Пролог до поеми "Мойсей"
Народе мій,
замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! |
Твоїм будущим душу
я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних Палитиме, заснути я не можу. |
Невже тобі на
таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах їх бистроїзних? |
Невже повік уділом
буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому, хто зрадою й розбоєм |
Тебе скував і
заприсяг на вірність? Невже тобі лиш те судилось діло, Що б виявило твоїх сил безмірність? |
Невже задарма
стільки серць горіло До тебе найсвятішою любов'ю, Тобі офіруючи душу й тіло? |
Задарма край твій
весь политий кров'ю Твоїх борців ? Йому вже не пишаться У красоті, свободі і здоров'ю? |
Задарма в слові
твойому іскряться І сила й м'якість, дотеп і потуга І все, чим може вгору дух підняться? |
Задарма в пісні
твоїй ллється туга, І сміх дзвінкий, і жалощі кохання, Надій і втіхи світляная смуга? |
О ні! Не самі сльози
і зітхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання... |
О, якби хвилю вдать,
що слова слуха, І слово вдать, що в хвилю ту блаженну Вздоровлює й огнем живущим буха! |
О, якби пісню вдать
палку, вітхненну, Що міліони порива з собою, Окрилює, веде на путь спасенну! |
Якби!.. Та нам,
знесиленим журбою, Роздертим сумнівами, битим стидом,– Не нам тебе провадити до бою! |
Та прийде час, і ти
огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, |
Покотиш Чорним
морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі. |
Прийми ж сей спів,
хоч тугою повитий, Та повний віри; хоч гіркий, та вільний, Твоїй будущині задаток, слізьми злитий, Твойому генію мій скромний дар весільний. |
Іван Франко |
Пролог до поеми
"Мойсей" англійською мовою
Пролог до поеми
"Мойсей" португальською мовою