однажди мої родітєлі надумали робить вдома льохкій ремонт
ідея прийшла їм в голову во врємя літніх канікул, тому не показалась мені, тогда ішо студєнту, особєнно захвативающою
особих навиків фізічєского труда я тоді ше не мав і перспектива набувати опит в цьому напрямі мене тоже не прєльщала
і коли мої друззя, предложили поїхать в карпати, я загорівся диким желанієм
дома я так розписав мамі-татові сказочні розсипі чорниць і білих грибів, які тіки і ждуть, коли я приїду їх собрать, шо батя сразу же согласився на то, шоб я пропав із його поля зрєнія на бліжайші дні, даючи при цьому понять, шо чудєсно знає, чого група малолєтніх долбойобів їде в гори
канєшно же умудрьонний жизню отєц був правий - ми забили бухлом, шмаллю і сігарєтами всі свободні мєста в наших рюкзаках і даже не думали займатись хайкінгом чи тєм болєє якимось ненужним альпінізмом
і от раннім утром на вокзалі города-гєроя калуша шестеро добряче бухих шльоциків (пити ми почали ше прєдидущім вечором) упхались в автобус до осмолоди
красоти навколишньої природи нам були давно знакомі, тому дорогою ми канєшно же спали
вигрузившись в осмолоді ми поняли, шо пензлювати по шпалам на дарів нам не дуже хочецця, тому ми красіво розложили шось наподобіє пікніка на травичці і продовжили трапєзнічать
проходящій мімо житель гор посвятив нас в тайну, суть якої состояла в том, шо за пару годин на дарів буде єхать дрезіна, на яку нас можуть взяти, єслі ми поділимся папіросами (хто помнить буремні 90-ті, той понімає)
папіроси ми мали - на перші пару днів у нас в меню був ніібацца популярний тоді "лєонід макаровіч" (L&M), а на остальні уже на дні рюкзаків - дєшова пріма без фільтра
шоб горді гуцули не забили нас топірцями і не викинули наші бєздиханні тєла десь в пропасть, ми приняли обще рєшеніє дати їм нормальних сігарєт
пока лісоруби рішали свої діла (смутно помню, шо вони кажись получали зарплату за загублену білочкою тайгу вирубку зєльоних насаждєній), ми самозабвєнно заливались розбавленим спіртом на чістом горном воздухє
до сіх пор не знаю, шо там робило обласне тілівідєньє "галичина", но вони надумали задать нам офігєнний по своїй глубині вопрос: "хлопці, чому ви приїхали в гори?"
я канєшно шось там распространявся про карпатські краєвиди, но певно нічо связного у мене не вийшло (і це харашо - не хватало ше шоб мою морду ліца побачили вдома задовбані ремонтом батьки)
і от наконєц лісоруби получили свої кровні і дали сігнал погружатись, шо ми нєзамєдлітєльно і ісполнілі, ібо заставляти чекати гуцулів буває врєдно для здоров'я
дотрясшись до прилічного місця, яке отвічало всім нашим скромним трєбованієм (рядом була річка, поляна для палаток і уже нарубана купа дров) ми подякували нашим пєрєвозчікам і витянули нєсколько пачок L&M
самий старший гуцул з довгими вусами зробив удівльонне ліцо, відкрив одну пачку, витянув всі дваццять сігарєт і рєзкім двіженієм кісті відірвав усі фільтри
"курва, йобані корки", - сказав він при цьому
дрезіна удалілась, а ми з отвісшими чєлюстями провожали її взглядами...