядачі. І троє чудових хлопців, що знімалися дотепер тільки в епізодах - Дмитро Дюжев, Володимир Вдовиченков і Павло Майков. Також знімаються Михайло Жигалов, Олександр Бєлявський, Валентина Теличкіна, Микола Єрьоменко, Віктор Павлов, Андрій Панін ("Весілля", "24 години", "Межа"), Катерина Гусєва ("Зміїне джерело"), вахтангівська прима Марія Аронова, Ян Цапник, що з'явився в Рязанова у "Тихому болоті"). У нас були стислі терміни, тому акторів довелося шукати влітку, коли всі роз'їжджаються. Але в основному я задоволений", - розповідає режисер.
Хрещений батько Сергій Безруков
Найдраматичніша роль випала на долю молодого лауреата Державної премії, героя стрічок "Хрестоносець", "Китайський сервіз", "На людному місці", актора "Табакерки" Сергія Безрукова. Для цієї ролі він схуд і перефарбував волосся, перетворившись із сонячного хлопчака на темноволосого й небезпечного типа. Його навіть перестали впізнавати на вулиці, чого раніше не бувало. За словами Сергія, в його характері навіть з'явилася якась жорстокість, як у Сашка Бєлова. Спочатку героя Безрукова хотіли зробити "афганцем", але потім тріо сценаристів - Олексій Велединський, Ігор Порубльов і Олексій Сидоров -вирішили, що "афганців" у вітчизняному кіно і так забагато. Тому зробили з Бєлова прикордонника. Його життєвий шлях завдовжки 11 років - це становлення криміналу на тлі суспільного, економічного та політичного життя країни, що починається в 1989 році, а закінчується у 2001-му.
"Ролей такого плану я ще ніколи не грав, - говорить актор, - героїчних ролей було багато в театрі, а в кіно мене здебільшого використовували як характерного актора. Що до театру, то, можу похвалитися: зазвичай молоді актори грають епізодичні ролі, а я в "Табакерці" " почав одразу з головних ролей. У кіно поки нічого серйозного не зіграв. Сценарій "Бригади" я прочитав давно, це справді цікаво. У мене серйозна роль серйозної людини, хоча й молодої. Але в нас молоді "хрещені батьки"... Роль Бєлова зовсім не схожа на те, що я робив раніше - мій герой складний, жорсткий, серйозний. Прийшовши з армії у 1989-му, він здивований, ошелешений, не може зрозуміти, що сталося зі світом, з його друзями, більшість яких уже зрозуміли ту саму "ізюминку часу", тримають "частку" на ринках. І досить швидко стають "сильними світу цього", гроші для них - точка відліку. Якщо пройтися по сонцевській цвинтарній алеї, то можна побачити, як багато тут лежить молодих "братух"... З пацанів Олександр Бєлов у 30 років стає кримінальним авторитетом, "хрещеним батьком" "бригади". У нього своя психологія, своя правда, і назвати його бандитом - по суті, нічого не сказати. Це вже не ті революціонери кримінальної орієнтації, що тільки стріляли-вбивали. У нього сім'я, яку він любить, - дружина, син, мама, що виростила його без батька (а його батько рано загинув). Мені більше подобається позитивний "заряд" у ролях і тому в такій, сказати прямо, неоднозначній ролі, як ця, я стараюся, щоб позитивне начало теж було присутнє".
Незвичним для друзів було й те, що Сергій, який не курить і не терпить тютюнового диму, на майданчику курив одну сигарету за одною. Ось вона - жертва здоров'я заради мистецтва. "Досі в кіно в мене були ролі легкі, характерні, - виправдується актор, - а зіграти серйозну, суперечливу людину мені ще не доводилося. Повірте, дуже непросто зануритися в російську "братву" і зіграти у 30 років "хрещеного батька". Причому, мій персонаж - не простий розпальцьований "братан" , а розумний інтелігентний хлопець з характером. Я граю людину жорстоку, але не позбавлену шарму. Це не просто вбивця, ні. Я виправдую свого героя... Я як актор тимчасово вживаюся у свого героя. Зйомки неймовірно важкі. Але не дай мені Боже вжитися в роль по-справжньому, бо це лише в кіно може бути кумедно й певною мірою романтично: пістолети, з'ясування стосунків. У житті це все, звичайно, жорсткіше, страшніше. Не дай Боже в житті до цього доторкнутися. У кіно можна".
Театральний батько-наставник Сергія Олег Табаков, у майстерню якого молодий Безруков хотів вступити з найперших своїх кроків у світі мистецтва, вважає, що "мало в кого з молодих доля починалася настільки святково. Як сказав би Віктор Розов, Сергій Безруков проковтнув атом сонця. При цьому в нього є проблема, він завзято старається себе вдосконалити. Він має сміливість пробиватися у важкі гіркі хвилини існування своїх героїв. Він накидається на роботу, як лев голодний. У ньому не розтрачений акторський вогник, даний від природи. День життя для нього - це день життя в театрі. Йому треба запастися суворістю до свого таланту. Він іще молодий, і йому є що втрачати".
Остання роль Миколи Єрьоменка
Певно, "Бригада" для багатьох глядачів стане значним явищем ще й тому, що в цьому серіалі зіграв останню роль головний ворог кінопіратів ХХ століття Микола Єрьоменко. Дивовижно, один з найавторитетніших і найпопулярніших вітчизняних акторів - а погодився працювати з дебютантом-режисером. Навіть з огляду на, що Сидоров писав цю роль саме для Миколи Єрьоменка. Сам актор сказав, що він узявся за роль, бо вона його зацікавила своїм трагічним розвитком - з квітучого академіка герой перетворюється на розчавлену життям людину. Втім, під час зйомок Єрьоменко та Сидоров постійно про щось гнівно сперечалися. "В Олексія до мене якесь побожне ставлення, а я намагаюся поводитися так, щоб він казав мені те, що думає. Він так і робить, а в результаті ми зчіплюємося - жах! Але так само швидко відходимо, бо вже знаємо один одного. Коли треба, я вмію коритися. Тим більше, смаки в нас часто збігаються. Це мене радує. Виходить, напрямок правильний і ми працюємо в одному руслі. Важко мені було психологічно - бо я вже почав грати батьків дорослих дітей. Я досі думав, що ще сам можу під молодняк попрацювати. Але це теж цікаво, тому я і погодився. І цікаво працювати з молоддю: з молодими пацанами, з молодим режисером. Дуже не хочеться жити минулим - хочеться жити теперішнім".
Поруч з Миколою Єрьоменком у "Бригаді" працювала і талановита актриса, що знімалася в Сергія Герасимова, Микити Михалкова та Гліба Панфілова - Валентина Теличкіна. "Зараз я вже з легкістю можу сказати, що не помилилася, погодившись зніматися в цьому фільмі. На моєму столі, як у колишні часи, чимало сценаріїв. Сценарій Олексія Сидорова не викликав у мене супротиву, в ньому - цікаво виписані характери, що не часто побачиш в обридлих кримінальних сюжетах. Але спочатку мене все-таки насторожувало, що режисер невідомий. Адже одна річ - написати сценарій, але зовсім інша - бути постановником. Всі сумніви зникли після першої ж нашої розмови з Олексієм. Роль матері дорослого сина мені цілком зрозуміла, в мене самої син-студент. І мені шкода свою героїню - вона не зможе пережити правду про сина. Але все-таки найдраматичніша з "бригадних" ролей - у Сергія Безрукова".
Андрієві Паніну, нечистоплотному міліціонерові з другого "Буржуя" й нелюбому чоловікові з "Кордон. Тайговий роман" на екрані постійно дістаються то ролі мерзотників, то ролі міліціонерів. А іноді й усе разом. От і в "Бригаді" всі 12 серій і 11 років його оперуповноважений він буде "копати" під Сашка Бєлова. Пройде в цій праведній справі шлях від лейтенанта до майора а зрештою продовжить боротьбу зі своїм ворогом уже за депутатський мандат.
"Бригада" - не погано, не бідно
Сьогодні для російського телебачення нема нічого дорожчого за новий серіал і останній телехіт сезону - "Бригаду". Кожна з 12 серій коштувала каналу РТР 200 тисяч доларів. Для порівняння можна пригадати, що приблизно в таку суму обійшлася колись молодому режисерові Серджо Леоне всього одна кінострічка - його перший знаменитий спагетті-вестерн з невідомим актором Клінтом Іствудом "За пригорщу доларів". Вітчизняна ж гангстерська сага знімалася на багатому вітчизняному кримінальному матеріалі й на щедрому бюджеті. Знімальна група зняла 350 об'єктів, зокрема, Будинок уряду і Бутирську в'язницю. Останнє місце зйомок вразило навіть режисера-дебютанта Олексія Сидорова, що запевняє, що знає досить глибоко кримінальний бік життя. "У Бутирці пекло в буквальному значенні цього слова, - говорить він, - незрозуміло, як таке місце взагалі може існувати. Ми там дві доби знімали, і в декого просто дах їхав ".
Консультанти - міліціонери і кримінальні "авторитети", сотні автомобілів, шість "мерседесів-600", джип "Ламборгіні" (спеціалісти кажуть, що їх у Москві всього два), три катафалки "Шевролє", сотні костюмів тільки в одного героя Бєлого, а загалом - 900 комплектів, незліченна кількість зброї... І з цього теж зроблена "Бригада". "На зйомках художніх фільмів останніх років давно не бачили такого розмаху, такої кількості техніки, - підтверджує продюсер Анатолій Сивушов. - Технічно працювати було дуже складно. Що два дні звільнялися механіки - не витримували навантажень. Але фільм має вийти приголомшливий".
"Давно існує теорія, що мафія - це одна з форм існування суспільства, - каже Олексій Сидоров. - Якщо ми подивимося вглиб історії, то побачимо, що, як тільки сформувалося суспільство, з'явився і кримінал. І поки існує кінематограф, він буде до цієї теми звертатися, адже в ній є й екстремальні ситуації, і трагічна любов, і протистояння закону". |
|