В. Красніков не мав наміру очолювати ВАПП. Так само «випадково» свого часу він став патентознавцем. Сам родом з Харківщини, на початку сімдесятих закінчив Харківський авіаційний інститут. Здобувши фах інженера-механіка, за розподілом потрапив до Києва у конструкторське бюро О. Антонова. По поверненні з армії Краснікову запропонували попрацювати у патентній бригаді заводу, до якої саме набирали співробітників. Думав — тимчасово: адже перейшов на менш престижну посаду. Але незабаром молодому патентознавцеві пощастило: одного разу його робота сподобалася генеральному конструкторові, за пропозиціями якого Красніков готував заявки на патенти. «Тоді швиденько підвищили в розряді та підняли зарплату, тож повертатися на конструкторську роботу стало невигідно», — пригадує Василь Семенович. Зараз він поєднує «корисне з приємним»: працює одночасно патентним повіреним та очолює патентний відділ АНТК ім. Антонова. За цей час відділ подав до патентного відомства близько 4 тис. заявок, на більшість з яких отримав охоронні документи.

Патентні повірені — професійні представники інтересів бізнесу, винахідників, будь-яких інших творчих людей у справах з питань інтелектуальної власності. Значною мірою від них залежить те, наскільки галузеве законодавство та практика його застосування відповідає сучасним умовам і потребам правовласників. Адже хто, як не фахівці, які постійно мають справу з оформленням охоронних документів, краще знають недоліки нормативно-правових актів, законопроектів та процесу їх втілення в життя?

Зробити голос практиків почутим у владних коридорах покликана Всеукраїнська асоціація патентних повірених (ВАПП). На жаль, на дев'ятому році свого існування вона не змогла вирости з коротких штанців. Річний бюджет ВАПП становить близько 10 тисяч гривень, Асоціація не має ані окремого приміщення, ані апарату, який би забезпечував її діяльність. Тож проблемним є навіть написання елементарного листа, не кажучи вже про організацію роботи над законодавчими актами.

Найбільше патентні повірені у своїй роботі пов'язані з Держдепартаментом інтелектуальної власності, який видає охоронні документи і готує пропозиції уряду щодо вдосконалення законодавства у цій сфері. Чиновникам зручно, щоб якомога більша частина потоку заявок на патенти та свідоцтва йшла саме через патентних повірених. Адже останні мають відповідний досвід і підготовку, тому відомству менше мороки з паперами. З цієї ж причини тільки патентні повірені мають право представляти у стосунках з відомством інтереси іноземців. Своєю чергою, Держдепартамент атестує патентних повірених, а, якщо хтось не виправдовує свого високого звання, може позбавити його права займатися цією роботою.

Проте взаємодія Держдепартаменту та Асоціації патентних повірених до недавнього часу більше нагадувала невдалий шлюб. Кажуть, причиною цього були не стільки низька продуктивність ВАПП, як, м'яко кажучи, відсутність контакту між керівниками урядового органу і громадської організації — Миколою Паладієм та Валерієм Ризуном.

Зрушень очікували у зв'язку зі зміною імен керівників. Не можна виключати: вибори правління Асоціації, які мали пройти ще наприкінці 2004 року, відбулися тільки минулого місяця саме у зв'язку з «помаранчевою революцією» та можливими змінами у керівництві Держдепартаменту. Проте Микола Паладій залишився на посаді. В інтерв'ю «ІВ» Валерій Ризун, який обіймав посаду Президента Асоціації з початку її заснування, сказав, що йому «очевидно, вже не вдасться налагодити стосунки з керівництвом Держдепартаменту». На звітно-виборчих зборах 10 березня новим керівником обрали Василя Краснікова, раніше незмінного віце-президента.

У нього ми й розпитали про те, яким чином Асоціація надалі збирається дбати про інтереси своїх членів і заявників у відносинах з Держдепартаментом та, звісно, про самі стосунки з його керівництвом.

— Василю Семеновичу, патентні повірені — конкуренти між собою. Що вас об'єднує в Асоціацію?

Патентні повірені зацікавлені, щоб гра йшла за єдиними правилами, щоб спеціальне законодавство було гармонійним як усередині галузі інтелектуальної власності, так і з положеннями інших галузей законодавства, скажімо, судовими процедурами. Щоб підхід відомства до всіх був єдиний. Крім того, відомству важливо мати стосунки з певною організацією. Так набагато зручніше — воно не має можливості листуватися з кожним повіреним окремо. У багатьох країнах світу не можна бути повіреним і не бути членом відповідної асоціації.

— В Україні налічується майже 280 повірених. В Асоціації приблизно 120 членів. А на останньому її засіданні голосували близько 70-ти осіб. Повірені не бачать вигоди від членства в Асоціації?

Можливо, хтось і не бачить. Проте, якщо вони не в Асоціації — це означає, що їхній голос може бути не почутим при вирішенні проблем з відомством.

— Чи чути голос Асоціації у стосунках з відомством сьогодні?

Вважаю, відомство прислухається до думки Асоціації й доброзичливо ставиться до неї.

— Попередній Президент Валерій Ризун стверджував, що намагався налагодити тісні контакти з керівництвом, але йому цього не вдалося.

Зрозуміло, що не завжди стосунки безхмарні. Виникають різні спори, через що можна вступати у конфронтацію, а можна намагатися ці питання якимось чином вирішувати.

— Кажуть, що взаємодію Держдепартаменту та Асоціації блокували проблеми особистих стосунків між керівниками цих структур.

Особисті стосунки не повинні шкодити справі. Як віце-президент Асоціації я не відчував на собі негативного відношення Держдепартаменту. Інша справа, що на певну кількість листів на його адресу ми взагалі не отримали відповідей. Але й раніше, коли відомство очолював Валерій Петров, ситуація була такою ж. Бувало, Держдепартамент, якому доручено підготувати зміни до певного нормативного-правового акта, просить Асоціацію терміново надати пропозиції. Коли Валерій Ризун, Президент Асоціації на той час, розсилає прохання патентним повіреним, з'ясовується, що у них дуже багато роботи. Як наслідок — пропозицій надходить дуже мало. Тому наступного разу Держдепартамент міг просто не звертатися до Асоціації.

«Розробка законопроекту потребує ресурсів»

— Що Ви плануєте найближчим часом зробити як керівник Асоціації?

Будемо працювати з проектами законодавчих актів. У зв'язку з останніми подіями низка проектів законів була повернута до Держдепартаменту з проханням допрацювати їх з огляду на гармонізацію з європейським законодавством. Тож Асоціація повинна співпрацювати з Держдепартаментом, щоб подбати про інтереси патентних повірених і наших довірителів. Але спершу треба ще зрозуміти, що саме мається на увазі під «узгодженням з європейським законодавством». Подивимось, які зміни запропонує внести Держдепартамент.

— Тобто Ви займаєте вичікувальну позицію?

Так. Адже Держдепартамент професійно займається розробкою нормативних актів. Не може громадська організація розробляти такий же проект і конкурувати з урядовим органом.

— А якщо Держдепартамент не звернеться до асоціації, як це бувало і раніше?

Для того, щоб розробити проект закону, потрібні гроші, штат. Я, що, залишу свою роботу і кинусь розробляти законодавчі акти?

— Хіба патентні повірені не втратять свої доходи, якщо зміни будуть не в їхніх інтересах?

Якщо такі зміни з'являться, будемо їх оскаржувати. Коли виникають конкретні проблеми, повірені звертаються до Держдепартаменту безпосередньо або через Асоціацію. А щоб розробляти повністю закон — на це потрібні час і великі кошти.

— А якби держава не ініціювала ніяких змін у законодавстві впродовж останніх кількох років?

Може, було б і краще. Наприклад, Україну намагалися включити до Євразійської патентної конвенції [1994 року, яка передбачала запровадження єдиного патенту для десяти колишніх республік СРСР та створення у Москві Євразійського патентного відомства]. Асоціація в міру своїх можливостей намагалася протидіяти цьому і, зрештою, Верховна Рада не дала згоди на приєднання до цієї конвенції.

— Подібна ситуація була з Міжрегіональною угодою щодо торговельних марок за участі України, Росії, Білорусі та Казахстану.

Так, Асоціація вважає, що ця організація — недоцільна. І в тому, що на сьогодні такої організації немає, є наш внесок.

«Не можна на кожну галузь готувати окремого повіреного»

— Держдепартамент атестує патентних повірених, але має право і забрати цей статус. Чи не надто залежні патентні повірені від відомства?

На сьогодні мені невідомо, щоб у когось забрали статус патентного повіреного. Гадаю, що Асоціація повинна брати більш активну участь в атестації патентних повірених. Сьогодні цей механізм зводиться до того, що людина, яка має відповідний статус і склала іспити, автоматично стає патентним повіреним. Але знання закону напам'ять іще не дає розуміння: що таке інтелектуальна власність і навіщо вона потрібна. У багатьох країнах патентний повірений повинен мати вищу технічну або природничу освіту, стаж роботи за такою спеціальністю, юридичну освіту, знання іноземної мови. Я вважаю, що особа, яка має намір стати патентним повіреним, повинна особисто оформити певну кількість — скажімо, півсотні — заявок для національного заявника як фізична особа-підприємець. Після цього можна атестуватися. Адже у роботі патентного повіреного потрібно не тільки знати законодавство, але й інші галузі, наприклад, роботу з валютою, бухгалтерський облік — все, що пов'язано з будь-якою підприємницькою діяльністю. Недостатньо попрацювати десять років у патентній фірмі, не підготувавши жодної заявки.

— Два роки тому постановою Кабінету Міністрів України затверджено положення про патентних повірених з питань прав на сорти рослин. Чи не виглядає це намаганням державного органу створити певне обмежене коло осіб, з якими він мав би справу, і чи не є це шляхом для зловживань?

Цю спеціалізацію виділено окремо, нібито, тут є певні особливості, пов'язані з цією галуззю діяльності, у зв'язку з чим потрібно мати відповідну освіту, досвід тощо. Але це пов'язано з будь-яким іншим видом діяльності. Якщо я не розуміюся у квантовій механіці — я не зможу професійно про це говорити. Не можна на кожну галузь готувати свого повіреного. Я вважаю, що головна особливість патентного повіреного полягає у знанні чинного законодавства, досвіді роботи при підготовці відповідних матеріалів і вмінні представляти чужі інтереси.

— Чи виступала Асоціація проти прийняття цієї постанови Кабміну, чи відпустила цей процес на самоплив?

Не можу сказати, що ми дуже активно проти цього виступали. Тоді не було багато заявок з цих питань, тож не було відповідних інтересів. Але вважаю, що має бути єдиний статус, якому повинні підпорядковуватись всі патентні повірені. Це питання міг би вирішити закон про патентних повірених.

— Чому не внести зміни до чинного положення?

Положення розроблялося в першій половині 90-х, коли діяльність повірених тільки починалася. За цей період ми напрацювали певний досвід, який дозволяє нам вимагати впровадження закону.

— Що ще може дати такий закон повіреним і заявникам?

Більш чітко встановить статус повіреного. Як я вже казав, чинне положення розмите в частині атестації. Багатьох повірених турбують питання соціального забезпечення, наприклад, як обчислювати стаж. Закон міг би дати відповідь на те, хто повинен ініціювати процес позбавлення статусу повіреного. Варто закріпити у законі й право патентного повіреного представляти інтереси заявника в суді. У Росії, наприклад, це може робити тільки адвокат. Українські адвокати також намагаються добитися того, щоб тільки вони могли займатися представництвом у судових органах.

— Чи йшлося про проект такого закону під час зустрічі з керівництвом Держдепартаменту?

Так.

— Коли може з'явитися такий проект?

Ми ще не узгодили. Держдепартаменту зараз не до цього закону.

«Важливо, щоб не виникав конфлікт інтересів»

— Василю Семеновичу, Ви виступаєте за підвищення вимог до кандидатів у патентні повірені. Ви не зацікавлені, щоб кількість повірених зростала?

Чому ж, роботи вистачить на всіх. У Польщі, наприклад, патентних повірених на порядок більше, ніж в Україні.

— Нині чимало патентних повірених хотіли би мати більше роботи. А є такі, які завоювали ринок, коли повірених було кілька десятків. Патентні повірені, які створили патентні фірми, відрізняються від решти своїх колег за економічним статусом. Чи не становлять вони внутрішню опозицію в Асоціації?

Вважаю, що тим, хто зміг це зробити — честь і хвала. Я проґавив свій час. У мене не вистачило на це сміливості чи певних рис характеру. Є досить багато патентних повірених, які атестувались заради престижу, не прагнучи жити за рахунок цієї професії. А є повірені, які скаржаться: «Мені клієнтів не вистачає — їх забрали великі фірми». Так, фірми забрали багатьох клієнтів. Але ці кілька фірм не можуть поглинути всіх. Чимало клієнтів хочуть працювати з повіреним індивідуально. І в мене є такі клієнти, які пішли з великих фірм — їх не задовольняє, коли вони знаходяться серед сотень і навіть тисяч інших клієнтів.

— Патентні повірені, які заснували патентні бюро, виглядають більш незалежними від тих, хто працює за трудовою угодою. У своїй роботі повіреного Ви почуваєтесь незалежним від АНТК ім. Антонова?

Не відчуваю залежності. Важливо, щоб не виникав конфлікт інтересів. А він виникає, коли один або декілька повірених ведуть справи конкурентів у межах однієї патентної фірми. Це вже питання професійної етики.

— Уявімо, що я — директор підприємства, якому потрібно отримати певний охоронний документ. До кого порадите звертатися, щоб вибрати фахівця. До Асоціації? До Держдепартаменту?

До друзів, кого задовольнила робота того чи іншого патентного повіреного. Перелік повірених можна знайти на веб-сайті Держдепартаменту. Можна звертатися і до Держдепартаменту — гадаю, такі консультації існують. Але вони призводять до нехороших явищ.

— Кажуть, Ви не мали намірів ставати Президентом Асоціації. Що вас переконало? Грошей за це не платять. Заради престижу?

Так сталось. Мені запропонували колеги. Я не став заперечувати.

— Валерій Ризун говорив, що робота на громадських засадах, брак людських і фінансових ресурсів не дозволяли ефективно працювати на благо Асоціації. Ви не вважаєте, що потрапили в той самий глухий кут?

Ми намагаємося вирішити організаційні питання. У нас членський внесок — 150 гривень на рік — заплатили приблизно півсотні людей. Що можна за ці кошти зробити?.. Посада Президента не повинна бути оплачуваною, але при ній мають бути структури, котрі б забезпечували діяльність Асоціації. Повинні бути люди, яким можна доручити написати запит, відправити електронного листа. Це збільшить ефективність роботи Асоціації і підвищить продуктивність роботи з відомством.

— Чому досі Асоціація на це не спромоглася?

Не спромоглася. Хтось вважав, що членський внесок завеликий. На мою думку, це — малі кошти. Або повинні існувати інші механізми фінансування Асоціації. А то виходить «самопоїдання». Внески заплатили та їх «з'їли».

(розмову вів Маркіян Перетятко)