СКАЗАВ, ЯК ЗАВ’ЯЗАВ…
Згодом настає боротьба з колорадським жуком (протягом вегетаційного періоду потрібно їх потруїти мінімум три рази, а це по - скромному - 300 гривень).
І ось наступило копання картоплі. Можна комбайном, якого я не маю. Отже треба його орендувати, а це ще 450-500 гривень. Тепер давайте підрахуємо, які понесені приблизні затрати? Десь біля 5 тисяч гривень. А ще треба картоплю перебрати, засипати в мішки чи ящики, або занести в картоплесховище.
Рахуємо далі. В умовах нашого села урожай картоплі в 150 центнерів з гектару вважається хорошим. Продати її більше ніж по 40 копійок ніде не можна. І що залишиться в моєму кармані? Хто захоче-порахуйте… Ось і господарюй після цього на своїй землі, як знаєш чи як можеш.
Чув, що Президент Віктор Ющенко купив шість соток землі в Криму, на Південному узбережжі на загальних підставах. Якщо він не заперечує, то ми з дружиною віддамо йому свою землю під картоплю безплатно. Можемо віддати її і Прем’єр-Міністру, і голові Верховної Ради, і кожному, хто захоче з урядовців, народних депутатів. Навіть лопату з держаком додамо в придачу. Може, попрацювавши на святій землі, та набивши криваві мозолі - вони б зрозуміли, як важко і незатишно нині живеться сільському люду на селі, як кому не ліньки нахабно, обдирають його, як липку.
А щоб повірили, візьмемо веснооранку городів, яка селянину обходиться в 4-5 гривень за сотку. Тепер, увага!? Норма на трактор за зміну 7 гектарів. Скинемо 20% на несприятливі умови оранки: будівлі, дерева тощо. За науковими розрахунками у Чернігівській області на гектар веснооранки треба 13.1 кг. дизпалива. Цієї весни орач-підприємець, зоравши 5 гектарів і спаливши 65 кг солярки на суму 185 гривень, отримав 2250 гривень прибутку. Якщо додамо до цієї суми 10% амортизаційних відрахувань, або 225 гривень, та приплюсуємо плату за патент 40-50 гривень на місяць, то побачимо, що орач щоденно має більш як півтори тисячі гривень чистого прибутку. Тепер порівняйте його з моїм «картопляним бізнесом»… І таких перекосів на селі безліч! Всі їх бачать, та ніхто не хоче з керівництва і пальцем поворухнути, щоб встановити справедливість.
Можна наводити безліч прикладів, як грабували і грабують сьогодні село, та досить. Селянські проблеми кожен мешканець села щоденно відчуває на своїй шкурі.
Мені здається, що в урядових колах, в депутатському корпусі переважають люди, які ніколи в селі не жили, не працювали, а сільське життя, його особливості знають так, як його уявляв Галушка - славнозвісній герой невмирущої п’єси О.Корнійчука «В степах України», який мріяв про вирощування шкіри на асфальтованих вулицях міста.
Село занепадає, а державні мужі при владі, продовжують заявляти, що селяни стали ефективними власниками. Власниками чого? Скажу! Ефективного горба на власній спині, ось чого!»
Ну що тут скажеш!? Сказав, як зав’язав. Час показав, що ні кравчуківсько-кучмівські демократи, а ні націоналісти в купі з соціалістами не будуть працювати в інтересах трудової людини. І які б вони красиві слова про народ і для народу вони не казали, люди бачать, що владні повноваження використовувалися і використовуються владцями тільки з метою власного збагачення. То може досить довірять такій владі, яка знущається, як над селом, так і над містом, над кожною простою людиною праці.
Що для цього потрібно робити? В першу чергу не вірити антикомуністичній брехні про Комуністичну партію України. Підтримувати її, бо вона єдина, яка заявляє, що влада повинна бути передана Радам депутатів трудящих! Довіряти своєму серцю та розуму, а не словам товстосумів! І перемога буде трудовим народом України!
Володимир Пустовойтов, завідуючий ідеологічним відділом ЦК Компартії України.