Іноді мені здається, якщо мене викинути на вулицю і закрити переді мною двері радіостанції,
я не зможу собі заробити на життя. Радіо - це те, що я люблю,
у чому розчиняюся.

Життя моє розпочалося в Тол'ятті, колишньої Куйбишевської, а нині Самарської області.

Вітчим був військовим, у 1985 році нас відправили за розподілом в Чернігів, так я опинилася в Україні. Свої перші гроші - 60 карбованців – заробила в 12 років, продаючи безпритульних цуценят на базарі по 10 карбованців.

Мої захоплення? Ого. Я займалася: бальними танцями, шахами, у-шу, у драмгуртку, художньою гімнастикою, малюванням... Але все це було в дитинстві. Єдина пристрасть, яка залишилася дотепер – читання. Особливо люблю вірші. Взагалі, мені значно легше передати свої думки у віршованій формі, ніж у прозі.

Легко розпочинаю бесіду з першим зустрічним і не вмію малювати. Кожного ранку випиваю філіжанку кави неодмінно з лимоном. Дуже люблю фотографуватися. І конвалію.

Іноді мені здається, якщо мене викинути на вулицю і закрити переді мною двері радіостанції, я не зможу собі заробити на життя. Радіо - це те, що я люблю, у чому розчиняюся.

Яскраві і влучні девізи для життя я поцупила у:

- Черчилля: «Молоді люди! Ніколи не здавайтеся! Ніколи не здавайтеся! Ніколи не здавайтеся! Ніколи! Ніколи! Ніколи! Ніколи!».

- Селінджера «В боротьбі за лідерство пам'ятай, що сильний – великодушний і він уміє прощати. Слабкий - дріб'язковий, жорстокий і злопам'ятний».

- всім відомого автора «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб люди ставилися до тебе».

Дякую всім, хто!