Сучасна аудіокнига в Україні (Бліц-інтерв’ю з Сергієм Жаданом, Андрієм Бондарем, Любком Дерешем, Ларисою Денисенко, Ірен Роздобудько, Юрієм Покальчуком) 18 грудня 2006

14 грудня кияни стали свідками чогось надзвичайного… На цілий вечір малий зал Філармонії перетворився на щось подібне до нічного клубу… Крізь вікна було видно спалахи бузкового, блакитного та синього світла, на ґанок раз-по-раз виходили перекурити незрозумілі люди у вечірньому одязі, а на вході стояли суворі охоронці… Що сталося?

З одного боку, нічого особливого — звичайна світська вечірка. З іншого — навпаки — о-го-го яка подія: видавництво АЕЛ випустило 12 аудіо-книг, на честь дня народження яких, «мама» серії — Олена Жигилевич — зібрала цілком світську, цілком гламурну вечірку… навіть неочікувано гламурну, як для України.

Все було кічовим.

На вході, вдягнені в солідні костюми, стояли охоронці, котрі вдавали, що перевіряють наявність/відсутність запрошень. Трохи далі товклися дівчатка модельної зовнішності, вбрані в яскраві короткі сукенки. Роль дівчаток з’ясувати не вдалося. Залою бігали офіціанти, щедро роздаючи коньяк (алкогольний) та сік (безалкогольний). Але найкічовішими були гості при повному параді. Вечірніх туалетів не одягли, здається, тільки фотографи, телеоператори, журналісти та Сергій Жадан.

Презентація, безперечно, була прикрашена, по-перше, ведучим — ця роль дісталася Юрієві Покальчуку (замість Михайла Барбари, корий затримався у Театральному центрі Києво-Могилянської академії, де «Арабески» того ж таки дня давали виставу «Чорнобиль»), а по-друге — запрошеною зі Львова вокальною формацією «Піккардійська Терція». Секстет виконав кілька пісень з нового альбому «Антологія. Том ІІ», але особливою експресивністю хлопці не порадували: одна справа — піарити власний альбом на сцені палацу «Україна», а зовсім інша — відпрацьовувати гроші на «корпоративі».

Але повернімося до приводу цієї зустрічі.

Видавництво АЕЛ вирішило «оживити» сучасне українське мистецтво слова. Можливо, у видавництві згадали Шевченківське: «Ну що б, здавалося, слова… слова та голос — більш нічого…» Але так чи інак — народилася ідея дати голос українській книзі. АЕЛ представило товстий прошарок української літератури, запропонувавши увазі слухачів (мало не сказала «читачів») авторів чи не всіх вагових категорій: Юрія Андруховича та Юрія Покальчука, Тараса Прохасько, Степана Пушика, Ларису Денисенко, Ірен Роздобудько, Юрія Винничука, Любка Дереша… Також до виходу в світ готуються записи текстів Ірени Карпи та Сергія Жадана. З неочікуваного: серед новонароджених аудіо-книг є й класика української літератури — записи драматичних творів Лесі Українки.

На початку дійства дівчатка, котрі стояли за столами-конторками, де можна було придбати диски, жалілися, що жодного диску ще не продали. Причиною вони вважали любов потенційних покупців до розмов. Мовляв, «люди тільки-но одне одного побачили і спілкуються, тому їм не до того». Проте, вже години за дві у залі можна було побачити багатенько людей, котрі тримали хто один, а хто і 2 диски…

Під час презентації всі прості смертні могли отрмати доступ до тіл письменників. Власне, ця їхня відкритість і певна частина журналіського нахабства допомогли взяти 6 маленьких інтерв’ю з такими зірками, як Сергій Жадан, Лариса Денисенко, Ірен Роздобудько, Андрій Бондар, Любко Дереш та Юрій Покальчук. І ось що вони розповіли…

Сергій Жадан

Арт-Вертеп. Яке загальне враження від випущеної серії?

Сергій Жадан. Мені подобається автура, яка представлена. Не дуже зрозумілий вибір, але, в принципі, ті сучасні автори, яких вони вибрали, мені подобаються.

А.-В. Якби вибір авторів залежав від вас, кого б ви обрали?

С. Ж. Я би додав… думаю, це буде доповнюватися, тому я навряд чи маю якесь моральне право вказувати авторам серії…

А.-В. Але якби ви були таким видавцем?

С. Ж. Я би, очевидно, менше видавав класики, там є пару дисків таких, збірок чи авторів… я би більше додав сучасних авторів. От, скажімо, я би відразу додав у першу обойму Ірену Карпу, безперечно. Додав би, не знаю, Іздрика, наприклад. Можливо, Світлану Поваляєву.

А.-В. Якби вам запропонували взяти участь, то які б тексти ви представили?

С. Ж. Мені от вже запропонували, ми будемо домовлятися, я не знаю ще, що… можна було б «Депеш Мод» начитати, можна було б «Гімн Демократичної Молоді» начитати.

А.-В. Ви б читали самі?

С. Ж. Я не знаю. Я просто послухав, як це звучить у авторському виконанні… і в мене є деякі сумніви. Треба послухати, як воно буде звучати.

А.-В. А що ви думаєте про авторське виконання прози?

С. Ж. Це може бути дуже цікаво

А.-В. Як ви думаєте, чи не буде важко сприймати прозу в усному вигляді?

С.Ж. Нє-нє. Просто в нас люди не зовсім звикли слухати прозу, але це, скажімо, цілком нормально у європейському контексті. Наприклад, на Заході літературний вечір, як правило, як відбувається? Приходить письменник, відкриває свій товстий роман і читає 20–30 сторінок. А публіка півтори години сидить і уважно слухає. І вони слухають це не тому, що вони мусять це робити, а тому, що їм цікаво. Я думаю, що в нас це має з’явитися. От що мені не подобається в нас на літературних вечорах і акціях, це те, що люди часто приходять просто потусуватися. Не послухати, не подивитися, а себе показати. Це, в принципі, мені здається, неправильно. Можливо, ця серія і стане одним із важливих кроків до виправлення ситуації.

А.-В. Хто з авторів, на вашу думку, найкраще читає свою прозу?

С. Ж. З тих, хто тут є — Любко Дереш, Юрко Андрухович. Я думаю, що вони правильно зробили, що начитали самі, а не зробили це якісь актори. Загалом, коли автор читає свої речі, це, як правило, краще виходить. Навіть якщо він за якимись загальними стереотипами читає гірше, якщо в нього, наприклад, дикція погана чи якщо він збиваєтсья… це як джаз. Тут головне не майстерність, а відчуття та вміння імпровізації, відчуття власного ритму.

А.-В. Як ви думаєте, чому виникла потреба видавати книги в аудіо форматі?

С. Ж. Тому, що з’являється цільова аудиторія, котра не має часу читати книгу, а має час книгу слухати. Очевидно, що ця аудиторія, як мені видається… можливо, я не дуже добре орієнтуюся в ринку… але мені здається, що ця аудиторія відрізняється від основної цільової аудиторії сучасної української літератури. Це, очевидно, все таки середній клас, або люди, які до нього так чи інакше причетні. Це люди, які мають можливість слухати ці книги саме в форматі МР3. В принцитпі, кожна людина, що має комп’ютер, може це слухати… а це ті, що мають час. Мені відразу спадає на думку, що це можна слухати в машині.

А.-В. Чи є майбутнє у цієї серії?

С. Ж. Я не знаю, мені самому цікаво.

Лариса Денисенко

А.-В. Як Ви думаєте, чому була започаткована серія, на якого споживача вона орієнтована?

Лариса Денисенко. Ви знаєте, думаю, насамперед, це орієнтовано на споживача, який мандрує. Це люди, які у відрядженнях, які у тому ж експресі Київ-Харків чи Київ-Дніпропетровськ… от, скажімо, я часто їжджу у відрядження в той самий Харків, я не можу витримувати те, що показує нам по монітору наша залізна дорога. Це просто для мене катування. І для мого батька це катування. І для чоловіка катування.

Це люди, які мають 4 чи 6 годин, які їдуть, і в яких, можливо, втомлені очі. просто коли ти довго працюєш, то є певні проблеми з очима. Чим тут можна зарадити дійсно — це тим, що цю саму книжку можна прослухати. Ну і також це люди, що потерпають у наших київських пробках за кермом. Наскільки я розумію, це люди, які зайняті бізнесом, які мають певні режими життєві, і в ці режими вкладаються машини або відрядження літаком чи потягом. Оце така аудиторія. Так само я сподіваюся, що певна благодійницька лінія проведе це до людей з проблемами зору, щоб вони мали можливість це слухати.

А.-В. А немає страху, що аудіо-книга стане більш популярна, ніж книга друкована?

Л. Д. Мені здається, що ті, хто читає, буде продувжувати читати, а ті, хто не читає… Все рівно, якщо ти прослухаєш книжку, і вона тобі сподобається, десь 60% людей захочуть її мати на паперовому носії. Принаймні, я в це вірю, я на це сподіваюся. Можливо, я помиляюся в тому. Ці речі можуть існувати паралельно, доповнювати одне одного, в наших умовах, коли… знаєте, взагалі, мені здається, важливо привчити людей слухати українське слово. Можливо, через вуха воно буде навіть користніше. Бо люди сприйматимуть це з правильними наголосами, правильним викладом мови. Це надзвичайно корисно для людей, які не говорили українською мовою, не вчили українську мову, і взагалі були відсторонені від неї. Так хай спочатку крізь вуха, а потім через очі. Будь-які методи треба використовувати.

А.-В. Чому ви захотіли, щоб вашу прозу начитувала інша людина?

Л. Д. Ви знаєте, це банально пояснюється… по-пеше, я не переконана у власних акторських здібностях і в своєму голосі, по-друге, я зайнята людина, не можу… я з тих людей, які за кермом, які в потязі. Не читати я не можу, але щоб виділити час на начитування свого твору… це 6 годин! Здається, мало, а коли ти починаєш виділяти на це час… ти просто не встигаєш. Тому я вирішила, що краще хай це зробить професійний актор.

А.-В. Ви знайомі з виконавицею?

Л. Д. Тільки сьогодні познайомилися. Тобто я знала її ім’я, знала, що вона перший міністр культури України за часів незалежності — Лариса Горолець, от сьогодні з нею познайомилися. Було дуже приємно.

А.-В. Чи задоволені ви виконанням?

Л. Д. А я ще не чула. (сміється)

А.-В. А чого очікуєте?

Л. Д. Очікую почути свого читача. Вона є людиною, яка прочитала мій текст, вона є людина іншого покоління, і мені цікаво, як вона це виклала голосом.

Ірен Роздобудько

А.-В. Як вам сьогоднішній вечір?

І.Р. Ви знаєте, він мені дуже і дуже подобається. Нарешті ми побачили якусь таку світську вечірку. Я думаю, що далі їх буде більше і більше. Але тут багато людей, і дуже гарна така атмосфера, і дуже гарна техніка… хороший дуже рівень…

А.-В. Як ви гадаєте, чому АЕЛ зайнялися саме виданням аудіо-книг?

І.Р. Я думаю, що нарешті ми зроуміли, що книжки читають не тільки люди середнього класу, це зрозуміло, я сама середній клас… але зрозуміли, що книжки мають читати люди забезпечені, які можуть заплатити великі грозші за аудіо-диск і будуть слухати, їдучи в машині, лежачи в косметичних салонах, лежачи в стоматологів, і які хочуть знати, що відбувається в літературі України. І таких людей все більше і більше стає. І тому… я думаю, що ця фірма дуже правильно зробила — орієнтир на тих читачів, які апріорі не читають. Їх це втомлює, тому вони будуть слухати в машинах, їдучи у відрядження.

А.-В. Чи задоволені як споживач добіркою авторів?

І.Р. Я здивована і дуже вдячна тому, що я була у цьому виборі. Я знаю, що Олена Жигилевич, директор, була захоплена моїм романом, тому… але я вважаю, що Марічка Матіос із задоволенням віддала б їй право на свої тексти. Можливо, ми перший млинець, який буде комом. А далі будуть інші, абсолютно достойні автори, яких із задоволенням можна купити і слухати, Хоча я більше люблю мати книжку, гортати сторінки.

А.-В. Чи не боїтеся , що аудіо-книги можуть замістити книгу друковану?

І.Р. Ні, не боюся, тому що це різні аудиторії. Книгу не замінить ніщо. Я думаю, що навпаки, це зіграє на книжку, люди підуть її купувати.

Андрій Бондар

А.-В. Як вам сьогоднішній вечір?

А. Б. Мені як людині, що причетна до цієї справи, дуже приємно, що вдалося одним пакетом, як у Верховній Раді, видати одразу 12 дисків, ну… серед них є дуже гарні письменники, як на мене. І Олена Жигилевич, яка цим займається, ми з нею познайомилися буквально 3 місяці тому, і якраз вона все це готувала… Я їй допоміг знайти потрібних людей. І, може, завдяки навіть цьому «Мальву Ланду» (текст Юрія Винничука) вдалося в такий короткий термін записати. Тому, що потрібна була альтернативна студія, ми її знайшли, з-посеред цих дисків «Мальва Ланда» найкраще записана, найкраще звучить. Це добре. По-друге, я написав передмову до «Мальви Ланди», знову ж таки. Мені здається, що це дуже добрий початок, якась така мажорна нота. Мені здається, це дуже перспективний напрямок діяльності, тому що українська література розширює свої можливості, свої межі, знаходить інші медії. Література на диску — це дуже класно, тому що…. та навіть я не автолюбитель, не маю авта, не слухаю в автомобілі, але все одно, можна поставити диск з літературою навіть вдома, можна послухати. Я думаю, що це буде розвиватися, і буде дуже класно.

А.-В. На кого може бути спрямований проект?

А. Б. Кажуть, що це для багатих людей. Як сказав один мудрий чоловік, це ще одна форма українського протесту.

А.-В. А в чому протест?

А. Б. Справа честі кожного українця — купити цей диск, тому що на нас тиснуть з усіх боків, на всіх фронтах, забороняють українською мовою озвучувати фільми, у нас антиукраїнський уряд… і мені здається, ще одна форма підтримки України є обов’язковою для кожного нормального українця.

А.-В. Чи задоволені ви вибором авторів для цієї серії?

А. Б. Я не знаю, що робить у цій серії Степан Пушик. Але тут має бути якийсь резон… як на мене явних проколів немає… Крім динозаврів, людей, які увійшли та міцно стоять у літературі, є люди, за якими дуже добре майбутнє, такий мейнстрім — Денисенко, Роздобудько. Добре, що їх видають у такі формі, бо це — формування такого доступного чтива. Одна книжка Роздобудько вмить розійшлася по редакції «Дзеркала тижня» — її прочитали всі жінки. Такий вид промоції літератури дуже потрібен. Різної, не тільки високочолої, як у Дереша. Чи Жадана… хоча Жадан — це також мейнстрім десь у чомусь…

А.-В. Кого б додали до підбірки?

А. Б. Додати можна, в принципі, Іздрика, по-друге, ще можна записати добрий диск вибраного з сучасної української поезії, головне, щоб читали не автори, а актори.

Любко Дереш

А.-В. Чи вважаєте ви появу подібної серії актуальною для України?

Л. Д. Ну, однозначно так, тому що, як сказала сама пані Олена Жигилевич, український ринок дозрів для того, щоб у ньому впроваджувати саме україномовну літературу в аудіо-форматі. Вона дуже чітко вказала на категорію людей, на яких розраховані ці диски. Я вважаю, що це абсолютно справедливо і чесно сказано, для яких це людей. і саме ці люди будуть купувати… підтримка цих людей потрібна літературі.

А.-В. А на яких людей це спрямовано? Могли б конкретизувати?

Л.Д. Знову ж таки, як було сказано, це для людей, які можуть собі дозволити купити цей аудіо диск. Бо ціна — 10 долларів, 50 грн. Це є люди дуже зайняті, які не мають часу читати. У той же час вони проводять час десь у машинах, у пробках, у подорожах якихось, і саме в цей час вони, можливо, знайдуть хвилю послухати.

А.-В. Не боїтеся, що аудіо-книга витіснить друковану?

Л. Д. Ні. Досвід західних країн показує, що такого не станеться аж ніяк. Так само, як електронна книга не витіснила друковану, так само аудіо-книга… Це є цілком інший жанр, ніж друкована книга. Тобто це є різні види задоволення.

А.-В. Ви самі озвучували «Намір!». Розкажіть про роботу над озвучуванням.

Л.Д. Є такі брат і сестра Жищенко, відомий такий київський дует — дівчинка, яка співає і грає на флейті, і брат їй акомпонує на таких діпхауз ритмах. Це є така вишукана музика. Саме через особисте моє знайомство з цими людьми, я записувався на тій студії, і ця робота була для мене дуже приємною. І я би сказав, інтимною. Тому, що записувалося це пізно вночі. Переважно після 11 вечора. І робота тривала практично щодня до 4 ранку. Тобто, відповідно, це є час, коли людина максимально сама з собою залишається. Коли всі решта сплять. Я отримав направду фантастичне задоволення.

А.-В. Це річ інтимна, як ви сказали… а чи не страшно ділитися такою інтимною річчю?

Л. Д. Ні. Це не є якесь вивертання себе. Це було інтимне проживання цих моментів, коли я читав. Робота з цим була інтимною. Достатньо поставити цю аудіо-книгу, начитану мною, саме зараз, і воно не буде звучати як воно могло б звучати о другій ночі. Все залежить від настрою людини, яка буде це слухати.

А.-В. А що з власних текстів ви ще б хотіли озвучити?

Л.Д. «Культ». Щодо «Ящірки» маю сумніви… Тому, напевно, «Культ».

А.-В. Але у «Культі» багато діалогів. Ви візьмете когось іншого, якусь дівчинку, щоб вона допомагала читати? Чи самі?

Л. Д. Ні, у «Намірі!» є також діалоги… там є цілий розділ такий, побудований на діалогах. І все-таки я якось його подолав. Я думаю, що в «Культі», де є простіші діалоги, після досвіду «Наміру!», буде доволі нескладно.

Юрій Покальчук

А.-В. Як вам сьогоднішня акція?

Ю. П. Загалом акція як ідея хороша. Як напрямок, безумовно, дуже позитивний і потрібний, а реалізація… я б трохи менше понтів робив. Розумієте, я в школі вчив Тургенева, і там є: «Аркадий, не говори красиво». Це було трошки зайве. Але це таке українське, нам хочеться таке сказати, що ми такі… а насправді, це дуже крута і потрібна лінія. Я в вашому чудовому Дніпропетровську зрозумів, і дуже вдячний за це, що насправді Україна є скрізь, і туди в різних формах треба посилати українське слово. Але треба, щоб це слово було цікавим, я наголошую… не тільки важливим з точки зору всесвітньо історії людства, а просто цікавим. Людина повинна бути такою… ви бачили, як я вів? Тому, що не хотів, щоб було нудно. Я не такий. Я інакше не буду вести — там пожартував, те-се. Люди не втомлюються від ведучого. Люди не повинні втомлюватися від диску, люди повинні слухати, але якщо вони знають автора — то напевно диск куплять. Моя думка, що дуже висока ціна диску хіба що зумовлена обмеженим числом. Якщо диск буде коштувати 20 грн, він буде приступний, і він піде, безперечно. 50 гривень — це помилка. Я буду сам говорити з організаторами цього принагідно і скажу: "Якщо ви навіть підете на збитки, і знизите ціну, тому що за 50 грн навіть коханого Андруховича чи епатажного Покальчука ніхто не купить, навіть нашого коханого маленького Дереша, якого всі люблять. Вони куплять книжку за 10 грн чи за 15… Та цілий світ працює над тим, щоб думка доходила до читача. Мені повинні дати кілька дисків. Я завтра пережену ці кілька дисків на компакт, і в свою кохану колонію для своїх коханих малолєток завезу і скажу: «Нате, слухайте». Дам комусь… і так піде там, де треба. Треба робити диск по доступній ціні, може, його потрібно робити простішим… це має іти в маси. Це дуже важлива і потрібна акція, коли студент може купити диск і послухати… От моя донька щодня на роботу їде півтори години. От вона б із задоволенням послухала б який-небудь твір по дорозі туда і назад. Дивишся — і харашо.

А.-В. То, на вашу думку, дана серія має бути спрямована в маси?

Ю. П. Я вважаю, що всі диски, від Лесі Українки до Дереша, мають бути розраховані на приступну ціну, на читача, який купує ці ж самі диски по 20 гривень… це моя категорична думка. За такі гроші — це провал, я буду з ними точно говорити. Провалу не буде. Все буде добре. Ціни знизяться, все піде. І другий момент. Не можна випускати дисків тих авторів, які не є дуже популярними. Вони будуть збиткові, розумієте? Скажімо, дуже хороший, цікавий, оригінальний автор Степан Пушик… але ж він не масовий. Якщо це буде коштувати 20 гривень, і його в якісь бібліотеки взяти — він всім потрібний, він потрібний письменник! Та він не масовий. А скажімо, я масовий, Дереш масовий. Для певної категорії — Іра Роздобудько… Я думаю, що з комерційного боку ця перша ластівка ще вимагає певного опірення тих крил.

Ірина Славінська, спеціально для МА «Арт-Вертеп»

Пов'язана інформація

• Афіші 
  • Другий музично-літературний андерграундовий фестиваль ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ З МАХНОМ 2007 (м. Гуляйполе, Запорізька обл.) ОНОВЛЕНО!
• Медiа файли 
  • Переваги окупаційного режиму (муз. Мертвий півень, вірші С. Жадана)
  ,
  • Мистецькі Zтрави, або Нема Бога окрім Zі Zі Топа (Імпровіzований перфоменс Класиків сучасної літератури: Сергія Жадана та Любка Дереша, за участю Сергія Васильєва)
  ,
  • «Купальська» (в обробці Ю. Єфремова, слова С. Жадана)
• Сторінкі авторів 
  • Панночка
  • Корпорація ідіотів (уривок)
  • Забавки з плоті та крові (уривок)
  • Жодної краплини мимо
• Медiа файли 
  • Мистецьки Zтрави. Частина друга. Любко Дереш — Безконечна Хоробрість…
• Автори 
  • Сергій Жадан
  • Андрій Бондар
  • Ірен Роздобудько
  • Лариса Денисенко
  • Любко Дереш
• Новини 
  • Юрій Крилівець: «…хто не читає, той і слухати не буде, а хто не слухає, той і читати не буде…»
  • ВПЕРШЕ В УКРАЇНІ СУЧАСНА АУДІОКНИГА
  • Другий міжнародний літературний фестиваль у рамках 14 Форуму Видавців
  • Анархіст літератури Олесь Ульяненко
  • Ті, що прокладають шлях поміж учора і сьогодні (розповідають Владислав Троїцький (театр Дах), Лірник Сашко, Федот («Перкалаба»)
  • Про що читають на пляжі? Пляжні принади читанню не заважають, а радше навпаки – такої думки дотримуються відомі люди
  • Чи потрібен Україні літературний інститут? Полемічні роздуми Олександра Ірванця
  • Чому я люблю Лобкову Балку (Сергій Жадан)
  • Михайло Бриних: «Запит на літературний алкоголізм невпинно зменшується…»
  • I.R.A. (з днем молодьожі!) від Сергія Жадана
  • «Четвер» повернувся
  • Александр Кабанов: «Читатель всегда чем-нибудь возмущен»
  • Хто загнав геїв та лесбійок на Олімп, або услід банальностям Андрія Кокотюхи
  • Геї та лесбіянки беруть владу в свої руки. Андрій Кокотюха про світові та національні тенденції
  • А ти хочеш оргазм з елементами порно? (Книжкова премія «Літературний Олімп»)
  • Телевізор — це скринька для дурнів? Чому на українському ТБ закривають культурні програми? (Відповідають Мирослав Попович, Володимир Цибулько, брати Капранови, Марк Гресь, Ян Таксюр, Лариса Денисенко, Андрій Бондар та інші.)
  • Інтерв’ю з ночівлею (Розмова з письменниками: Андрієм Бондарем та Софійкою Андрухович)
  • Шо було у Одесі? (про креатив, «Вертеп», літературу та одеські частини тіла)
  • Андрій Бондар: перекладач, що не приховує своєї традиційної орієнтації (про польських геїв, українських інтелектуалів і талановиту літературу)
  • Мої п’ятнадцять
  • Народження українського слему: купатися чи не купатись?
  • Галицьке жіноцтво на кожен смак. Конспект суб’єктивних вражень (Фото-звіт другого дня Буквиці)
  • Ірен Роздобудько: Навіть заміжні жінки мають належати тільки собі
  • Покальчук: «Я ніколи не обманюю жінок». Письменник розповів про літературу, жінок, любов і смерть
  • Політична риторика в оленячій шкірі («Оленіум» Ірен Роздобудько)
  • Так вони прощалися. На випускному вечері Василь Шкляр вперше напився, а Світлана Поваляєва була схожа на тортик
  • Вміли смачно готувати, та не вміли подавати. Церемонія нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс «Коронація слова-2007», на відміну від самого конкурсу, розчарувала
  • Ірен Роздобудько. Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя
  • «Гендер у трудовій книжці, або в усьому винні гроші, пиво та СРСР»
  • Самодіяльність у метеликах (Книжка року — 2007)
  • Знищення «Сяйва»
  • Книжкова полиця-6 (100), ефір 17. 11. 2006
  • Зараз мені хочеться мандрувати Україною, бо Україна — то є любов (Розмова з Ларисою Денисенко, українською письменницею, адвокатом, тележурналісткою та фотомоделлю
  • З НОВИМ РОКОМ! (Традиційне новорічне бліц-опитування наших «зірок»: де і як вони планують зустрічати Новий Рік)
  • Жаданів «Капітал» став Книжкою року Бі-Бі-Сі — 2006
  • «Хто така насправді Люба Клименко?»
  • Книга року Бі-Бі-Сі: фінал конкурсу
  • Письменники пишуть. А читачi ? ..
  • Запрещенные игры Покальчука в Донецке
  • Юрій Покальчук популяризує «Кама Сутру»
  • Нетипове кіно. Письменник Юрко Покальчук презентував документальну стрічку «Зона особливої уваги»
  • Цей паралельний книжковий світ
  • «Не наступайте на любов…», або Творчий вечір Сергія Жадана, Юрка Покальчука та Аліни & Каріни Гаєвих
  • Книжкова полиця 3 (97), ефір 20. 10. 2006
  • Книжкова полиця-1(95), ефір 6. 10. 2006
  • Нотатки Форуму Видавців — 2006
  • Іди на… слем, або посилання з пристрастю (ОНОВЛЕНО!)
  • Махновські читання на Фестивалі «День Незалежності з Махном» (м. Гуляйполе). Фото-звіт
  • Читання і перевага. Що читають публічні українці?
  • Юрій Андрухович: «Я не люблю слово «духовність», бо не знаю, що воно означає»
  • Михайло Слабошпицький: «Викинув би зі шкільних читанок і «Харитю», і «Ледащицю», і «Наймичку»…»
  • Любко Дереш, Стівен Кінг і мандрівний молочай
  • «Презентаційний тур видавництва «Дуліби» з Любком Дерешем та його новим романом «Намір»
  • «Намір!» Дереша. Замітки на полях
  • Петро Мацкевич: «Будь-яка влада в будь-якій країні не цікавиться культурою»
  • Наміри Дереша як люстерко вітчизняного гламуру
  • Вечір — «Намір!»: сучукрліт у надійних руках
  • Тепла розмова із Любком Дерешем
• Товари 
  • Проспер Меріме: «Богдан Хмельницький»
  • Юрій Андрухович: «Дванадцять обручів»
  • Юрій Андрухович: «Московіада»
  • Юрій Андрухович: «Рекреації»
  • Юрко Покальчук: «Час прекрасний»
  • Юрій Винничук: «Мальва Ланда»
  • Степан Пушик: «Страж-гора»
  • Тарас Прохасько: «НепрОсті»
  • Любко Дереш: «Намір!»
  • Леся Українка: «Драми» Диск 1
  • Сергій Жадан: «Історія культури початку століття»
  • Андрухович, Бондар, Жадан: «MASKUL`T»
  • Антологія: «Нерви ланцюга». 25 есеїв про свободу
  • Сергій Жадан: «Біґ Мак»
  • LЮК: «Tourist Zone»
  • Сергій Жадан: «Депеш Мод»
  • Сергій Жадан: «Діти Райнера і Марії»
  • Центрально-європейський часопис Потяг-76: «Вибране 2003 — 2004»
  • Сергій Жадан: «Цитатник»
  • Сергій Жадан: «Anarchy in the UKR»
  • Андрій Бондар: «Примітивні форми власності»
  • Гуррт Мандрівних Дяків Вертеп: «Бучалчин Ґандж»
  • Валентина Кирилова (упорядкув.): «Соломія»
  • Дзвінка Матіяш, Остап Сливинський, Андрей Хадановіч: «Зв’язокрозрив/Сувязьразыу. Антологія сучасної української та білоруської поезії»
  • Юрій Винничук: «Діви ночі»
  • Міхал Вітковський: «Хтивня»
  • Юрій Кох: «Смарагдовий жмуток казусів від вельми цікавих людей. КНИГА ПЕРША»
  • Ірен Роздобудько: «Мерці»
  • Ірен Роздобудько: «Ескорт у смерть»
  • Ірен Роздобудько: «Ранковий прибиральник»
  • Ірен Роздобудько: «Ґудзик (тверда палітурка)»
  • Ірен Роздобудько: «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя»
  • Літературно-критичний часопис Київська Русь: «Революція» Книга 1
  • Літературно-критичний часопис Київська Русь: «Ілюзія» Книга 2
  • Літературно-критичний часопис Київська Русь: «Піпл» Книга 4
  • Ірен Роздобудько: «Зів’ялі квіти викидають»
  • Лариса Денисенко: «Кавовий присмак кориці»
  • Лариса Денисенко: «Танці в масках»
  • Лариса Денисенко: «Корпорація ідіотів»
  • Лариса Денисенко: «Забавки з плоті та крові»
  • Лариса Денисенко: «Танці в масках»
  • Антологія: «Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми (книжка+диск)»
  • Кур’єр Кривбасу: «№192 листопад 2005»
  • Лариса Денисенко: «24:33:42»
  • Лариса Денисенко: «Ліза і Цюця П»
  • Юрко Покальчук: «Вони кажуть»
  • Вогні Великого Міста: «Вони кажуть»
  • Вогні Великого Міста: «Тополі»
  • Вогні Великого Міста: «Гіро Лам Бей»
  • Юрко Покальчук: «Те, що на споді»
  • Юрко Покальчук: «Окружна дорога»
  • Юрко Покальчук: «Час прекрасний»
  • Часопис текстів та візій: «Четвер» № 22, 2005 
  • Юрко Покальчук: «Заборонені ігри»
  • Юрко Покальчук: «Озерний вітер»
  • Любко Дереш: «Культ»
  • Часопис текстів та візій: «Четвер» № 19/20/ 2003
  • Любко Дереш: «Поклоніння ящірці»
  • Любко Дереш: «Архе»
  • Любко Дереш: «Намір!»
  • Стівен Кінг: «Зона покриття»
  • Любко Дереш: «Трохи пітьми»
  • Любко Дереш: «Архе»
  • Любко Дереш: «Архе»
  • Любко Дереш: «Поклоніння ящірці»

Коментарі

Дуже хороше і змістовне інтерв'ю! Дякую! Пишіть ще!

покальчук маладєц. я масовий, ну ще дереш масовий.. шикарно. ну хто там ще.. жадан

50 грн. за диск - це вони загнули!!!!!
Краще все ж за ці гроші кілька книжок купити!

Хто бажає дiзнатися бiльше заходьте на ael.com.ua/news

	Коментар:

27 липня — 18 серпня

Всеукраїнський тур
гурту «Sтереометрія»

Iншi події

 Експорт новин