|
Історія виняткового успіху "Втікача" парадоксальна навіть для американського екрану. На західному ринку є вже напрацьовані схеми роботи з кінострічками й телесеріалами. Найпопулярніша тактика полягає у блискавичному перенесенні кінохіта на "блакитні екрани" вже як багатосерійної розповіді. Менш поширений зворотній метод, коли серіал скорочується до часових рамок фільму. Другий спосіб, звичайно, має менше прихильників, бо при "усиханні" роману до масштабів оповідання неминучі втрати не лише в кількості, а й у якості. Саме тому толкієністи так заповзято критикують "Володаря Перснів" - за схематичність ескізу.
Серіал "Fugitive" ("Утікач") уперше вийшов на телеекрани Америки у 1963 році. Напружений сюжет про людину, яку розшукує поліція кількох штатів, тримався на майже недосяжному рейтинговому рівні упродовж чотирьох років і 120 серій. Коли 29 серпня 1967 року в ефір вийшов фінальний епізод серіалу, його подивилися 72% всіх американських телеглядачів, що, як свідчить статистика, було абсолютним рекордом. У головній ролі доктора Річарда Кімбла знявся актор, про якого преса казала, що "він народився, щоб стати телезіркою" - Девід Янсен. Утім, великий екран теж не залишив Янсена поза увагою: він зіграв у фільмах "Загублені", "Одного разу мало", "Золоте рандеву" та в багатьох інших. У серіалі про доктора-втікача засвітилися й людина великого таланту Роберт Дюваль ("Хрещений батько", "Апокаліпсис сьогодні", "Сталін"), білоголовий орел комедійного жанру Леслі Нілсен ("Пістолет наголо") й майбутня зірка Голлівуду Курт Рассел ("Танго й Кеш", "Втеча з Нью-Йорка", "Втеча з Лос-Анджелеса", "Великий переполох у Малому Китаї"). Про реакцію глядачів на телефільм свідчить і той факт, що досі деякі його серії перевидаються на касетах і лазерних дисках. Серії з епопеї майже 40-річної давнини! Захоплення критики вилилося у присвоєння у 1966 році "Втікачеві" найвищої теленагороди США "Золотий глобус" і в титул "класика американського телебачення". Майже через тридцять років, у 2000, Американська гільдія продюсерів ще раз підтвердила своє особливе ставлення до телефільму - "Fugitive" потрапив у так звану "Залу слави" й отримав почесний диплом Гільдії.
Друга частина історії почалася з режисера Ендрю Девіса, який після успішних робіт зі Стівеном Сіґалом ("Над законом" і "В облозі") знов був настроєний попрацювати в жанрі бойовика-трилера, і продюсера Арнольда Копелсона, який вирішив використати в новому проекті свіжу моду початку 90-х - створення кіноверсій старих серіалів. Так з'явився фільм "Утікач" із чудовим тандемом - Гарісон Форд (Кімбл) і Томмі Лі Джонс (Джерард). Резонанс був величезний, стрічка стала подією року, заслужила сім номінацій на "Оскар", Томмі Лі Джонса нагородили премією Кіноакадемії, а головне - історія Кімбла стала всесвітньо популярною.
Наступний фінт долі полягав у тому, що після кінопрориву 1993 року сюжет "Утікача" знов трансформувався: продюсер Арнольд Копелсон, який прагнув продовження роботи над вигідним матеріалом, зустрів шалений опір самого Форда і… зробив серіал про переслідувача Кімбла - маршала США Семюела Джерарда. Річ у тім, що герої, попри свій антагонізм, обидва викликають симпатію глядачів. І от у 1998 році на екрани вийшов серіал "Маршали США" (або ще - "Служителі закону"). Та й це ще не кінець історії, яка для Кімбла, здається, не закінчиться ніколи. "Утікач" знов повернувся на сучасний телеекран, вже в оновленому складі. Історія повторюється, і, що найдивніше, успіх у аудиторії - теж. 6-го жовтня 2000 року на каналі CBS відбулася прем'єра пілотної серії і знов зібрала біля телеекранів величезну кількість глядачів. Серіал демонструвався у найдорожчий ефірний час - ввечері у п'ятницю - й за рівнем рейтингів конкурував навіть із шоу "Хто хоче стати мільйонером", яке йшло в той самий час. А ця програма ерудитів убивала всіх своїх шоу-колег...
На зміну Девіду Янсену та Гаррісону Форду прийшов молодий актор Тім Дейлі, який зіграв у стрічках "Закусочна" і "Я підкорю Мангеттен", а роль поліцейського Джерарда дісталася Мікелті Вільямсону, добре знайомому глядачеві за фільмами "Форрест Гамп", "Сутичка", "12 розлючених чоловіків", "В'язничний літак" та "Алі".
|
|