Не кожний аматор тюнинга може дозволити собі замовити оригінальні елементи обваження або інтер'єру в спеціалізованих фірмах. Але не завжди це й обов'язково – зробити автомобіль неповторним можна самому, якщо опанувати технологією виготовлення деталей зі склопластику.

Склопластик – це поліефірна смола, якої перед полімеризацією надають певну форму й армують скловолокном або витканої з його тканиною

Звичайно, суперничати із професіоналами зі спеціалізованих фірм майстрам гаражного тюнинга не коштує . Але відносно невеликі деталі інтер'єру або обваження автомобіля виготовити під силу многим. Найкраще почати з невеликої другорядної деталі простих обрисів, при наступному монтажі якої на машину не буде потрібно особливої точності сполучення . Придбаний досвід згодом дозволить братися й за виготовлення більше складних елементів

Головне – акуратність

Перший етап – виготовлення пуансона, або болванки – самий трудомісткий. Його форму в точності повторить майбутня частина облицювання або інтер'єру , тому із самого початку необхідно подбати про правильність усіх ліній, чистоті поверхонь, дотриманні симетрії і т.д.

Важливо правильно визначитися у виборі матеріалу для пуансона. Так, великі деталі з більшими радіусами закруглень – наприклад, бампери – краще выклеивать на пінопластовій підставі , яка потім можна не видаляти з отриманої "шкарлупи". Деталі подрібніше іноді виготовляють на болванці із глини або пластиліну, хоча специфіка обробки цих матеріалів деяких може спантеличити.

Часто для "дурня" беруть деревину. І якщо первинна обробка дерев'яної заготівлі може здатися складної , те чистова обробка з допомогою наждакової шкурки не становить труднощі

На цьому ж етапі слід вирішити, яким образом виклеєний виріб буде зніматися з пуансона. Якщо дозволяє форма деталі, її просто знімають із болванки. У деяких випадках можна розрізати або надрізати склопластик і розняти половинки, щоб витягти непотрібний "дурень". Так або інакше, для відділення пластикової "шкірки" від пуансона його необхідно перед выклейкой змазати яким-небудь воскообразным речовиною. Втім, якщо вирішено залишити пінопластовий пуансон (або його частина ) в готовому виробі , цього робити не потрібно.

Смолимо за всіма правилами

Поліефірна або эпоксидная смола, які застосовують при выклейке виробів зі склопластику, стає пластиком тільки після додавання у неї отвердителя. Змішувати компоненти потрібно відповідно до інструкцією. Маючи деякий досвід , можна якоюсь мірою впливати на хід полімеризації (отвердіння) смоли. Наприклад, для прискорення процесу її можна небагато підігріти. Такий же ефект дає зміна пропорції суміші на користь отвердителя. Однак в обох випадках застигла смола вийде більше тендітної .

Склотканину попередньо прожарюють на гарячій електроплитці або на відкритому вогні . тканина, що коли нагрівається, перестане диміти, "випалювання" потрібно припинити: виходить, парафін і інші захисні речовини з неї вже випарувалися, і ніщо не буде перешкоджати заповненню простору між нитками смолою

Просочувати шматки склотканини краще на склі – це забезпечить рівномірний розподіл смоли. ІЗ цією же метою можна додатково з силою провести по просоченій тканині металевою лінійкою. В залежності від навичок виконавця, форми деталі і її бажаної товщини склотканина можна укласти на пуансон одним більшим або декількома меншими шматками. Природно, порізати тканина на дрібні фрагменти краще до просочення

Укладаючи просочену склотканину на болванку, потрібно забезпечити максимально щільне її прилягання, без зморшок і складок. Якщо ж вони все-таки з'явилися, можна підрізати тканина гострим ножем; до речі, таким же образом з-під шару тканини випускають міхури повітря. Кількість шарів залежить від товщини обраної склотканини, розмірів виробу і його бажаної міцності. Однак у більшості випадків одного шару буває мало. Деталі великого розміру або ті, які не мають кривизни, вигинів і ребер жорсткості, слід робити товстіше: від 4- х до десяти шарів склотканини. Укладати шари потрібно по черзі, але без перерв, щоб попередній шар не встиг ствердіти

"Дурня" геть!

Правильно приготовлена смола повністю твердне приблизно за 24 – 72 години . Переконавшись, що склопластикова скоринка не прилипає до пальцям, можна відокремлювати її від болванки. Ця відповідальна процедура не завжди обходиться без часткового ушкодження отриманої "шкарлупи". Втім, її можна підклеїти зі зворотної сторони шматками склотканини , просоченими тої ж смолою

Зовнішня поверхня отриманої деталі при выклейке на пуансоні виходить негладкої , тому буде потрібно додаткова механічна обробка – шліфування, шпаклівка, фарбування. Склопластик легко обробляється "наждачкой", сверлится, ріжеться ножем. Якщо перший склопластиковий "млинець" "вийшов грудкою" і деталь погано стикується з штатними елементами машини, краю можна наростити по описаній вище технології

Особливості виготовлення пластикових елементів кузова

Техпроцесс, застосовуваний у тюнинговых фірмах, будується по наведеної вище схемі. Однак якщо деталі планується тиражувати, виробництво ускладнюється. Знята з пуансона "шкарлупа" підсилюється додатковими шарами й використовується як матриця, у якій згодом выклеивают деталі. ЗА допомогою такої матриці можна одержати будь-яка кількість деталей с високою якістю поверхні, що вимагає перед фарбуванням незначної чистової обробки

Коли необхідно одержати склопластикові деталі особливої міцності, на час полімеризації форму з покладеною просоченою склотканиною піддають вакуумированию: поміщають в еластичний пластиковий мішок, з якого потім откачивают повітря. Під атмосферним тиском шари склотканини й смоли ущільнюються, за рахунок чого досягається висока щільність отриманого матеріалу

При роботі з ексклюзивними зразками форму- пуансон вирізують із пінопласту, попередньо наклеєного на автомобіль. Після полімеризації смоли форма, природно, не витягає, так що машина виходить частково пінопластової (див. фото).