«Квартира № 50» - одні з ветеранів київського «рок-виробництва». Три роки тому починали з веселої комуналки: перша репетиція - тоді квінтету - відбулась у вересні 1986-го в Будинку культури ВО «Більшовик». Через місяць команда мала уже перший публічний виступ на міському фестивалі популярної музики «Дебют-86». У листопаді того ж таки року дали новий поштовх - перерва тривала близько п'ятиліття - самостійним концертам, коли в «Більшовику» спільно з «Едемом» закотили дзвінкого рок-ляпаса. У рамках культурної програми республіканської художньої виставки «Молодість країни» побалували у березні 1987 року й «Рок-діалог», що тривав у стінах Республіканського будинку художника: до речі, вокаліст групи Олег Верницький за освітою - архітектор, закінчив КІБІ, тож виношував плани на майбутнє, готував концерти, писав прозу, вірші й частину «квартирантського» репертуару, трохи пізніше - грав деякі ролі у спектаклях Київського театру на Подолі.

Помітна публічна діяльність квінтету почалась у квітні 87-го,  коли лідер-гітарист Сергій Степаненкр, вокаліст Олег Верницький, барабанщик Олександр Комісаренко, басист Олексій Дундукрв та клавішник Олександр Кацман, завжди (хоча б: духовно) супроводжувані одним із фундаторів команди, гітаристом Віктором Щекртуном, влаштували протягом місяця серію з 13 концертів. «Квартира № 50» брала участь у фестивалі «Фонограф» (червень, 1987, Будинок культури Мінторгу УРСР), хоча стосунки наші, відверто кажучи, не завжди будувалися на приязні. Одними з перших вони почали в місті магнітофонну діяльність, записавши в напівпрофесійній студії Київського педінституту іноземних мов (звукорежисер Антон Коцар) в серпні 1987-го дебютний альбом із семи пісень «Швидка допомога». У вересні того ж року на І Донецькому міському рок-фестивалі поборолися з численними молодими, наївними шахтарями і до Києва привезли диплом про присуджене І місце. У третій декаді жовтня спільно з рок-клубівськими командами: «Едем», «Фаетон» і «Колезький асесор» (так-такі) - «Квартира № 50» возила до Бердичева перг ший представницький експортний «Музичний ринг». Додому всі повернулися здорові й у доброму гуморі.

Три роки тому квінтет починав із ритм-енд-блюзу, потім - «перехворіли на традиційний хард-рок, який згодом розміняли на блюз-панк з елементами легко театралізації. Назва завжди була чисто асоціативне пов'язана з безсмертною житлоплощею, відомою за геніальним романом Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Та на літо 88-го квінтет завів рішучий капремонт; склад змінювався швидко і часто; чотири клавішники і три басисти так і не прижилися. Творчу кризу поглибила 20 вересня м. р. трагічне загибель 26-річного басиста О. Дундукова на трасі Житомир-Київ, Тій сумній події було присвячено концерт 1 жовтня 1988 року, яким Київський рок-клуб відкрив свій останній сезон.

У листопаді за допомогою вродливої Вікторі? Верницької дещо освіжена «Квартира… в якості… вокально-інструментального оркестру п/к В. Верницької мала кілька пристойних репетицій на всесоюзному фестивалі «Міс Рок-88». Навіть дістала приз акредитованих журналістів - «Міс фото». У грудні минулого року почалася робота над другим магнітофонним альбомом: на студії «О. П. Д.» чотири пісні зрежисерував Юрій Щелковський, хоча решту - шість нових творів - вдалося дописати тільки у червні, У січні» 89-го «Квартира №50» виступила на московському фестивалі «Рок-авангарду», організованого якось тихо і, здається, здебільшого для мешканців готелю Орленок. У квітні - «В. В. » трансплантували собі барабанщика - «квартиранта» О. Комісаренка. Тож нині формація Існує здебільшого у студійному варіанті: гітарист В. Щекотун, вокаліст О. Верницький, оператор машин (синтезатори, секвенсори) і шоумен Віка Верницька. Людей поменшало, МОЖЛИВОЇ стане й екологічно чистіше. Що не змінилося? Вокаліст і Гітарист, а ще - ставлення до жанру.

О. ЖИЛЕЦЬ #Фонограф 1989г.