Новини
Система харчування макробіотиків (довгожителів)
Система харчування макробіотиків (довгожителів) виникла в Японії на початку ХХ ст. Ця система включає: 1) релігійно-філософські положення дзен-буддизму; 2) теорію і практику східної психосоматичної медицини; 3) японські традиції у харчуванні; 4) деякі сучасні підходи до аліментарної профілактики масових неінфекційних захворювань.
Макробіотики розглядають життєву силу як взаємодію і боротьбу протилежностей, або сил „янь і інь”. Рівновага цих сил забезпечує психічне і фізичне здоров'я. До янь відносяться такі поняття, як чоловічий, сильний, активний, підвищення функцій, до інь – жіночий, слабкий, пасивний, знижена функція. В організмі янь збільшується влітку, інь взимку. Ознаки порушення балансу янь та інь лежать в основі діагностики хвороб. Важливо враховувати, що інь та янь – це протилежності, які складають єдність: там, де зменшується інь, збільшується янь і навпаки.
Харчування макробіотиків передбачає керування функціями організму за допомогою двох інформаційних основ їжі – янь та інь. Створена класифікація продуктів с переважанням у них янь та інь, розроблені раціони для лікування захворювань за принципом протилежності. Наприклад, гострі запальні захворювання(янь) лікують „охолоджуючою” їжею(інь), загальну слабкість, перевному(інь) – „зігріваючою”, тобто янь. Чоловікам (янь) необхідно більше продуктів типу інь, а жінкам(інь) – типу янь для внутрішньої рівноваги зазначених сил. Макробіотики акцентують увагу на співвідношення у раціонах калію і натрію(5:1) за рахунок обмеження кухонної солі і недоцільності олужнюючого впливу їжі на КОС організму. Вираженість янь та інь у продуктах макробіотики виявляють за кольором овочів і плодів, напрямком росту рослин, співвідношення натрію і калію, кислот і основ тощо. Але класифікація продуктів не вкладається у цю схему так, червоні овочі, як і взагалі червоний колір, макробіотики наділяють властивостями янь, але томати віднесені до інь, оскільки вони кислі і водянисті.
Макробіотики вважають, що для поліпшення здоров'я і профілактики захворювань треба уникати м'яса тварин і птиці, тваринних жирів, молочних продуктів, цукру, натуральної кави, прянощів та спецій. Не рекомендують очищені зернові продукти(борошно тонкого помелу, макаронні вироби тощо), продукти промислового виробництва, в тому числі консервовані і заморожені, кухонну сіль. Виключають алкоголь, а також ”не натуральні продукти” – морозиво, шоколад, пепсі-колу, та інші прохолодні напої, ковбаси тощо. Мед і фрукти обмежують; для жителів помірного клімату не рекомендується цитрусові, банани та інші екзотичні плоди.
Основою харчування макробіотиків є зернові продукти; не шліфований рис, цілі зерна пшениці, ячменю, проса та інших злаків, бобові, хліб і вироби із не просіяного борошна. Не менше ніж 50 – 60% раціону мають складати зерна злаків, приготовлених різними способами(каші та інші). Не менш ніж 1/3 овочів слід вживати свіжими. Припустимі квашені овочі. Для приготування їжі використовують рослинні нерафіновані олії. Готові страви приправляють морською сіллю і соєвим соусом. Горіхи, насіння олійних культур, сухофрукти використовують як закуски. Обмежують споживання рідини. Із напоїв рекомендується чай зелений із дикоростучих рослин, кашоподібний напій із зерен злаків. Фрукти дозволяють їсти 2-3 рази, рибу – 1-2 рази за тиждень, яйця – 1 раз за місяць.
Однак стандартний раціон макробіотиків вегетаріанський – він складається в основному із зернових, бобових та овочів. На основі зазначених загальних рекомендацій з харчування макробіотики формують дієтичні системи(раціони), які включають сім ступенів. Із харчування поступово, згідно її ступенями, виключають тваринні продукти, фрукти, супи, обмежують овочі. Вищий(сьомий) ступінь харчування макробіотиків складається тільки з зернових (наприклад, рису, звареного на парі і без кухонної сілі).
У харчуванні макробіотики заслуговують переваження нерафінованих продуктів, обмеження споживання тваринних жирів, холестерину, цукру, кухонної солі. Однак ця спрямованість доведена до краю. Важко пояснити близьке до негативного відношення макробіотиків до фруктів, ягід і їх соків, що мають високий рівень лужних еквівалентів, зокрема калію. Це стосується і молочних продуктів. Тривале перебування на раціонах, складених переважно, або повністю із злакових, небезпечне для здоров'я. Такі раціони дефіцитні за незамінними амінокислотами, вітамінами А, D , С, В, фолатом, джерелами кальцію, що добре засвоюються, залізом і цинком. У багатьох країнах доведено, що внаслідок макробіотичного харчування виникає не тільки суміжна, а й клінічно маніфест на аліментарна патологія: у дорослих людей виявляють білкову недостатність, цингу, А-гіповітаміноз, залізодефіцитну анемію. Аналогічні наслідки у поєднанні із затримкою росту, імунодефіцитом і рахітом спостерігали у дітей, котрих вигодовували за системою макробіотиків. У лікувальному харчуванні давно і незалежно від макробіотиків застосовують дієти з переважанням рису, або вівсяної крупи; дієти лужної спрямованості(у разі подагри, нефролітіазу з уратурією тощо); дієти з різким обмеженням кухонної солі(натрій чутливим хворим з гіпертонічною хворобою, хворим із захворюванням нирок, недостатністю кровообігу тощо). Отже, навіть хворим особам система харчування макробіотиків використовується вибірково і частково, а у певному обсязі найчастіше протипоказана.
|
|
|
|
|
|
|