Київський кобзарський цех

[index.htm] Зовсім небагато європейських народів донесли до XX сторіччя свою традиційну культуру в такому розмаїтті, як Україна. Але, мабуть, жоден народ не зазнав такого послідовного та масштабного винищення національних надбань. За радянського часу ігнорувалися істинні мистецькі явища традиційної народної культури. І саме тепер ми маємо змогу повернутися до її скарбів. Народний музичний інструментарій України також вельми багатий і різноманітний. Відомі у світі інструменти, які прийнялися на українському ґрунті, - наприклад, скрипка - набули своїх виконавських традицій і особливостей, багато в чому ще не досліджених. Але ми прагнемо представити широкому загалу передовсім ті інструменти, які за часів тоталітарного режиму були замовчувані й ігноровані, а також їх "родичів" і попередників. Такими є, зокрема, "родини": лютня, кобза і торбан; гудок, ребек і скрипка; гусла і бандура та ін. Колісна ліра - інструмент мандрівних співців, поширений по всій Україні з ХV-ХVІ ст. Коліщатко у правій частині ліри відіграє роль безперервного смичка, видобуваючи звук з 2-4 струн. На одній струні - співаниці - лірник, перебираючи клавіші, грає мелодію, інші ж - бурдонні - дають постійне звучання квінти. Традиційні музичні інструменти України на сьогодні є маловідомим явищем. Навіть бандура - музичний символ України у світі - протягом останніх десятиліть зазнала значних змін. Переважна більшість інструментів, представлених на фото, не є музейними експонатамиВони звучать і на сцені, і в побуті. Традиційна бандура чи кобза й сьогодні супроводжує ентузіастів у близьких та далеких мандрівках, розділяє з нами, як і багато століть тому, радощі й журбу. На вечірках срібнодзвонні цимбали досипають іскор під ноги танцюристам. А глибоке, неперервне звучання ліри ототожнюється в уяві з плинністю часу і всього земного, налаштовує на сприйняття вічності... Власюкова ліра, XIX ст Ліра, експонат музею Івана Гончара Довбана ліра © 2006 Київський кобзарський цех Адміністрація сайту