З 1990 р. у Словаччині, що входила до складу Чехословацької Федеративної Республіки, почався перехід від централізованої планової системи господарства до ринкової економіки. У 1990-1992 на аукціонах були продані 9500 малих підприємств, в основному роздрібної торгівлі і сфери обслуговування. До початку 1993 нараховувалося приблизно 16 тис. приватних підприємств, з яких 2 тис.

були спільними акціонерними підприємствами, а 800 належали іноземним компаніям. Приватизація великих і середніх державних підприємств у 1993 проводилася шляхом випуску і продажу ваучерів.

У 1991 намітилося зниження темпів економічного розвитку словацької економіки в результаті різкого зменшення зовнішньої торгівлі, переходу до ринкових відносин і майже повної відсутності припливу іноземних капіталовкладень. У 1992 величина валового внутрішнього продукту (ВВП) Словаччини скоротилася на 30%, а до 1993 року рівень безробіття перевищив 10-відсотковий бар'єр.

Постраждали як сільське господарство, так і промисловість. Сільське господарство зазнало значних збитків через високу собівартість і зменшення попиту на продукти харчування. У промисловості скорочення випуску продукції було особливо значне в галузях обробної промисловості.

Досить серйозною проблемою для економіки Словаччини стала конверсія воєнної промисловості. У скрутному становищі опинилися 35 машинобудівних підприємств, які брали участь у виробництві військового спорядження для країн Варшавського договору.

У 1993 ВВП становив 367,3 млрд. крон, у 1994 - 385,0, у 1995 - 414,7 млрд. крон. За темпами зростання країна опинилася в числі лідерів перехідних економік країн Центральної Європи, а по глибині економічного реформування вийшла - за сумою набраних балів в оцінці вжитих ринкових заходів - на четверте місце після Угорщини, Польщі і Чехії.

Зовнішня торгівля

У 1989 р. 67% експорту Словаччини направлялося в СРСР та інші східноєвропейські країни і 27% - у країни Європейського Союзу й інші держави Західної Європи. У тому ж році 50% всього імпорту надходило з країн Східної Європи і 32% - із Західної Європи. У 1993 картина змінилася: 53% експорту Словаччини направлялося в країни Західної Європи і 35% - у Східну Європу, у той же час 46% всього імпорту надходило з країн Західної Європи і 42% - зі Східної Європи. Основні статті словацького експорту становлять напівфабрикати для обробної промисловості, машини і вироби хімічної промисловості. Основні статті імпорту - машини і різні види палива.

Іноземні капіталовкладення з 1990 виявилися меншими, ніж можна було очікувати. У 1993 вони становили всього 234 млн. доларів. Головними інвесторами були ФРН, Австрія і США. Вже в 1996 відбулося погіршення становища у фінансово-бюджетній сфері і в галузі зовнішньої торгівлі. Дефіцит держбюджету Словаччини зріс до 4,4% ВВП (проти 1,6% у 1995). Обсяг взаємних неплатежів у господарській сфері, що скоротилася в 1995 на 32% у порівнянні з попереднім роком, у 1996 збільшився на 16 млрд. крон і сягнув 102 млрд. крон.

Зовнішня торгівля країни в 1994 -1999 рр. (млрд. дол. США).

	1994	1995	1996	1998	1999
Експорт	6,3	8,8	8,1	10,7	10,1
Імпорт	6,1	8,7	9,6	12,9	11,2

Склад експорту: машини й устаткування - 37%, промислові товари - 30%, споживчі промислові товари - 13%, продукція хімічної промисловості - 9%, сировина - 4%.

Склад імпорту: машини й устаткування - 40%, промислові товари - 18%, паливо - 11%, продукція хімічної промисловості - 11%, промислові споживчі товари - 10%.

Корисні копалини

Словаччина має родовища бурого вугілля біля Гандлова на Заході і Модрі-Камень на Півдні. Буре вугілля використовують як паливо на електростанціях і в будинках, як сировину в хімічній промисловості. Від східного кордону тягнуться трубопроводи, що імпортують з Росії нафту і газ. У самій Словаччині є невеликі родовища природного газу. У Рудних горах ведеться видобуток залізної руди, міді, марганцю, магнезиту, свинцю і цинку. Імпортовані боксити і нікелева руда переробляються на гірничо-збагачувальних комбінатах у Жьяр-над-Грономе і Середі.

Головне джерело електроенергії - гідроелектростанції. Вони згруповані на ріках Ондава, Ваг, Горнад і Слана.

Сільське господарство

В сільському господарстві зайнята третина словацьких земель. На родючих низинах вирощують пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, кукурудзу, на бідніших землях ведеться заготівля фуражу. Основні сільськогосподарські культури - жито, овес, льон, картопля. У долині ріки Ваг розвинуті тютюнництво і плодівництво.

Виноградарство розвинуте на схилах Карпат у Західно-Словенському краї. У долинах розводять велику рогату худобу і свиней, у горах - овець.

Близько 30% словацьких лісів до 1989 р. були серйозно ушкоджені в результаті діяльності промислових підприємств. Найтяжче становище склалося в районі Жьяр-над-Гронома, уздовж чеського кордону і в горах Бескиди.

Промисловість

Словацька індустрія знаходиться в скрутному становищі. Більше того, у спадщину від минулого країні дісталася велика частина військово-промислового комплексу - у комуністичному блоці країна спеціалізувалася на виробництві зброї. Військові заводи зосереджені в долині ріки Ваг, Братиславі, Кошицях. За багато років роботи ці підприємства довели країну не тільки до економічних, але й екологічних проблем.

Транспорт

У комуністичний період почалося інтенсивне будівництво шосейних доріг. Будівництво шосе, що з'єднує Братиславу з Брно і Прагою, було почате ще в 1938 р., а завершене тільки у 1980 р. Політичні перетворення 1989 р. торкнулися і сфери транспортних перевезень: з цього моменту обсяг вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом, почав переважати.

Повітряний транспорт набув широкого розвитку в регіонах Словаччини. У містах Братислава, Кошиці, Попрад, Зволен, Лученець, Жилина діють аеропорти. Братиславський аеропорт починає працювати як міжнародний. Порти: Братислава, Комарно.