http://blogs.pravda.com.ua/images/logo_ukr.gif http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/47556c34dd375/ ukrpravda@gmail.com (Павло Солодько) Я завжди вчасно платив за газ. А сьогодні від Держкомстату дізнався, що й абсолютна більшість моїх співгромадян за газ платить – "Населення України розрахувалося за послуги ЖКГ на 98,7%". У зв"язку з цим дуже цікаво – а звідки ж узявся комунальний борг у розмірі півмільярда доларів, про який нам так натхненно розповідали як у Міністерстві палива та енергетики разом із "Нафтогазом", так і у Секретаріаті президента? Tue, 04 Dec 2007 17:03:16 +0200 http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/47556c34dd375/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/474b2c507179d/ ukrpravda@gmail.com (Павло Солодько) Місяць тому я купив будинок. У Чернігівській області. Його попередні власники – Андрей Федосович і Галина Іринеївна – переїхали зі свого хутора до центру села, а свою стару хату продали мені. За 500 гривень. У мене якраз була одна купюра зі Сковородою. Все, що я встиг зробити в хаті до зими – це навісити теплі двері у сіни. Потім вдарили морози: і місцевий пічник відмовився ремонтувати грубку – глина замерзає. Грубку зіпсувала рік тому бригада якихось гопників, які їздили на "газоні" по закинутим хатам і виламували з груб залізні плити. На металолом. Знаєте, такі з кільцями, щоб на них їсти готувати. Відвезеш у райцентр, погнеш кувалдою, потім у спеціальному пункті обміну на ширку зміняєш. 4 гривні за куб. Ну от – і днями дзвонить мені якийсь родич Федосовича – і каже: "Дід просить, щоб приїхали". Mon, 26 Nov 2007 22:28:00 +0200 Ну все, думаю. Передумали хату продавати. А там так гарно – в лісі сосновому, все в снігу, і тихо-тихо. Дожидаю вихідного, беру дружину, купуємо хліба, олії і цукру і їдемо в село. Заходимо до Федосовича. Він бесідує з нами, сидячи на печі – щось з ногами. Іринеївна – маленька й сухенька бабця – зганяє з ослона кицьку, садовить замість неї мою Сашу і розказує про своїх родичів. Їхні пожовтілі фотки висять як ікони по кутках. Багато хто виїхав у промислові міста, багато хто вмер ("а цих вже нема"). Потім вона витягує мою п"ятисотку і поруч кладе зелененьку двадцятку. - Ось, – каже. – Забери. Так я і знав, думаю. А двадцять – це типу комісійні чи шо. - Забери, бо в нас не приймають, – каже Галина Іринеївна. – В лавці з мене сміялися. І в сільраді головиха не поміняє. І в райцентрі не беруть. Там і двісті не беруть. - Покажи їм двадцять, – додає дід. – Оту зелену. - Отакими нам поміняйте, – каже бабуся, показуючи двадцятку. – Отакі ще беруть. А ці заберіть, вони не нужні. - У мене немає зараз, – кажу. - Ну як буде, то завезете, – говорить Галина Іринеївна. – У мене ще двадцять є, нам хвате на місяць. І... віддає нам 500 гривень. Ось так виглядає ключ від хати http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/474b2c507179d/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/473ddc53550dd/ ukrpravda@gmail.com (Павло Солодько) Оця новина на УП – зразок непрофесійного підходу новинара до своїх обов"язків. 1 – Новинар не звернувся до міліції за коментарем – чи справді авто було "підірване". А воно було хіба що підпалене – бо Бондар тієї ж ночі (вже після "вибуху") їздив на цьому ж таки джипі. 2 – Новинар не звернувся за коментарем до самої Мирослави Свистович, хоча після натяків Бондаря вона мала всі права на репліку у відповідь. А їй було що розповісти, я думаю. 3 – Новинар написав абсолютно брехливу інформацію про сайт "Майдан", який нібито "належить чоловікові Мирослави Свистович Михайлу". Насправді сайт "Майдан" належить мені, ггг. Fri, 16 Nov 2007 20:07:15 +0200 До речі, цікаво було б дізнатися про ситуацію в багатостраждальному Ірпені зараз. Новинар "Майдану" у рубриці "Ірпеніада" стверджує, що Свистович бореться проти ВСІХ партій, які зазіхають на 2 тисячі га землі в поймі Ірпеня – там і БЮТ, і ПР, і "Наша Україна", і ще якісь професійні пройдисвіти. У квітні 2006 року я висвітлював кількамісячну епопею з виборами ірпінського мера – цікаво, як змінилися ситуація і громадська думка тепер? ОНОВЛЕНО: Пункт 3 знімається – новинар виправив своє хибне твердження. http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/473ddc53550dd/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/473b79aba4cd7/ ukrpravda@gmail.com (Павло Солодько) На місці, звідки єсть пішла земля Руськая, хочуть побудувати 10-поверхівку. З басейнами на верхніх поверхах. На цих вихідних очікується грандіозна непартійна і неполітична громадянська акція проти довбаків-забудовників. Навіщо це потрібно, запитаєте ви? Thu, 15 Nov 2007 08:41:47 +0200 Мені це потрібно, бо я люблю там гуляти. От і все. Якщо потрібно більш аргументоване пояснення, то варто зазначити, що це будівництво – квінтесенція численних незаконних забудов, бо відбувається в самому центрі історичного серця Києва, в Державному історико-архітектурному заповіднику "Древній Київ". Плюс іще те, що забудовники – МЗС, яке покірливо згоджується на принизливі умови країн ЄС щодо віз для українців, зате легко порушує наші внутрішні закони. Може, хоч ця акція відкриє їм очі на те, що не треба паскудити вдома. А ні, то "нехай горить". Якщо комусь треба карнавального одягу, в мене є автомат ППШ, плащ-намет і каска з пацифіком і написом "борн ту кілл"))) http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/473b79aba4cd7/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/46fd3f2a0ec76/ ukrpravda@gmail.com (Павло Солодько) Якщо продовжувати п"янку, розпочату Сергієм Лещенком у його попередніх дописах, то в цьому блозі варто згадати про букмекерські контори. Вони теж мають свій прогноз – і цей прогноз до того ж не є відкритим чи закритим соціологічним дослідженням. Але чим він гірше соцопитування? Може, навіть точніше – адже люди (ті, що ставлять і ті, що приймають ставки) ризикують своїми власними грошима. Fri, 28 Sep 2007 20:51:38 +0300 Моя колега Наталка Бублій зібрала інформацію, яку я пропоную до вашої уваги. Отже, рейтинги основних політичних сил, на думку однієї з провідних київських букмекерських контор, наступні: ПР – 32,7% БЮТ – 24,9% НУНС – 13,9% КПУ – 4% Блок Литвина – 2,8% СПУ – 2,6 % Блок Вітренко – 2,3% Це дані за середу – цілком можливо, що станом на сьогодні вони могли дещо змінитися. Як вони взагалі визначаються? Дуже просто – контора, орієнтуючись на результати попередніх виборів, дані соцопитувань і власну чуйку:) виставляє рейтинг і починає приймати ставки – як на "більше", так і на "менше". Коефіціент виграшу зазвичай однаковий – скажімо, "Фаворит" пропонує 1,82. Ставиш 100 гривень на те, що така-то політична сила набере більше вказаного рейтингу – виграєш ще 82, якщо я правильно зрозумів. Або програєш 100. Рейтинг визначається самими гравцями. Контора виставляє, скажімо, 20,5% для того чи іншого блоку – а гравці починають масово ставити на "більше" і ніхто не ставить на "менше". Тоді букмекери починають поступово підвищувати рейтинг – доки кількість ставок на "більше" і "менше" не зрівняється. Чим не соцопитування серед такої верстви українських виборців, як "гравці"? Якби я принципово не утримувався від участі в азартних іграх, то поставив би тисячу-другу гривень на те, що НУНС набере менше 13,9% – варто хоча б порівняти ці дані з результатами опитувань, які наводить Лещенко. Хоча з іншого боку – якщо люди роблять цю ставку, то, може, вони щось знають?:) Від суботи, здається, ставки в конторах уже не приймаються. Але ті, хто хоче помірятися прогнозистським умінням, може спробувати себе у віртуальному тоталізаторі тут. Грошей не потрібно. http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/46fd3f2a0ec76/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/46d47a25966b9/ ukrpravda@gmail.com (Павло Солодько) Я працюю у щоденній газеті. Це інформаційна м"ясорубка – конвеєр, текучка, адреналін, валідол. Все в одному флаконі. В процесі цього інформвиробництва часто можна провтикати важливу новину або не помітити ньюанс, який можна розкрутити, або, навпаки, помітно дати на шпальту інформацію, без якої можна було прекрасно обійтися. І от сижу я в розпеченій редакції перед Днем незалежності, з мінералкою, бадьорий, після відпустки, планую, куди купатися на вихідний поїхати... аж раптом натикаюся на Кореспонденті на цікавий заголовок: "Київський суд не знайшов вини української ППО в авіакатстрофі Ту-154" Тоді якраз мала бути річниця трагедії під Донецьком, тому перші кілька секунд дивився на монітор у ступорі – а до чого тут наші ракетники? І тільки потім стала зрозуміла суть новини – "суд не знайшов підтвердження того, що в 2001 році рейс "Тель-Авів-Новосибірськ" був збитий українською ракетою". Це ж сенсація! – подумали ми з колегами. – Блін, чому ми не були на суді? Tue, 28 Aug 2007 22:40:21 +0300 Дзвонимо в суд – так, засідання відбулося, але ніхто нічого не знає. Дивимся на джерело на Кореспонденті – Лента.ру. Ліземо на Ленту, там – те ж саме. І що показово – жодних аргументів української сторони не наведено. От, мовляв, київський суд не повірив аргументам російських спеціалістів, "хоча Україна в 2004 році визнала свою вину, виплативши сім"ям загиблих" компенсації. Фраза про "визнала вину" і зачепила – адже я пам"ятав ще з 2001 року, що українська влада не визнавала своєї провини. Кучма там щось казав покаянне, але у грудні 2004 року – коли здійснювалися виплати – офіційний Київ підкреслив: ці гроші є "добровільною гуманітарною виплатою", а літак ми не збивали. Формулювання дивне, але так було. На Ленті.ру нарешті знайшли джерело інформації – публікація в Асошиейтед прес з лінком чомусь на платний "кореспондентський" же Київ Пост. Зрештою через пошуковик знайшли і оригінал матеріалу на АП. І аж там новина була подана по суті – наводилися аргументи української сторони. Їх озвучував адвокат Андрій Козлов. Через знайомих юристів вдалося знайти Андрія. Рекомендації знайомих були непогані – він захищав інтереси України ще під час історії з нашим Як-42, який у 1997-ому розбився на схилі Олімпу під Салоніками. Незважаючи на те, що спершу всі були налаштовані – а грецькі слідчі навіть визнали провину українців – звинувачувати наших пілотів, Козлову вдалося довести у Верховному суді Грецької республіки, що справжні винуватці катастрофи – диспетчери аеропорту в Салоніках. Ми пробили телефон і поговорили з Андрієм. Він розповів нам про аргументи української сторони. Це виглядало справжнім детективом! Зі схемами і даними локаторів, з міжнародними документами і переговорами, з тактико-технічними характеристиками і людськими історіями. Ми не встигали написати все, але відкладати не хотіли – новина б "скисла", та й конкуренти б випередили. Було вже по обіді – наближався час верстки. Ми швидко зробили матеріал, взяли тільки найголовніші моменти, узгодили його, потім коротили в шпальті... Наступного дня дивимось вітчизняні газети і сайти, з жахом очікуючи блискучих інтерв"ю та інфографіку конкурентів, які вставлять нашу скромну статтю. Але... нічого, крім передруків з Ленти.ру. На ще одному "кореспондентському" ресурсі – Новинар – взагалі сплутали катастрофу Ту-154 над Чорним морем з торішньою трагедією під Донецьком! Я був вражений. Порожні сварки між політиками в новинах були, а сенсація з Київського апеляційного суду навіть не згадувалась. А між тим, крім читабельності матеріалу, в ньому був ще один суспільний ньюанс, який мав спонукати колег взятися за цю справу. Це честь наших військових і країни загалом. Так, Кузьмук залишиться "броварським ракетником". Так, Кучма прогнувся перед Кремлем, понуро визнавши себе крайнім. Але доки є хоч один шанс, що українська ракета НЕ збивала той трагічний рейс, про це треба говорити всюди і багато (звичайно, з контраргументами протилежної сторони). Бо досі через гидку слабкість наших правителів звучали аргументи тільки росіян. Пропоную всім колегам поцікавитися цією темою у самого Андрія Козлова. Ось його ЖЖ – http://andriyko.livejournal.com. А всім читачам УП рекомендую його дискусію з російськими блогерами – http://fanex.org.ua/raketa/. Один із найцікавіших текстів, прочитаний за останній місяць, НМД. http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/46d47a25966b9/ http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/46d315427d2f5/ ukrpravda@gmail.com (Павло Солодько) Повернувся в Київ якраз на свята. З дружиною, після медового місяця. Поліз в інтернет дізнатися новини – і одразу ж втрапив на тему "молитви за Україну". Винуватими чомусь виявилися УПЦ-МП. Просто парад штампів: "не хоче молитися за Україну", "московські попи", "антиукраїнські сили" та інша маячня. - А ти знаєш, що ВОНИ не хотіли визнавати Голодомор? – упевнено переконувала мене колега по роботі, так і не відкривши надісланий їй лінк з офіційного сайту УПЦ-МП, де митрополит Володимир у пастирській промові засуджує Голодомор і комуністів. - А ти знаєш, що ВОНИ всі працюють на КГБ? Чому ти з НИМИ? – питав мене знайомий, який вважає себе щирим націоналістом, через що іноді ходить в УПЦ-КП. Mon, 27 Aug 2007 21:17:38 +0300 Я можу відповісти на це одне – не треба узагальнювати. Узагальнення веде до штампів. Як наслідок, одні замість Бога починають любити Русь Святую і в церкві для них важливішою за все інше стає ікона Царственних Мучеників або взагалі наявність у продажу диска "Гімни імператорського флоту". А для інших наявність вишитих рушників довкола ікони важливіша від самої ікони і молитовних почуттів, які вона має викликати. За цими світськими прагненнями і перші, і другі бачать у своїх супротивниках штампи – замість людей, які хоч і є грішними, але мають у собі маленьку часточку Бога. І перші, і другі хочуть використати Церкву у світських цілях – для розбудови України, приміром. Або Вєлікой Россіі. Зібрання у Софії 24 серпня – одне з таких світських прагнень. І найбільша у світі православна церква – УПЦ-МП – може проігнорувати його. І молитися самій за Україну, що й було зроблено. Церква – це живий організм, в якому поєднуються найрізноманітніші течії – від алармістських антиамериканських об"єднань громадян до священників, які не проти створити помісну церкву, повернувшись до Константинопольського патріархату. Побачте в цьому організмові живих людей. ПОСПІЛКУЙТЕСЯ з ними. А якщо хочете молитви за Україну, то помоліться самі. Щиро. До речі – у нас на весіллі було 80 чоловік друзів і родичів. Серед них є сім"я вірних УПЦ-МП, яка щиро бажає повернення України під скипетр освіченого православного монарха. Були націоналісти, які ратують за єдину помісну. Але вони не кричать один на одного штампами а-ля "московські попи" і "анафема натівським запроданцям". Вони говорять і сперечаються. І слухають одне одного. Зрештою, дивно, було б, якби вони не слухалися – дехто з них навіть родичами один одному доводиться.:)) http://blogs.pravda.com.ua/authors/solodko/46d315427d2f5/