Київський музичний проект “Сity'sh” став відомий завдяки реміксам на пісні Руслани. Та, як виявилося, ремікси – лише поверховий шар, за яким приховані електронні радикальні арт-експерименти. Лідер групи Юрій Резніченко (вокал, гітара, семплер) каже, що для того, аби виховати у собі гарний музичний смак, треба слухати будь-яку музику, нічим не нехтуючи, а для того, аби стати успішним музикантом, необхідні здібності та терпіння.

- Я гасав з мікрофоном по кімнаті під “Beatles” у семирічному віці. Євген (вокал, гітара) - під “Queen” з тенісною ракеткою, Макс (бас) дратував сусідів грою на дитячому ксилофоні та голосно співав Челентано, - розповідає Юрій, - на певному етапі свого творчого шляху всі опинились "в потрібний час у потрібному місці". Цим місцем є “Сity'sh”. Тут ми намагаємось максимально реалізуватися, використовуючи весь накопичений досвід.

- Враховуючи назву проекту, не можна не спитати: наскільки багато міста у вашій творчості?

- Більше, ніж сто відсотків. Деякі семпли ритм-секції ми записуємо у метро, а фотосесії влаштовуємо на мальовничих руїнах недобудованих багатоповерхівок. Євген навіть нічого не може створити, знаходячись в гармонії з природою - саме ця сірість та напруга міста збуджують та надихають на творче вираження.

- А як впливає на творчість твій досвід роботи журналістом та спілкування з т.з. “зірками?

- Спілкування з "зірками" дає зрозуміти, що кожен з нас - "зірка", кожен може, якщо схоче, досягти, чого забажає. Журналістика ж теж до певної міри є творчістю.

- А з Русланою як працювалося?

- Отримали багато досвіду та побачили багато цікавого. Євгена найбільше вразило, як Руслана власноруч "різала" його гітарні партії. Мене ж - перша телефонна розмова з нею: протягом двох хвилин думав, що це жартує моя подруга.

- Чи не здається тобі, що ремікси – це своєрідний “фаст-фуд” від музики?

- Мабуть, так. Але в нашому випадку приготувати його так швидко, як це роблять спритні дівчата у Мак-Дональдзі, не вдасться. Треба сісти, викурити кілька пачок цигарок, дочекатися музу... Далі ріжемо овочі, відбиваємо м'ясо, додаємо спеції, заправляємо соусами... Врешті-решт, з легкого салатику можна отримати дещо гостре, гаряче, апетитне та поживне.

- Знаю, що ти власноруч знімаєш відеокліпи для “Сity'sh”. Що в цій справі головне?

- Чітко окреслена мета та сталеві нерви. Машини потрапляють у зибучі піски, плівки та реквізити губляться, батареї розряджуються після другого ж дублю, актори та знімальна група розмовляють (або, що гірше, п'ють) під час зйомок, комп'ютери відмовляються працювати і втрачають дані. Та результат вартий процесу.

- Чим кардинально новим планує “Сity'sh” збагатити українську музику?

- Чому тільки українську? Ми живемо у Європі та плануємо піднести українську музику на європейський рівень. Нове швидше з'явиться, коли шукати натхнення на вулицях, якими ходимо, в людях, з якими спілкуємось, в своїх справжніх думках та почуттях, аніж десь поміж топ-100 американських чи європейських чартів.

- Як, на твій погляд, буде розвиватися світова музика?

- Думаю, що стане різноманітнішою. Зміст продукту стане важливішим для споживача, аніж якість запису. А ще є таке модні нині слова - комп'ютер, глобалізація, Інтернет... Нашому поколінню пощастило, що нікому не відомі генії пишуть свої твори вдома та розміщують їх на безкоштовних сайтах, замість того, щоб поширювати серед знайомих касети, на яких важко відрізнити вокал від бас-гітари. Проте співвідношення кількість/якість завжди було та буде константою... Продюсери ж вже давно не приймають електронних листів з mp3 чи посиланнями на сторінки гуртів в Інтернеті.

Катерина ЛЕБЕДЄВА, Вечірній Київ, 3.12.2005