"ФаСоль". Детская музыкально-театральная студия

[index.php] "ФаСоль". Детская музыкально-театральная студия Для детей от 4 до 10 лет. с 18 октября Дни занятий: Среда с 15.00-17.30 (для детей от 7 до 10 лет) Суббота с 11.00-12.00 (для детей от 4 до 6 лет) с 12.00-15.00 (для детей от 7 до 10 лет) (30 мин - обеденный перерыв) Воскресенье с 11.00-12.00 (для детей от 4 до 6 лет) с 12.00-15.00 (для детей от 7 до 10 лет) (30 мин - обеденный перерыв) Домашний кукольный театр (для детей 6-9 лет) В программе: - кукольная мастерская (изготовление кукол); - искусство пантомимы, пластика; постановка спектаклей 17:00. Вход 20 гривен Клуб "Квартира Бабуин" , ул. Хорива, 1/2, 463-73-30 Цена оплаты за месяц: Группа от 7 до 10 лет - 220 грн. Группа от 4 до 6 лет - 160 гр. Запись: Клуб "Квартира Бабуин", тел. 463-73-30 Наталья Катериненко, преподаватель, моб. 8-063-249-85-07 Что важнее всего в театре, где играют дети? Не постановка, результат, а сам ребенок. Его органика. Мысли. Фантазии. Все то, что взрослые часто теряют, и к чему порою так хотят возвратиться. Важно не навязывать маленькому человеку свои видения, а дать ему возможность открыть их для мира, почувствовать ценность собственного высказывания, свою исключительность в группе таких же талантливых детей. Музыка - это искусство во времени…Его течение бесценно для музыки. Музыкант должен следовать его дыханию. Настроение, состояние, активность, расслабление - все имеет свою глубину и скорость дыхания. Если мы приложим большой палец руки к запястью другой - мы почувствуем пульс. Мы можем попробовать пульс на руке у своих друзей. С этого начинается музыка. Занятия строятся в двух направлениях - драматическое искусство (игра) и музыка. (проходят на двух языках - украинском и русском) В программе студии три постановки: 1. Спектакль по произведениям украинских поэтов (Семенко, Олесь, Хвильовий, Тичина). На этом этапе занятий важно научиться чувству ритма поэзии, умению передать эмоциональный образ стихотворения. 2. Спектакль, основанный на историях из жизни детей-участников проекта. Это истории, записанные на диктофон на занятиях. Грустные, веселые, фантастические. На основе этих рассказов будет создан текст, который и составит фактуру постановки. Каждые две недели в воскресенье родители будут иметь возможность увидеть детские постановки, которые будет сопровождать музыка детского оркестра, где маленькие музыканты будут играть на детских музыкальных инструментах. Помимо спектаклей планируется выпуск книги сказок, сочиненных детьми на занятиях и иллюстрируемых их рисунками. Презентация сказок выльется в мини-спектакль по мотивам детских сочинений. Каждое занятие (его успехи и неудачи) будет фиксироваться на сайте "Бабуина" на театральной страничке в разделе "Дневник ФаСоли". Руководители проекта: Наталья Катериненко - театр Алексей Макет - музыка "Наши Сказки" Головаченко Катерина, Маліков Микола, Овчаренко Анастасія, Радзівілов Данило, Серебряніков Євген, Франжевська Ірина, ХарченкоОлексій БІЛА ПЛАНЕТА та СЛОН, що любив попоїсти. На білій планеті було багато снігу. Якось один слон схотів цей сніг з'їсти. Він його їв, і йому було дуже солодко. Сніг зроблено з води, котра замерзла у хмарах. Слону схотілося з'їсти і їх, але він не міг здогадатись як долізти до хмар. Тоді він вирішив залізти на велику білу гору, зробив зі снігу аероплан та полетів. Слон приземлився на найбільшій сніговій хмарі. Дув сильний вітер, і було дуже холодно. Слон вирішив стрибнути на землю, але ніяк не міг цього зробити, бо дуже любив попоїсти та мріяв з'їсти усю хмару. Коли слон нахилявся, щоб відкусити її шматочок, то відразу провалювався і падав. Йому доводилося залізати на хмару знов. Слон стомився і попрямував до своєї білої печери відпочити. Він щодня виходив та дивився на небо. Біла хмара, яку слон не доїв, була на тому ж місці, і йому дуже хотілося з'їсти її. Хмара, напевне, йому подобалася. Слон підстрибнув та проковтнув її. Після цього йому стало дуже зле. Хмара була, як величезний торт, і в слона заболів живіт. Він пішов до лікаря. Лікар, у котрого була снігова шапочка на голові, зробив слону укол, і слон заснув. Наступного дня він чомусь прокинувся на іншій білій хмарі. Слон проковтнув і її та став падати на землю, але не впав, а полетів. Він з'їв дві хмари та став схожим на повітряну кулю. Слон літав високо. Там, в височині було багато снігових бананів. Вони були солодкі, як морозиво. Слон і їх хотів з'їсти, але згадав, що в нього болів живіт і йому солодкого їсти не можна, бо укол був дуже болючим. Тоді він зробив зі снігових бананів собі крила, і став літати дуже красиво. Він кружляв і перевертався. Раптом, перед слоном виникло білосніжне кружальце, і той полетів до нього. На кружальці росли снігові кокоси, і слон радів, дивлячись на них. Та тут йому до голови прийшла думка: "З'їсти?.. Хоч шматочок ?". Слон не міг, бо боявся уколів. Але все ж таки відважився та з "їв кокоси. Живіт у нього, на щастя, не заболів. З того часу слон їсть снігу стільки, скільки йому заманеться. Головаченко Катерина ВОДЯНА КАЗКА Була колись планета. Вона була водяна. На цій планеті жив лев. Він був також водяним. Вода прозора, і лев був таким. Якби він вирішив стрибнути, то від нього залишилася б лише калюжа. Якось лев зустрів водяну змію та спитав у неї: "Змія, ти водяна?" Змія відповіла просто: "Так. Я водяна. А ти який?". Лев відповів: "Я також. Давай товаришувати". "Давай, але не будемо стрибати, бо перетворимося на калюжі" - відповіла змія. Вони домовились і стали гратися. Лев та змія грались так акуратно, що не розливалися і не перетворювалися на брудні калюжі. До них підбігла мишка. Звірі спитали її: - Ти хто? - Я мишка водяна. А ви хто? - Я лев водяний. - А я змія і теж водяна. Давай товаришувати. Тільки я нагадаю, що нам не можна стрибати. Вони грались, але не стрибали. Раптом лев не витримав, стрибнув і перетворився на калюжу. З тої калюжі вмить вилетів великий слон, але він вже був не водяним, а легким як повітря. Він помахав своїми лапами та полетів. Змія також вирішила стрибнути. Вона зробила це і перетворилася на гіпопотама, але не повітряного, а такого ж, як і була водяного. Вона втекла, бо не могла гратись з мишкою. Боялася її розчавити. Мишка була дуже акуратною. Вона ніколи не стрибала і залишилася на все життя маленькою і водяною. Гоєнко Тарас КОРОВИ У одному місті живуть корови. Усі корови ходять до школи та колекціонують різні коробочки і пляшечки. Якщо ці тварини не хочуть, то не йдуть до школи. Але тут і хотіти не треба, бо у їхній школі дуже цікаво. Корови пишуть твори та вірші на вільні теми. Коли буває вільний час, всі виходять на вулицю та вигадують ігри. Якщо на дворі йде дощ, корови дивляться у вікно на жаб, що стрибають по калюжах та радіють краплям. Узимку корови сидять вдома та грають на скрипках, а навесні одягають зелені шапочки та виходять надвір стрибати, як жаби. Їдять вони спеціальний сорт лимонів, які самі вирощують. Ці лимони схожі на дині. Корови їдять їх з ромашками. Звісно у коров'ячому місті всі раді коров'ячому життю. последние фото: Концерт Аукцыон Moleskine. Легендарная записная книжка