 | |||||||||||||||||||
|
АВТОРСЬКІ ВИДАННЯ СЕРГІЯ ЛИФАРЯ Лифарь С. "История русского балета с XVII века до "русского балета" Дягилева". Париж, 1945. - 304 стр.
Набір книги був початий у 1940 році, а закінчений в 1945 році. Малюнки для книги виконані художником В.П. Нешумовим. Зміст: 1. Вступление. 2. Начало русского балета (Історія балету з 1735 року до початку царювання імператора Олександра I). 3. Эпоха Дидло (Французький хореограф і балетмейстер Карл-Людовик Дідло прибув у Росію за запрошенням Директора Імператорських театрів Наришкіна у 1801 році. Дідло створив у Петербурзі "балетну трупу, яка в ансамблі своєму набагато перевершувала паризьку"..) 4. От Дидло к Петипа (Після Дідло російський балет занепадає. Занепад торкнувся не тільки російського балету, але й театрального училища, де навчалися майбутні танцівники. 30-40-і роки XIX століття "представляли собой хмурую "конуру" для русского балета".) 5. Петипа. Перро. Сен-Леон. (Жюль Жозеф Перро (1810-1892) працював як танцівник і головний балетмейстер у Петербурзі в 1848-59 роках. Видатний представник романтичного стилю; ставив балети на фантастичні сюжети, а також у жанрі соціально-любовної драми. Артюр Сен-Леон (1821-1870)- французький балетмейстер і педагог. У 1859-1869 працював у Росії). 6. Эпоха Петипа. (Маріус Іванович Петіпа (1818-1910). Був запрошений у Петербург в 1847 році. У 1855-1887 викладав у Петербурзькому театральному училищі. Поступово створив школу, використавши естетику балету з його правилами балетного академізму). На сторінці 185 рукою Лифаря зроблений запис "Маріус Петіпа був прекрасним Художнім керівником російського балету, але не творцем. Він уміло використовував еволюцію академічного класичного танцю". 7. На пороге XX века (Заключна друкована фраза книги про те, що "російський балет за кордоном, що завоював усю Європу й Америку, з'єднається з російським балетом у Росії", доповнена текстом, написаним пізніше Лифарем від руки. "Це моє пророкування і побажання в неминучості цього художнього і культурно-історичного шляху - виявилося 10 років по тому - істиною. У 1945 році Радянський балет (Кіровський і Великий [Театр] з Улановою на чолі) приїхав у Паризьку Оперу. З 1958 року, дотримуючись інтернаціонального договору про культурний обмін між країнами (закону, затвердженому Микитою Хрущовим)- французький балет Паризької Національної Опери (з моїми хореографічними здобутками) уперше дебютував у Москві. Так, після сорокалітнього "затвора границ" (1914-1954), балети всіх країн Заходу, усіх естетичних напрямків гастролювали в СРСР, а Радянські балети (Москва, Ленінград, Київ, Тбілісі) дебютували по світу. |
||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||