Культ «Світового яйця» в пам’ятках доби бронзи на о. Хортиця

Загальновизнано, що з міфологією давніх суспільств пов’язані матеріали практично усіх археологічних пам’яток від пізнього палеоліту до І тис. до н.е., які є своєрідними ілюстраціями давніх міфів. Особлива роль в цьому належить різноманітним культовим комплексам. Група культових споруд ІІ тис. до н.д., виявлена на о.Хортиця, є відображенням одного з архаїчних індоарійських міфів.

Територія Хортиці – найбільшого з Дніпровських островів – входить до групи ділянок, які можна вважати економічними та культовими центрами нижнього Подніпров’я доби бронзи. Численні підтвердження цьому – поселення, оборонні споруди, поховальні та культові пам’ятки, загальне число яких перевищує кілька десятків. Значна кількість сакральних об’єктів, виявлених та досліджених на Хортиці, належить до типів безкурганних пам’яток, характерних в основному для Надпорожжя. На жаль, у ХХ ст. в результаті діяльності людини, територія порожистої частини Дніпра була затоплена. Переважна більшість подібних споруд не доступні для подальшого вивчення. Тому пам’ятки Хортиці стають неоціненним джерелом для реконструкції релігійних та соціальних процесів, які тривалий час розвивалися тут у ІІІ – ІІ тис. до н.д.

Дані розвідок та стаціонарних досліджень свідчать, що переважна більшість культових кам’яних конструкцій зафіксована в північній частині острова. Виявлену на Хортиці серію яйцеподібних споруд можна впевнено розглядати як цілісний комплекс, в якому домінують елементи культу яйця – асиметричні фігури з незаповненим “жовтком”, в яких розташовані ями з похованням або слідами жертвоприношення. Різниця фіксується лише у розмірах та характері кладки. Важливу функцію мало внутрішнє начиння ями – ритуальний посуд, або сліди жертвоприношення, які могли відігравати роль своєрідного зародку. Матеріали дозволяють впевнено датувати досліджені об’єкти добою ранньої бронзи (ямно-катакомбний час).

Символіка яйця достатньо широко розповсюджена в багатьох історичних спільностях доби енеоліту-бронзи Євразії, і як архаїчний елемент збереглася в культурах усіх стародавніх та сучасних народів в якості міфів про космічне яйце. Один з найяскравіших космогонічних міфів Ріґведи був пов’язаний з сюжетом розділення землі та води, землі та неба, злитих у світовому яйці. Всесвіт Брахми, за давньоіндійською міфологією, виник з космічного яйця, яке плавало в першозданих водах. Архаїчний образ світового яйця є символом зародження життя і традиційно відігравав надзвичайно важливу роль в календарних ритуалах. Особливістю двох яйцевидних споруд є те, що вони зорієнтовані гострим кінцем на схід, тобто на лінію весняного та осіннього рівнодення. Характерною рисою для ведійських обрядів є імітація небесних феноменів, зокрема, ядром однією з найбільш ранніх індоарійських концепцій творіння є тема “Золотого зародку” (сонця) – вогню, народженого з вод хаосу.

Численні аналогії міфологічного характеру змушують з особливою увагою поставитися до поховання, розташованого в центрі однієї з яйцевидних конструкцій. Сакралізація людського життя та смерті в головних його проявах була характерною рисою касти жерців. Похований, таким чином, може розглядатися одним з важливих символів культу зародження "світового яйця".

Слід також зазначити, що всі досліджені споруди були побудовані на рівні давнього горизонту і тривалий час знаходились на поверхні. Однак, не зважаючи на це, вони не були порушені або перебудовані в пізній час представниками інших культур, що свідчить про загальносвітовий статус та універсальне міфосприйняття, закладені в цих спорудах.