Вийти з болота політиканства

Відсталість політики и політиків. Об'єктивні закони можуть писати тільки Депутати-Професіонали. Україні пора удосконалити цивілізацію.

Щирому українцю, де б він не жив, надто прикро спостерігати "сором на всю Європу", що діється в 2007 році після Різдва Хрестового навколо Президента, ВР та Уряду України. Приходиться глибше, історично, розмірковувати, питати у Господа-Бога. Тарас Григорович Шевченко знаменно написав: "Чи може сам на небесі, смієшся, батечку, над нами, та може радишся з панами, як миром править?". Вже тричі громадяни "вільної" України довіряли свою долю найбільш знатним лідерам найбільш галасливих партій – а народ вимирав, деградував від горілки, іншої наркоти, поганої їжі, екології та душевної отрути. Мільйони тікають за кордон. Вже ордам не потрібно полонити українок, гнати їх, зв'язаних, на продаж в гарем. Самі їдуть! "Посилає мати на хліб заробляти". То от -запитання до лідерів: "Наїлись, накрались обоє? А що взяли на той світ з собою?"

Кажуть: "Нація мусить мати своїх багатих поводирів, бо весь світ на грошах помішаний. Грати, мовляв, приходиться по правилах Європи та враховувати, що шепче старший брат ("по Европе бродит призрак коммунизма"). Слухаємо, що далеко аж там он каже ООН. "Німець скаже: – "Ви славяне". – Славяне! Славяне!" Славних прадідів великих правнуки погані!"... "Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття ваші пани!". Квазі-Мойсеї закликають: "також 40 років впроголодь блукати по пустелі. Та ще 2 століття, в свідомих муках "за демократію", в чемній боротьбі за свої права, дозрівати до вищої суспільної культури. Але вже зараз "треба миром, громадою обух сталить".

Якщо керуватись добрим колективним розумом, то не враховуючи попереднього досвіду, довірятись третій раз якійсь політичній "партії" – наївно. Їх більше 100, на сміх воронам. Часто партії та блоки – це обмежене "кодло", яке рекламують накрадені у народу гроші (за обіцянку недоторканості). Грошей партіям завжди не хватає, як і більшості в парламенті. Тільки "з-за бідності" вони продаються кому попало? Ні! Вони бідні, бо дурні, а дурні, бо бідні! Майже всі (значна більшість) політичних лідерів, – в значній мірі підставні "козли", які бекають або брешуть, в залежності від подачки. А, коли допнуться до бюджетного корита – псуються особливо гидко. Пихато комизяться, жадібно тупо зирять навколо, мовби на своє майбутнє, та гребуть під себе, мов півень на кучі гною. Черговий раз добрим людям шитись в політично довірливі дурні – це вже перебір! "О, люди, люди небораки, нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі?"

Отож, закони повинні писати не верхогляди-політики, а Депутати-Професіонали, котрі добре знають свою фахову справу. Оперативно доповнювати конкретних професіоналів (та економно мобілізованих НДІ) повинні Депутати-Професіонали усіх основних (100?) сумісних галузей народного господарства. Без зволікань, законодавчо редагувати закони можуть компетентні Депутати-Юристи. То ж в Парламенті закони повинні технологічно "варитись і пектись" в 1-й "Палаті Професіоналів". В 2-й Палаті Парламенту – "Сенаті Земель" – в найвищій мірі регіонально досвідчені Сенатори повинні трактувати Закони України так, щоб доцільніше виконувати їх, відповідно існуючим і майбутнім проблемам. Оберігаючи як голову єдність України, кандидатів, висунутих професійно та територіально, в Депутати Парламенту України потрібно обирати – ВСЕНАРОДНО.

Колективним розумом ці пропозиції можливо вдосконалити та конкретизувати і прийняти на Конституційному Референдумі. Нема ж іншого (навіть з підказкою ЄЕПу чи європейських чиновників), розумного, виходу з цього потворно-правового лабіринту, в який хабарники-політики та їх зловмисні покровителі заганяють український народ. Не чвалати б у засмоктуючому багні політиканства. Етично б залишити політиків історикам, як малопристосованих хижаків-бронтозаврів. Професійно-законодавчий парламент став би прогресивним внеском України в сучасну цивілізацію.

Та, "...Боже милий! Як хотілось, щоб хто-небудь мені сказав хоч слово мудре; А на громаду хоч наплюй, вона – капуста головата. А втім, як знаєш пане-брате, не дурень, сам собі міркуй". Т.Г.Шевченко.