Ще задовго до утворення і формування остаточного складу гурту, ми почали писати тексти і музику для наших майбутніх пісень. І з першой репетиції, яка відбулася 21-го січня 2006 року, з якої ми і розпочали відлік часу, закипіла шалена праця над першими піснями – «У пошуках весни» і «Alone in the dark».

Ми приходили на кожну репетицію з блиском в очах, великим бажанням творити і не витрачаит жодної хвилини задарма.Саме за таким принципом, доречі, ми відпрацьовуємо усі наші пісні. Ми прийшли до висновку, що не можна поспішати і ускорювати такий процес, як народження нового твору, тексту, думки, музики – при народженні ми, побачивши її «голову», не будемо тягнути її за вуха, а ретельно опрацюємо кожну ноту, кожне слово і так, крок за кроком, доки наше малятко не з’явиться на світ.

Першими свідками і суддями, і критиками нашої творчості стали наші друзі. Для них ми робили «показові репетиції». Просто по реакції гостей ми бачили, що подобається, що не подобається, над чим ще маємо працювати. На простих репетиціях ми гралися з різноманітними аранжировками наших пісень, намагаючись досягти так званої «золотої середини».

Вже приблизно через 10 місяців у «АніМе» вже було достатньо матеріалу для виставлення його напоказ і ми вперше виступили для молоді в залі Києво-Могилянської академії. На нашу радість, ми були прийняті слухачами дуже тепло і радушно.

На кінець листопада нас запросили в арт-клуб «44». Потім виступ на Контрактовій Площі, потім «Чумацький Шлях», де у гурта «АніМе» на розігріві грав гурт «SMS», потім рок-марафон «Жіночій день був вчора» і т.д. Також подію стало інтерв'ю на «Національному Радіо України», яке транслюють в таких країнах як Канада, Сша, Німеччина, Росїї та в інших країнах.

З горящими очами ми ходимо (та натхненно працюємо) на репетиції по 4-5 разів на тиждень і продувжеємо творити…