Below is the text of the page https://rep-ua.com/phorum/read.php stored 2007-07-12 by archive.org.ua. The original page over time could change. View as original html

ФОРУМ || ІНТЕРНЕТ-РЕПОРТЕР

гілки: Попередня [http://rep-ua.com/phorum//read.php?2,1132685280,newer]• Наступна служби: Список форумів • Список тем • Нова тема • Пошук • Вхід стор.: 1 2 Наступна Поточна сторінка: 1 з 2 Точка зору: Україна як процес Автор: reporter ( ) Дата: 18.10.05 14:18 ...України немає як країни і як території. Може, й ніколи не буде. Україна – це процес. І це по-своєму прекрасно. (до навколомайданної дискусії «Української правди») Розчарування? Ні. Власне, нічого не сталося. Просто події останнього року вкотре підтвердили унікальну (не посоромлюся цього обридлого слова) метафізичну сутність України. України немає як країни і як території. Може, й ніколи не буде. Україна – це процес. І це по-своєму прекрасно. Ми не дожили й до роковин за Нашим Майданом, як суспільство знову поринуло в звичну апатію. Може, це й традиційний маятник після ейфорії, може, варто заспокоювати себе фразами на кшталт «іще рано – все може налагодитись» або ж «головне змінилося в головах, і Майдан можна повторити». Але можна знову ж таки традиційно для українця встати перед дзеркалом, чесно подивитися собі в очі, і, не відводячи погляду, зізнатися: так, ми знову «проср..ли Україну». Це буде абсолютно чесно й на подив точно, якщо мати на увазі під Україною певну сукупність у просторі суспільства, території, державних інститутів та інших атрибутів того, що зветься країною або ж державою. Але мусимо зізнатися – такої України, власне, не було і не існує. Щойно нам здається, що якусь гідру провінціалізму, маргінальності, примарності та безперспективності, яка весь час тримала нас, спраглих до волі та світла, за шию, подолано і нарешті покладено на лопатки, як вона знову вислизає й поволі наповзає всім тілом на очі, затуляючи собою сонце. Знов проср..ли… І знову за державу, територію і за людей стає соромно, і знову очі опускаєш долу, лише зціплюючи зуби і стискаючи кулаки, коли чуєш «Ну што, хахли, как вам нєзалежнасть? Как вам бить аранжевай падстілкай?». Нам усе-таки вдається пишатися своєю країною тут і тепер. Але це буває недовго. У 1918 році одразу прийшли червоні багнети, в 1991 прийшли комуністи без партквитків, у 2005 прийшли куми. Україна як держава категорично не вміє себе захищати і закріплювати здобутки власної свободи. І кожен сплеск, кожен проблиск цієї держави гасне, наводячи на думки, що такого вміння в українських лідерів не з‘явиться ніколи. Але саме це і доводить аксіому про те, що Україну неможливо знищити. Вона вічна, бо існує в іншому вимірі, непідвладному звичайній геополітиці. Україна – категорія часу. Це процес, і процес не безперервний, а перманентний. Україна – це невеличкі часові проміжки, коли велика кількість людей усвідомлює потребу боротьби за Україну (ту, матеріальну, «державну»). Україна – це обмежені в часі періоди романтики, відчайдушності, звитяги, кохання і найвищого духовного піднесення. Чим далі від початку боротьби перемога, тим довшою буває Україна. І ця, «віртуальна» Україна, значно реальніша за ту, за яку відбувається ця боротьба. Адже «псевдореальну» Україну, яка є метою нашої боротьби, досі не змогли сформулювати і уявити собі ні ми, ані наші вожді. Те, що не існує навіть абстрактно, збудувати і захистити неможливо. Натомість справжнє ми завжди можемо відчути. Настання України ніколи не проголошується офіційно – воно просто відчувається. І що ближче перемога, то сильніше українець переконує себе, що перед ним – останній шанс нарешті здобути перемогу. Україна починається на кухнях і закінчується на Майданах. Початок України відстежити важко, зате її кінець можна встановити з математичною точністю. Її кінець настає в той момент, коли українці усвідомлюють свою перемогу. Ще трохи суспільство б‘ється в конвульсіях, адже перемога в процесі України дорівнює оргазму. А далі ейфорія поступово спадає – Україна знову скінчилася. І тій, справжній Україні, насправді просто наплювати на те, що плодами революцій знову скористалися якісь негідники. Вона існує поза матерією. Вона існує лише в боротьбі. Тому називати невдахами українців, які регулярно «прос..рають» абстрактну матеріальну Україну, язик не повертається. Вона їм просто непотрібна. Для України «державної» ми ніяк не можемо вигадати національну ідею. Україні справжній це не потрібно – вона сама й є національною ідеєю. Усталивши Україну матеріальну, ми втратимо Україну нашу, заради шалених миттєвостей якої багато з нас живуть усе життя. Ми можемо пишатися своєю Україною – адже увагу мільйонів до нашої революції привернув не факт Майдану, а його дух, який і є тою самою Україною. Жодній нації не дано таке – адже навіть у євреїв Земля обітована стала одноразовою затягнутою акцією. Українці ж, усвідомивши чергову втрату держави, просто ностальгують за останньою Україною та готуються до нової. У кожного з нас є красивий сенс життя, який робить красивими і нас самих. Тож до наступної України! Юрко КОСМИНА _______________________________________________ Гм, що думаєте? вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: Ban ( ) Дата: 18.10.05 19:38 Поетично , якось "по українськи" сумно , але ... погодитись з тим , що "України немає як країни і як території" - не можу вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: Lesley ( ) Дата: 18.10.05 19:42 Мабуть так воно й дійсно є. В принципі, це може бути відповіддю на болісне питання "Чому?!" Ну чому у нас так завжди все закінчується? Після Майдану моя дочка запитала: "Мамо, ну чому наші люди можуть бути нормальними людьми тільки коли їм щось дуже сильно загрожує, а потім все вертається як було?" Вона мала на увазі відносини між людьми, але те саме питання можна поставити й ширше. І справа тут не в розчаруваннях. Розчарування немає, але питання, питання... вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: tassia ( ) Дата: 18.10.05 19:57 НевжеУкраїна народжується лише в кризовому середовищі, а коли ж просто жити, а не лише щось виборювати? вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: reporter ( ) Дата: 18.10.05 20:26 То Tassia: Нормальний українець завжди знайде, за що боротися. В мене, наприклад, невеличка Україна завжди є - це все моє життя :-) вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: Роман ( ) Дата: 18.10.05 20:46 Україна є реальна. Це та країна у якій ми живемо, це усі ми. Просто проблема у наших лідерах - вони завжди її уявляють якоюсь іншою - віртуальною, яка існує у іншому вимірі - їхній фантазії. Але ніхто не може на неї подивитися тверезо і прийняти такою яка є. Виходить, вони ("лідери") люблять україну в собі (цебто самі ж себе), а не Україну, як таку. Їм мабуть і в голову не приходить, що це дуже великий кайф - допомогти нам жити, розвиватися, долати дитячі хвороби (демократії, економіки тощо), словом виростити Україну, як дитину. Судячи з подій цього літа-осені, наші лідери не здатні навіть нормальних дітей виховати. Самі знаєте про кого. З повагою, Роман. вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: reporter ( ) Дата: 19.10.05 00:08 Знати-то знаємо, але спаскудити ідею ніяким Андрійкам не судилося. Все ж таки, ЮBMW6 - це окрема моделька. Яка знову ж таки існує в іншому вимірі :-), Але, попри те, хіба не є для Вас чимось близьким ідея про "два Майдани" (нашого і ющенкового - її навіть Рахманін озвучував)? Напевно, є. Але, спрощуючи, чом би й не назвати один із цих "майданів" Україною? Сенс не зміниться, але відповідь на деякі питання знайдеться автоматично. вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: Сергій ( ) Дата: 20.10.05 13:55 ...то був такий собі фрагмент Армагедону. Адже зовсім не обов'язково Армагедону відбутись одноразово в якийсь момент в якомусь місці. Щоб там попи не говорили -цей процес дуже навіть може бути розтягений як в просторі, так і в часі. І це не обов'язково каміння з неба. Швидше за все - це зсув у мізках, коли на ті самі речі дивишся вже зовсіи іншими очима, коли відкриваються нові горизонти, а те, що хвилину назад було дуже важливим, насправді виявилось не вартим яєшного лушпиння. Таке можливо тоді, коли кожен ВИЗНАЧИТЬСЯ (саме визначиться, бо рай у кожного свій) із справжніми речами в своєму житті. Щось таке і мало місце в листопаді-грудні 2004 року. І не тільки тоді і не тільки у нас. вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: Сергій ( ) Дата: 20.10.05 14:01 Стаття приваблива. Приваблива тим, що містить зерно істини. А Істина - це така річ, яку мов шило в мішку неможна, неможливо сховати. Як і те, що характер викладення думок Юрка КОСИНИ дуже нагадує В. Яворівського, варто лише послухати одну дві радіопередачі " 15 хвилин з Володимиром Яворівським". А тепер, ближче до тіла. Справді, немає такої речі - Україна. Це лише вигадка, спрямована на те, щоб маніпулювати свідомістю людей, вживляти любов до примарних цінностей і відволікати від речей справжніх . Правда тут виникає питання - а що таке справжні речі? І ось - ааа-ап! А-алєє! Саме в площині цього питання і полягає ідея справжнього Майдану. Хоча, це ще слабо сказано. Те, що відбувалось тоді, то був такий собі фрагмент Армагедону. Адже зовсім не обов'язково Армагедону відбутись одноразово в якийсь момент в якомусь місці. Щоб там попи не говорили -цей процес дуже навіть може бути розтягений як в просторі, так і в часі. І це не обов'язково каміння з неба. Швидше за все - це зсув у мізках, коли на ті самі речі дивишся вже зовсіи іншими очима, коли відкриваються нові горизонти, а те, що хвилину назад було дуже важливим, насправді виявилось не вартим яєшного лушпиння. Таке можливо тоді, коли кожен ВИЗНАЧИТЬСЯ (саме визначиться, бо рай у кожного свій) із справжніми речами в своєму житті. Щось таке і мало місце в листопаді-грудні 2004 року. І не тільки тоді і не тільки у нас. вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь Re: Точка зору: Україна як процес Автор: Українець ( ) Дата: 04.11.05 12:50 Тобто дійсно це нагадує такий собі тип: українець без України-держави є живучим як вічний жид. А що стосується національної ідеї, то українська національна ідея звичайно є ідеєю українців. Вона не є ідеєю великої кількості просто неукраїнців або манкуртів , що мешкають в Україні. Вона їм не потрібна. То ж чому ми дивуємось ? Якщо в шоколаді дуже мало какао, а відносно багатото кави, то він вже може і не шоколад а кавовий крем. вибір: Відповісти • Цитувати • Доповідь стор.: 1 2 Наступна Поточна сторінка: 1 з 2 служби: Список форумів • Список тем • Пошук • Вхід Даруйте, лише зареєстровані учасники можуть залишати повідомлення.