Першi бортовi ЕОМ ракетно-космiчних комплексiв та їх створювачi

Передмова

Роботи зi створення автоматизованих систем для ракет та ракетних комплексiв в Iнститутi кiбернетики АН УРСР почалися ще в серединi 60-х рокiв. До iнституту звернулися спiвробiтники лабораторiї вимiрiв цеху iспитiв ракетних двигунiв Днiпропетровського пiвденного машинобудiвного заводу (ПМЗ) Мiнiстерства загального машинобудування СРСР iз проханням допомогти автоматизувати процес знiмання й обробки даних при iспитi ракетних двигунiв. Iспити провадилися на спецiальному стендi. Ракетний двигун мiцно закрiплювався на могутньому фундаментi. Пiсля пуску численнi датчики, встановленi на двигунi, подавали сигнали на багато десяткiв стрiлочних вимiрювальних приладiв, що займають цiлу стiну в лабораторiї. Щоб зафiксувати показання провадилося фотографування цiєї стiни через визначенi iнтервали часу. Потiм спiвробiтники лабораторiї по фотознiмках визначали показання приладiв та величини сигналiв, що надходять з датчикiв пiд час iспитiв. Наступна обробка результатiв вимiрiв - ще кiлька тижнiв роботи.

Вiддiл Б.М.Малиновського Iнституту кiбернетики, якому була доручена ця робота, роком ранiше розробив i здав в експлуатацiю автоматизовану систему iспитiв голiвки ракети на термостiйкiсть в однiй з органiзацiй космiчного центру в пiдмосковних Пiдлипках. Для цього була використана розроблена у вiддiлi ЕОМ "Днiпро", яка випускалась у Києві на Заводi обчислювальних i керуючих машин. ЕОМ мала пристрiй зв'язку з об'єктом, що давало змогу автоматично опитувати i вводити в машину показання датчикiв, а ЕОМ здiйснювала обробку результатiв вимiрiв, що показували термостiйкiсть випробуваної голiвки ракети.

Перед початком роботи довелося ознайомитись з iспитовим стендом. Це був невисокий i не дуже великий в дiаметрі залiзобетонний бункер, у якому мiстилася голiвка ракети. Могутнi вентилятори створювали в ньому щiльний потiк повiтря, який iмiтував входження голiвки в земну атмосферу. Бункер мав оглядове вiкно, через яке можна було спостерiгати розпечену до червоностi голiвку ракети. Видовище, а особливо ревiння повiтряного потоку залишали сильне враження.

Задача автоматизацiї вимiрiв для цього випадку виявилася досить простою, оскiльки датчики були однотипнi, їх було не багато, а алгоритм обробки пiдготували самi випробувачi.

У новiй задачi (на ПМЗ) усе було значно складнiше. Дуже багато датчикiв з рiзними сигналами на виходi - пневматичними, електричними, частотними та iншими. Алгоритм обробки з двох частин: експрес аналiз i остаточна обробка. Та й сам iспитовий стенд був більш вражаючим. Його було розмiщено у величезному залiзобетонному будинку без вiкон, що нагадував за формою гiгантську перекинуту склянку. Коли на стендi помiщеному усерединi запускався двигун, його могутнiй гул був добре чутний незважаючи на товщину стiн.

Два роки вiддiл Б.М.Малиновського (В.М.Єгипко, В.Б.Реутов, Н.С.Сташкова та iн.) i спiвробiтники вимiрювальної лабораторiї заводу розробляли i налагоджували систему автоматизацiї вимiрiв та обробки даних ракетних двигунiв, що випробувалися i вона, зрештою, запрацювала. Для заводу це мало велике значення - iстотно прискорювався i спрощувався процес перевiрки двигунiв.

На початку 70-х рокiв розпочалася нова робота. Вiддiл разом з СКБ Iнституту кiбернетики АН УРСР розгорнув дослiдження зi створення системи, що iмiтує космос, з метою створення стенду для перевiрки космiчного корабля "Буран" та iнших космiчних об'єктiв. Цього разу система виявилася ще бiльш складною - крiм вимiрiв, треба було здiйснювати керування штучним "сонцем", положенням випробовуваного об'єкта на стендi та iнших пристроях, що iмiтують умови космосу. Як завжди робота почалася з ознайомлення з "об'єктом автоматизацiї". Стенд було розташовано в залiзобетонному корпусi висотою приблизно з 10 поверхiв на територiї пiдприємства, розташованого в пiдмосковному лiсi. Усерединi корпуса перекриттiв не було, малися лише подоби балконiв, на якi ставилося устаткування, необхiдне для iмiтацiї космосу i проведення iспитiв. Створення системи, яка складалася на цей раз з багатьох ЕОМ, знадобилось кiлька рокiв напруженої працi СКБ Iнституту кiбернетики АН УРСР якому була передана ця робота (вона закiнчувалася пiд керiвництвом к.т.н. О.О.Тимашова).

Перше, що вражало при знайомствi з пiдприємствами, що віпускали ракетну технiку - це їх виробнича мiць. Точно таке ж враження склалося i при першому вiдвiдуваннi ПМЗ. Про iсторiю створення i розвитку ПМЗ розповiдається в книзi "Днiпровський ракетно-космiчний центр" (автори В.Паппо-Користiн, В.Платонов, В.Пащенко. Вид. ВО "Пiвденний машинобудiвний завод". КБ "Пiвденне" iменi М.К.Янгеля, 1994).

Виявляється, завод спочатку створювався як автомобiльний - для випуску вантажних машин. Будiвництво розпочалося незабаром пiсля звiльнення Днiпропетровська вiд нiмецько-фашистських загарбникiв. Вiйна ще не закiнчилася, автомобiльний гiгант народжувався в неймовiрно важких умовах. Через п'ять рокiв вiн уже випустив дослiдну партiю могутнiх вантажiвок марки ДАЗ, які показали прекраснi експлуатацiйнi якостi.

"Початок холодної вiйни" круто змiнив долю заводу - його перепрофiлювали на випуск ракет. Усього через рiк (!) виготовленi заводом першi серiйнi ракети були вiдправленi для iспиту на полiгон Капустин Яр. За цими словами стоїть безпрецедентно величезна i напружена праця колективу заводу i його керiвникiв. Але саме так працювали в першi десятилiття пiсля Великої Вiтчизняної вiйни i саме тодi створювалися стиль i традицiї роботи величезного колективу, якi дозволяли йому стати творцем чотирьох поколiнь ракетних комплексiв, що стали основою могутностi колишнього Радянського Союзу та забезпечили стратегiчний паритет з США.

Ракетний комплекс З-36М2 (15А18М, у закордоннiй класифiкацiї СС-18 "Сатана"), що складав головну мiць Ракетних вiйськ стратегiчного призначення колишнього Радянського Союзу, по своїм характеристикам не мав аналогiв у практицi свiтового бойового ракетобудування, поставив останню крапку в iсторiї "холодної вiйни", пiдштовхнув конфронтуючi сторони до пiдписання договору про обмеження стратегiчних озброєнь.

Разом з ПМЗ над створенням ракетних комплексiв працювали багато iнших пiдприємств України, серед яких: Харкiвське Науково-виробниче об'єднання "Хартрон", виробниче об'єднання "Київський радiозавод" та харкiвськi пiдприємства "Монолiт", "Комунар", "Електроапаратура". У НВО "Хартрон" розроблялися системи керування ракетними комплексами, включаючи бортовi ЕОМ, на заводах здiйснювався їх серiйний випуск. Цi органiзацiї, по