Школа, яку обере Президент
Як «звичайна» Київська школа № 177 з посиленим вивченням біології та хімії готувалася до відвідин Президента Ющенка та міністра освіти Ніколаєнка Анастасія БОГУСЛАВСЬКА   

За два дні до Дня знань у школі, яку збирався відвідати 1 вересня Віктор Ющенко, кипіла робота. Щось терміново дофарбовували, асфальт був свіжопокладений, але до підошов не прилипав. В холі проходила репетиція урочистого заходу: дітки стрибали, плескали у долоні, читали вірші. Директор школи Ірина Сташевська розповіла, що ремонт (схожий на повноцінну перебудову) — не до президентських вiдвiдин, вiн тривав у школі протягом двох із половиною років. «Діти вчилися, а поруч працювали крани, тривав капітальний ремонт», — розповідає вона.

Привид кризи блукає Кабміном
Азаров хоче рятувати економіку, якій порятунок зовсім не потрібен. На відміну від розвитку Леся ШОВКУН   

У країні — економічна й бюджетна криза. Два попередніх уряди розвалили економіку й довели до ручки бюджет, ще трошки — і полетіли б ми з вами у фінансові тартарари... Страшно? Не лякайтеся, адже прийшов новий, потужний уряд професіоналів, які впіймали Україну на межі провалля й, спасибі їм, порятують неньку й нас із вами від катастрофи. Так принаймні випливає з інтерв'ю, коментарів та інших публічних виступів нового провідника фінансової й економічної політики, кабмінівського «2 в 1» — першого віце-прем'єра і міністра фінансів в одній особі Миколи Азарова, якому доручив боротися з «економічною кризою» сам Прем'єр, Віктор Янукович. Приємно, звісно, що об'єднана одним партійним кольором урядова команда, якій за «універсальною» домовленістю відійшов економічний блок, так турбується про благо держави. Тільки незрозуміло, з чим саме панове Азаров і компанія планують так ревно боротися, адже, як запевняють їхні опоненти, ніякої кризи немає й близько.

Юрій Костенко: Нова сила народиться в боротьбі у «низах», а не за столом, де ділитимуть портфелі
Лідер УНП готовий не балотуватися на пост провідника єдиної правоцентристської партії, але натякає й на те, що хотів би повторити успішний шлях поляка Качинського Мар'яна П'ЄЦУХ   

Після виборів партії, які не потрапили в парламент, часто занепадають. Щоб залишитися на плаву до наступного волевиявлення співгромадян, ці політичні сили мусять якось модифікуватися, шукати нові ідеї й потуги, навіть об'єднуватися з іншими. Українська народна партія ще перед минулими парламентськими виборами закликала до возз'єднання правоцентристські сили. Проте на цей заклик реальних дій у відповідь не відбулося, а УНП у свою чергу відмовилася приставати до інших мега-блоків, вважаючи їх фактично безідеологічними. У результаті ця помітна націонал-демократична партія залишалася за бортом Верховної Ради. Лідер УНП Юрій Костенко і надалі виступає за об'єднання, але, знову ж таки, як він розповів «УМ», це не знаходить розуміння у потенційних учасників спільної правиці. Зокрема, розходження полягають у механізмах злиття. Тож на наступних виборах ми знову, ймовірно, побачимо у бюлетенях одиноку УНП, але, натякає її лідер, це буде вже потужна й конкурентоспроможна права сила. Мабуть, вона стала б дiйсно сильною, якби була представлена у центральній владі, але до «широкої» коаліції позапарламентську УНП ніхто не запрошує.
Про партійні плани, про співіснування УНП з Блоком Тимошенко в опозиції, про ставлення «костенківців» до дій влади та інше Юрій Костенко розповів в інтерв’ю «УМ».

Біблія по-нашому
Українську Біблію царат «зарізав» ще в середині ХІХ ст., а переклад Святого Письма російською вийшов на рік пізніше, ніж переклад Марксового «Капіталу»

Автор грунтовного дослідження історії українського перекладу Максим Стріха переконаний: більшість «тлумачів», починаючи від Гребінки, Куліша і закінчуючи Стусом та Кочуром, бралися за переклади саме для того, аби збагатити і піднести українську мову. Не філологічні забави і не естетичне задоволення були головними рушіями перекладачів на українську, а усвідомлення значно важливішої місії, по-своєму місії історичної. Стріха нагадує, що емська та валуєвська заборони стосувалися якнайперше саме перекладних творів, адже перекладати можливо лише на повноцінну мову, а не на діалект. Відповідно Гомера і Шекспіра можна перекласти на українську, але аж ніяк не на «малоросійське наріччя». Питання перекладу в останні чотири століття було питанням політичним. Доля українського перекладу — як доля українського націоналізму — переслідувана і трагічна. Про це — в книзі Максима Стріхи «Український переклад: між літературою і націєтворенням», яка побачила світ у видавництві «Факт».
Загальновідомо, що першовитоком для всіх літератур світу стало переказування вірувань місцевою мовою. Так само і для західної цивілізації першими літературними творами були переклади Святого Письма. На думку Максима Стріхи, «можливість розглядати в українському контексті «слов'янські» переклади княжої доби сумнівів не викликає». Проте першими, наближеними хоч якось до української мови переписами сакральних книг є Пересопницьке Євангеліє (1556—1561 роки) та Острозька Біблія (1581 р.). Читаючи, щоправда, ті середньовічні тексти, не зовсім віриш, що мова цих священних раритетів — українська. Але це є думка громадянина ХХІ століття, куди плин часу доніс уже інакший, більш досконалий і відточений пергамент мови. Стосовно ж більш сучасної нашої мови, то нею Біблію було перекладено лише в середині ХІХ ст. Чому той перший переклад Морачевського так і не дістався свого часу українських приходів і які терни розкладала імперська влада на цьому шляху — в означеній праці, фрагмент із якої пропонуємо вдумливому читачу «УМ».

Ми вже не зобов’язанi ходити втрьох
Співак і перекладач розповідає «УМ» про знайомство із дружиною-канадійкою, донечок-двійнят, які народилися рік тому, про майбутні переклади та альбом «Армія світла», та пригадує «гетто, в якому ми жили», коли кадебісти давали поради митцям і туристам Дарина ГОРОВА   

Про Віктора Морозова ми найчастіше говоримо, як про перекладача українською всіх книг «Гаррі Поттера», казки Роалда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика», а також книг Пауло Коельо. Власне, «Алхімік» і «Гаррі Поттер та філософський камінь» Морозов спочатку почав перекладати «для себе», і тільки потім тривалий час переконував у необхідності надрукувати ці бестселери українських видавців. Ще про Віктора Морозова ми говоримо як про учасника знаменитих ВІА — «Арніки», «Смерічки», «Ватри», натхненника театру-кабаре «Не журись!», барда, учасника багатьох тандемів — із «Мертвим півнем» (у 2003 році — «Афродізіаки»), «Батяр-Бендом Галичина» (у 2002-му — «Тільку ві Львові»), «Четвертим кутом» (у 2000-му — «Треба встати і вийти») та революційних концертів — під час акцій «Україна без Кучми!» та на Майдані. Але мало де можна дізнатися, скажімо, як і чим живе Віктор Морозов. Тим більше що привід поцікавитися є — рівно рік тому 56-річний співак став батьком двох дівчаток Квітослави і Зоряни. Вони народилися у Вашингтоні, дружина Віктора — канадійка українського походження, а живе сім'я у Києві. Тут, у великій квартирі в центрі міста, серед пляшечок із дитячим харчуванням, кореспондент «УМ» розмовляє з Віктором Морозовим.

Олександр Заваров: Не вірте казкам про те, що бразильці тренуються босоніж на піску
Легендарний у минулому гравець успішно працює з київським «Арсеналом», бо не в грошах щастя Андрій ФОМЕНКО   

Чемпіонат України лише набирає хід, але вже встиг подарувати вболівальникам справжній сюрприз. На чолі турнірної таблиці — як завжди, «Динамо» й «Шахтар», а от поруч із ними, на третьому місці, навряд чи хтось очікував бачити впродовж тривалого часу київський «Арсенал». У п'яти турах поточної першості «каноніри» не зазнали жодної поразки — для команди, яка наприкінці минулого сезону боролася за право залишитися у вищій лізі, це справді дивовижне перевтілення. Аби з'ясувати його причини, кореспондент «УМ» зустрівся з головним тренером «Арсеналу», легендарним футболістом Олександром Заваровим. Він якраз проводив тренування своєї команди на стадіоні ЦСКА.