[фото: Олександр ЛЕПЕТУХА]

Дмитро Добрий-Вечір:«Заробляли 50 доларів на день»

44-річний Дмитро Добрий-Вечір — лідер групи «Вій». Цього року культовому гуртові Дмитра виповнюється 15 років.

Зустрічаємося із Дмитром на Сирці, у його квартирі. З порогу на мене кидається чорний спанієль, слідом з’являється великий пес, схожий на вівчарку. У вітальні стоїть припертий до стіни новенький спортивний велосипед. Стіни обклеєні плакатами рок-зірок. Господар сідає біля комп’ютера, закурює цигарку. На ньому темні джинси й зелена футболка. Пес лягає біля його ніг.

— Шива — страшна боягузка, — чухає Дмитро собаку за вухом. — Боїться зливи і грому. Ідемо якось із дружиною, чуємо — ззаду щось чалапає. Сидить таке маленьке, кругленьке, пухнасте. То була Шива.

У його кімнаті десятки музичних інструментів. Є екзотичні. Наприклад, банджо або дещо, схоже на домбру, з написом «Киргистанга 50 жил».

— «Киргизстану 50 років», — перекладає господар. — Це киргизька скрипка комус. Купив її на Сінному ринку. Хотіли 50 гривень, а я вторгував за 25. Була вся розбита, а тепер бачиш — грає.

Він видобуває із скрипки медитативні східні звуки.

— У нас колись грав перкусіоніст Салман, зараз він у групі «Мандри», — розповідає. — Якось із Азербайджану привіз Фомі ситар. Фома злякався, каже: «Не хочу». Салман дзвонить: «Блін, купи в мене, я вже гроші заплатив».

Ситар лежить між книжками на старій шафі. Дмитро розповідає, що народився в Києві, на колишній вулиці Чкалова, нині Гончара.

— Льотчиком мріяв стати, — згадує. — Навіть документи до училища подавав, але медкомісія завернула. Може, став би художником, але після армії узяв до рук бас-гітару...

Каже, що від армії не «косив».

— Колись вважалося, якщо не пішов у армію, то, тіпа, й не чоловік. Я служив на румунському кордоні. Дідівщини не було, служили самі росіяни й хохли. Молдавани-перекладачі службу в корівнику проходили. Я був кіномеханіком, стінгазети малював, а ночами дембелям пісні співав. На другому році навіть собаку дали! Наша застава в селі Порубне Чернівецької області стояла. Гори кругом, кабанів до хріна...

По-російськи не пробували співати?

— У мене просто не виходить, не можу я. А от українською — як по маслу! Хоч сім’я російськомовна була. Але тато, коли з дитсадка забирав, по дорозі купляв маленькі книжечки з українськими казками. І дідівські вишиванки вдома зберігалися. Один мій родич їздив у Москву і в якихось там архівах знайшов реєстр запорозького війська, здається, ХVI чи XVII століття. Там був писар Добрий-Вечір.

Курйозні випадки через прізвище траплялися?

— На фестивалі у Львові з Андрієм Середою, з гурту «Кому вниз», загубилися. Уночі Андрій ломиться до готелю. «Я — Середа. Де Добрий-Вечір?» — кричить. Я прийшов пізніше: «Я — Добрий-Вечір, де Середа?» Двері скляні були, під дерево фарбовані, розбили їх. У нас тоді велика пляшка спирту була.

Пам’ятаю, як років 10 тому «Вій» грав на майдані Незалежності в переході.

— Треба ж було чимось на життя заробляти! — заявляє він. — У переході грали джаз, свої пісні рідко виконували. Заробляли 50 доларів за день, а квартира, між іншим, коштувала 40 доларів на місяць. Мама навіть просила, щоб узяв у групу ще сестру Лесю. Тепер вона грає на перкусії. А потім на Майдані та на Андріївському узвозі заборонили грати.

Тоді в Києві були модні вуличні перуанські ансамблі. Ви конкурували?

— Та ні, навіть товаришували. Ми «на шляпу» грати влітку в Крим їздили. Приходимо на своє місце на набережній в Алушті, а там перуанці стоять: сім’ями, з жінками, дітьми — такими карячконогими, — хитається з боку в бік, зображаючи незграбність. — Спочатку напряглися, а потім домовилися. Грали вони не справжній фолк, а якісь свої «рушнички», і касети продавали одного якогось колективу. Індіанці, а мови своєї не знали. Питаю у них: «Як по-вашому «добрий вечір»? Мовчать.

Чим на життя заробляєш?

— Переважно звукорежисурою. Велосипед он купив. А взагалі родину дружина годує. Вона у мене стоматолог. Рок-музика не приносить прибутків.

Жінка не боялася виходити за рокера?

— Я тоді роком ще не займався. Працював у зоопарку на атракціонах. Дівчат катав. Тані було 16 років. Сама — з Кагарлика, на першому курсі медичного вчилася, пари прогулювала. 1 червня познайомились, а в січні вже розписалися. Я ще по ресторанах грав. Таксі, шампанське — їй подобалося. Після армії я не стригся, тільки перед весіллям. Тепер хочу підрізати собі волосся, бо заважає. Але руки ніяк не доходять.

Ювілей «Вія» відзначатимеш?

— Хотіли зробити концерт на Замковій горі, біля кладовища. Але там нема води. Людям ніде буде купатися.

Іван СТОЛЯРЧУК [ www.gpu-ua.info ]

	Слушать музыку по теме 28 >>>
	Смотреть фото по теме 27 >>>
	Читать в архиве по теме 34:
	20.11.2007 • Триб'ют «Очі відьми» - пісні групи Вій у виконанні українських музикантів 20.11.2007 • «Очі відьми» - луцька презентація 12.11.2007 • Дмитро Добрий-Вечір: «Фестиваль – це стан душі» 14.10.2007 • «Вію» сподобалися «Очі відьми» 25.09.2007 • Вій - презентує тріб'ют в Луцьку 31.08.2007 • Вій - вихід тріб’ют-альбому заплановано на 1 жовтня 2007 року 18.05.2007 • Вій – робота над триб’ютом закінчена 13.05.2007 • Чому варто побувати на концерті Вія в луцькому Майдані 12.03.2007 • Вій - живе відео 30.01.2007 • LIVE.інтерв'ю. Вій  +  И это еще далеко не все

	:Имя :e-mail (не обязательно) Коментарий: * Просьба оставлять комментарии, а вопросы задавать на форуме * Под своим именем комментарии могут оставить только зарегистрированные пользователи