[2007] «Євшанзілля» - друга за рахунком добірка, що випускається у світ широкий із ініціативи учасників гурту «Транс-Формер», і так само як і перше видання, має на меті розбудити чарівним зіллям почуття до рідного краю. Вже плануються концерти у різних містах України на підтримку щойно виданого диску.>>>
Триб'ют «Очі відьми» - пісні групи Вій у виконанні українських музикантів
[2007] Триб'ют: англ. «tribute» - данина. Випуск триб'ютного альбому – віддання шани групі, чиї заслуги визнають слухачі і музиканти. Наразі таким альбомом може пишатися лише єдиний український гурт – Вій. Збірка Очі відьми. Пісні групи Вій у виконанні українських музикантів з’явилася на музичних полицях.>>>
АРХИВ РЕЦЕНЗИЙ
Олег Скрипка
Олег Скрипка: «Не вічно наші люди ходитимуть на Кіркорова»
Днями значно просунувся московський процес «ВВ» проти «Гала Рекордз» — вперше на пострадянському просторі відома група виграла суд проти компанії, яку звинувачує у масштабному порушенні авторських прав. Тож автор зустрівся з лідером групи Олегом Скрипкою, аби почути все з перших вуст.
1ОО гривень на рік чи 1000 USD на місяць?
У нас існує рудиментарна державна система захисту інтелектуальної власності, яка лишилась ще з радянських часів. Була така структура ДААСП, котра зараз називається УААСП, від якої відокремилось патентне бюро. Я достеменно не розумію, що там відбувається; між ними всередині існує латентна конкуренція. За схемою має бути точно так, як і в усьому світі; тобто всі організації, які використовують авторське право, в даному разі — стосовно пісні (чи це використання на радіо й телебаченні, чи виконання в ресторані, чи береться ліцензія на якусь збірку, чи хтось хоче переспівати пісню, ба навіть — випустити караоке або крутити мелодію в «мобілках»), мають сплатити автору за спеціальними тарифами. Це якийсь відсоток прибутку. Власне — це невеличка сума, яка аж ніяк не заважає бізнесу використовувача авторського права. Але ця копійчина має збиратися відповідною організацією, яка потім лишає собі з цього певний відсоток. Існує такий стандарт — утримується 15%, а 85% сплачується автору, якщо, звісно, його твори зареєстровані в авторській агенції.
Кажуть, що за радянських часів це працювало. Я на собі цього аж ніяк не відчув, не отримавши жодної копійки, хоча й тоді у нас було багато «ефірів». У нинішній ситуації мені кажуть, що система «в'яло працює», тож ці виплати останнім часом складали близько 100 гривень на рік. А наприклад, коли ми жили й працювали у Франції і у нас була певна кількість ефірів на радіо й телебаченні, транслювались концерти, використовувались збірки — все підраховувалось, і зрештою тільки за це щомісяця нам виплачувалась сума порядку 1000 доларів — навіть попри відсутність шалених ротацій і продажів. Відомий артист на Заході 80–90% свого прибутку має якраз із цих авторських виплат.
Кумовство понад усе
Можливо, хтось і отримує щось близьке до реальності в Україні, наприклад, у Спілці композиторів. Але я за природою — альтернативний артист, і у мене немає, скажімо, продюсера, який би ходив і всіх скрізь «довбав». Не знаю, може, дехто з естрадників отримує свої авторські, тому що за ними стоять відповідні структури шоу-бізнесу. Але для мене ця система не підходить, тому що тут всі лобіювання відбуваються на рівні кумовства. У Франції зрозуміло — демократичне суспільство, я підписав контракт, затвердив свої твори, і виплати приходять мені автоматично. Там свій мозок цим не завантажуєш, а займаєшся піснею.
Вигідний контракт
У 1996 році, щойно приїхавши з Франції, ми підписали з «Гала Рекордз» контракт, який передбачав випуск трьох альбомів. Це був нормальний типовий європейський контракт. Нам мали сплачувати досить пристойний «роялті», тобто відсоток прибутку з продажів. Але ж я не знав місцевої ситуації; виявилось, що все йде «по чорному» і офіційно прибутку ніякого немає. На практиці виявилось, що бухгалтерію ніяк не можна перевірити. Принаймні я не робив таких спроб, тому що у мене не було ні юриста, ні потрібних для такої перевірки грошей. Дуже багато було нелегальної продукції з нашими альбомами, і тоді ще не було ніяких засобів для боротьби з підробкою. Зрештою я подав до суду, щоб звільнити свої права.
Страшний суд
Наші інтереси на процесі в Москві представляють Дмитро та Наталія Щербакова, росіяни, які колись навчались у Києві. Адвокати, які допомагають мені в Києві — їхні колишні однокурсники й друзі, запропонували в цій ситуації звернутися саме до них. Свого часу вони виграли велику справу, пов'язану з телеканалом «НТВ». Наш процес тривав багато місяців, і ось два дні тому (24 березня 2004 року. — А.Л.) був дзвінок з Москви й представники повідомили, що першу серію судів ми виграли. Тобто через те, що компанія «Гала Рекордз» не сплачувала нам гроші, наш контракт з нею визнано недійсним.
Таким чином вони заробляли на нас гроші вісім років, а виходили, слава Богу, альбоми, які перебували в Росії на перших позиціях. Скажімо, «Хвилі Амура» продавались краще за Земфіру та «Мумій Тролів». Думаю, що за наші альбоми вони заробили мільйони, а суд ухвалив рішення, що вони мають нам виплатити 3 тисячі доларів, тобто — взагалі копійки.
Певно, це одна сота того, що нам повинні були насправді сплатити. І це сумно, тому що це якраз оборотні кошти. Групі потрібно вкладати гроші і в нові альбоми, і в кліпи тощо. Коли ці гроші не вертаються, неможливо рухатись далі. Весь час їздиш з концертами, заробляєш на кишеню, баян і чай з хлібом — ото й усе.
Перший крок
Я думаю, що інша сторона ще подасть на апеляцію, бо вони зараз просто в шоці. Адже це прецедент, такого ще не було, ніхто з артистів на пострадянському просторі ще не звертався до суду з цього приводу й не вигравав процес.
Паралельно з цією ж компанією судилась група «Ленінград», тому що я запропонував її лідеру Шнуру щось робити, боротися, адже у них була точно така ситуація, що і в нас.
Чесно кажучи, я не сподівався, що ми виграємо. Але це тільки перший крок, я ще навіть не можу користуватися цими правами, тому що треба чекати на апеляцію.
Ціна перемоги
Я не вважаю це Пірровою перемогою й аж ніяк не розчарований. Я просто шокований, що ми справу виграли. Моя позиція полягала в тому, що, можливо, подібні рішення суди ухвалюватимуть в майбутньому, а на сьогоднішній день про це треба говорити, боротися. Для колективу це коштувало немало, але ми пішли на це, аби надалі з інших боків було менше порушень прав. І дійсно, так нахабно пісні «ВВ» вже не використовують і не намагаються брутально обдурити.
Зранку гроші — ввечері стільці
Є подальші пропозиції, але лишається все менше й менше довіри, тому що суспільство не має відповідного механізму контролю. Тепер працює проста схема: «зранку гроші, а ввечері — стільці»; береш гроші наперед і в ніякі «роялті» просто не віриш. Коли надаєш комусь свої права, а потім бігаєш за своїми грошима — це дуже важко.
Дике полювання на королів року
На наших FM-станціях взагалі парадоксальна ситуація: українські виконавці самі змушені платити за ротації своїх творів, а не навпаки, як відбувається в усьому світі. Ця схема логічна, але для нас, на жаль, непридатна. Безкоштовно «крутяться» іноземці, переважно — американці й росіяни. Вони далеко, й з них витребувати гроші неможливо. А наші виконавці тут, і виникає штучний блок на український продукт. Я сподіваюсь — тільки по цій причині, а не з українофобських міркувань.
Інший приклад — фестивалі на кшталт «Таврійських ігор». Ясна річ, росіяни безкоштовно грати не будуть. Вони приїжджають за гонорари значно вищі, ніж у себе в Росії. А українцям пропонують виступати безкоштовно. Тобто виконавці обкладені з двох боків — у тебе просять гроші за ефіри, а виступати на подібних заходах ти маєш безкоштовно. Виходить просто варіант «на лоха». А коли у тебе немає ефірів, яким би відомим ти не був, а пропозиції тобі все зменшуються й зменшуються.
Візьмемо «ВВ» і «Любе» або «Бі-2». Нібито в Україні — рівна популярність, а пропозицій значно менше, тому що наші твори звучать в ефірі значно рідше. Можна більше платити за з'яви на телебаченні й відповідно мати більше концертів, але тоді ми перетворимось на таких собі інвесторів телебачення. Для мене це неприйнятно, тим більше, що я наше ТБ не люблю, оскільки воно назагал «гівняне», платити йому я не бачу сенсу.
Отаке замкнене коло виходить. Особливо коли ти вважаєш, що артиста мають крутити за заслугами і якістю, а не за грошима, то подібні стосунки заперечують твоїм принципам. Але я не впевнений, якщо ми захочемо лишатися в цій професійній «тусовці», то зможемо довго стояти осторонь цієї ситуації...
...Читайте продовження монологу в другій частині статті
Анатолій ЛУЧКА [02.04.2004], www.tribuna.com.ua
Слушать музыку по теме 1 >>>
Смотреть фото по теме 26 >>>
Читать в архиве по теме 12:
03.11.2007
• Олег Скрипка: «Москву мы взяли еще в 1988!»
16.11.2006
• Олег Скрипка влаштує творчий вечір «Були Деньки»
