Жила собі, грала важкий метал група «SOS», що з'явилася в 1883 році. Перебуваючи в її складі, ганяли свої хард-рокові рифи Юрій Здоренко (гітара, вокал) и Олександр Піпа (бас-гітара). Однак поступова «комерціалізація» металу викликала все більше розчарування у гітарного дуету.

- Досить швидко ми зрозуміли, що з металом нам не по дорозі,- говорив в тей час Юрій Здоренко ,- электронна ж поп-музыка викликала ще більшу огиду. Ми почали слухати джаз - традиційний і новий, та, звичайно, альтернативну «нову хвилю».

Пипа додавав:
- Непомітно для себе ми вийшли на попклярну музику 60-х років. Пам'ятаєте пісні Міансарової, Бабаджаняна, Ободзинського? А українска музика? Це, взігалі, ще не відкритий материк...

Щасливою миттю для друзів-музикантів став 1986 рік, коли дует одразу двох непересічних музикантів-шоуменів: Олега Скрипку (вокал, баян, саксофон, танці) та Сергія Сахна (ударні). Рокова зустріч Олега з Юрою і Олександром, здійснилась на 11 поверсі 15-го гуртожитку КПІ (нині НТУУ«КПІ»). Юрію и Олександру манера співу Скрипки дуже сподобалась. І сподобався не стільки сам вокал, скільки природний артестизм Олега, пластичність і те, як він спритно «гоняв» рок-Н-роли на баяні. Олег співав свої блюзи українською мовою. І не було ніякої штучності в цьому поєднанні з «нерідним» акомпаниментом.

Рішення прийнето, почались репетиції.

Перший успіх
Успіх прийшов відразу. У 1986 році в київському ДК «Більшовик» був створений рок-клуб. Ми почали туди ходити, колектив уже зібрався, був перший репертуар, репетирували на кухнях. Перший виступ «ВВ» відбувся в 1987 році. Це був прийом до рок-клубу, треба було пройти концерт-атестацію в Будинку культури за Кільцевою, на Софійській Борщагівці. Ходили легенди, що під час виступу якась тітка з комісії мала істерику, схопила мене за волосся й з криками почала зганяти зі сцени. Насправді все було добре, ми зіграли, нас нормально прийняли.

У комісії сиділи хлопці-музиканти з визнаних груп. Головою комісії був Товстоган з класної групи «След», я й досі з ним іноді зустрічаюсь у Парижі. Він тоді сказав схвальні слова, додавши для порядку, що треба попрацювати над іміджем. Отже нас прийняли дуже позитивно й м'яко.

У жовтні 1987 року рок-клуб ініціював фестиваль «Рок-парад», де ми зайняли перше місце. До нас відразу потягнулися різні люди, зацікавлені в рок-музиці. Далі був дуже потужний рух. Перший концерт зіграли на фестивалі «Молодість». У грудні - ще два концерти - разом з московською групою «Ва-банк». У травні 1988 року нас запросили у Вільнюс на фестиваль «Рок-форум». Ми приїхали і просто «офігєлі». Скільки потім їздили по Європах, не кажучи вже про Москву чи Київ, такої професійної організації я ніде не бачив. Ми вдало виступили перед роковою «тусовкою» з усього «совка». Зокрема, був Артемій Троїцький, який потім показав по центральному телебаченню наш перший кліп «Танці».

Ми стали загальновідомою совєцькою групою. У грудні 1988 року на престижному фестивалі «Рокс-рок» у Москві нас помітили французи. Через рік вони підписали з нами угоду. Отже 1990 року ми поїхали у Францію. Тобто просувались дуже жваво - ось такими потужними стрибками.

Франція
Ми підписали контракт з фірмою «Янус», яка мала грант від французького уряду на роботу з радянською альтернативною музикою. Нам організували три великі тури. Оплачувались проїзд, проживання, харчування і мінімальні гонорари - кожен музикант за день отримував 100 доларів, тобто за тур з 20 днів - 2000. А гонорари з концертів отримувала фірма. У принципі, все було дуже коректно.

Перший виступ у Франції відбувся на фестивалі «Весна в Бурже». Це щось на кшталт наших «Таврійських ігор», але без лоходрому й без «місок»: там представлені різноманітні, але вартісні музичні напрямки - від Патрісії Каас до «альтернативи». Звичайно, ми виступали на роковій сцені.

Фестиваль триває місяць, і з'їжджається туди окрім власне музичного весь журналістський бомонд. Квитки дуже дорогі, тому серед відвідувачів переважно фахівці та багаті люди. Перший же наш концерт був тріумфальним. Наступного дня у «Le Monde» про нас вийшла стаття на розворот, а це просто шик. Такі статті не проплачуються, а з'являються лише в разі якоїсь інновації, чогось дійсно досі не баченого.

Рок-козаки
Альтернативний рок, козаки… Їм дуже важко було сприймати, що українці грають рок-музику, тим більше, що вона не дуже популярна у Франції. Уявлення про наш рок дуже специфічні. Існували стереотипи про Радянський Союз: козаки, мужики, хор Красної армії, Висоцький - і саме з ними нас порівнювали, додаючи префікс «рок».

Відразу ж після цього ми провели три тури, охопивши Францію, Бельгію і франкомовну Швейцарію. Нам орендували великий автобус «Мерседес», оскільки це дешевше, вигідніше і простіше. Скрізь там дуже гарні дороги, тож це було значно зручніше, аніж скажімо пересуватися з міста в місто залізницею чи літаком.

Перший концерт у Франції відбувся 1990 року, а останній - 1997-го. Постійно ми там жили з 1992 по 1996 рік, були зареєстровані, сплачували податки. І навіть три роки отримували спеціальну «допомогу артистам», яка складала 500–600 доларів на місяць. Коли ти декларуєш свою роботу, як сплачуєш податки, то першого року тобі треба набрати певну кількість відпрацьованих годин і сплатити якусь кількість грошей. Після цього ти маєш допомогу, яка вдвічі більша, ніж ти сплатив. Подібна підтримка артистів існує там і досі, навіть для іноземців, це дуже кльово.

У Франції ми записали за власні гроші альбомчик в гарній альтернативній роковій студії. До речі, наш перший офіційний український альбом «Країна мрій» розпочинається франкомовною версією «Танців» - «Les danses». На жаль, вона ніколи не крутиться на радіо в Україні.

Друге пришестя «ВВ» в Україну
1996 року, щойно повернувшись на Батьківщину, ми заграли великий концерт в КПІ. 1997-го вийшов новий альбом і з'явився кліп «Весна». Просто був дуже вдалий момент. Молодому новому телебаченню треба було працювати на імідж. Вони взяли «Весну», і ми мали досить багато ротацій.

На сьогоднішній момент навіть якщо ти робиш якісний продукт, такого вже не відбувається: все вирішують гроші, не зважаючи ні на що. Тоді ж це було безкоштовно. Працювалось значно легше: велика кількість пропозицій, концертів, увага різноманітних агенцій. Тож після туру по Україні ми вирішили остаточно повернутись. Зібрали речі і поселились у Києві.

	Слушать музыку по теме 1 >>>
	Смотреть фото по теме 26 >>>
	Читать в архиве по теме 12:
	03.11.2007 • Олег Скрипка: «Москву мы взяли еще в 1988!» 16.11.2006 • Олег Скрипка влаштує творчий вечір «Були Деньки» 26.07.2006 • Воплі Відоплясова - збираються випустити платівку «Були Деньки» 21.07.2006 • Воплі Відоплясова - кліп «Колискова» переміг на фестивалі 20.05.2005 • Воплі Відоплясова - події травня 10.03.2005 • Чергова платівка Воплів Відоплясова швидше за все називатиметься: «Були деньки» 11.10.2004 • В.В. - відвідали Францію 20.08.2004 • Воплі Відоплясова - фото с «Сборника лирики В.В.» (Библиотека М20) 06.08.2004 • Воплі Відоплясова - повернулись з Франції 25.05.2004 • Олег Скрипка: «Не вічно наші люди ходитимуть на Кіркорова»  +  И это еще далеко не все