Я знаю, де ти ?
Над?я моя
Хто кр?м мене тебе знайде
Я знаю де ти ?
З?тл?? розпач ? мине
Я знаю де ти ?

Шлях по якому ти пливеш
Не завжди р?вний, безтурботний
Когось втрача?ш, чось знайдеш
Але завжди ти ? самотн?й
Чомусь рад??ш, пот?м плачеш
? йдеш неначе навмання
Прозоре скло, його ти бачиш
Бо не легке твое життя
Мо?м думкам нема покою
? подих м?й тебе знайде
Доля моя повязана з тобою
Я знаю де ти ?

Туман ляга? полотном на мозок м?й
Я мов примара,
З? мною ти та не разом
Мабуть то ? небесна кара

Я знаю, де ти ?
Над?я моя
Хто кр?м мене тебе знайде
Я знаю де ти ?
З?тл?? розпач ? мине
Я знаю де ти ?

Дорога, фонари под облаками
Виднеется вдали погасший свет
И те слова, что были раньше лиш мечтами
Теперь уж превратились в полный бред

Шаги, их слышно еле-еле
Они доносятся из полной пустоты
И все цвета так сильно потускнели
Что неувидеть их из черной глубины

и ставит эта жизнь всех вечно на колени
И заставляет постоянно выбирать
С кем быть, где быть и вообще зачем все
От этого так хочется кричать

Дыхание становится сильнее
И сердце вырывается с груди
А на душе все тяжелее и больнее
От мысли, что останемся одни

А выбор все идет за нами следом
На перекрестах жизни всем приходится стоять
И те слова, написанные красным мелом
Приходится теперь осуществлять

Любимый человек валяется в больнице
А ты срываешся к нему бежать
Твое желание лишь привратится в птицу
Быть рядом с ним и никогда не отпускать

Так хочется бежать, неоглянуться
И думать, что все будет хорошо
Бежать, боятся лишь споткнуться
И перерезать все тупым ножом

Так хочется к любимому скорей прижаться
А на щеке лиш одинокая слеза
Что заставляет на дно жизни опускаться
Но не отвечает на вопрос "когда?"

Когда мучения все эти прикратятся
И воцарится штиль и тишина?
Когда же наконец начнем мы подниматься
И перестанет нас пугать та глубина?

Когда попробуем друг другу мы открыться?
Чтобы не причинили боли те слова
Которые негромко будут доноситься
Из сердца полного тепла

Но вдруг все чувства могут покоситься
Вся жизнь сплошная ведь игра
Тогда успеть бы вовремя остановиться
Перед прыжком с открытого окна

А может Ангелом бездушним обернуться
И знать, что будешь рядом с ним всегда?
А может...наконец-то вдруг проснуться
И отряхнуть себя от сна

Открыть глаза и просто улыбнуться
Бывают таки в жизни чудеса

Ты в Ангела всегда успеешь превратиться
Понять то главное лишь не успеешь никогда
Что больше никому не сможешь ты открыться
И полюбить так сильно навсегда....

любовь. как же это тяжело и непонятно. так долго ждешь ее, надеешся...и вот она приходит...а что потом? что с ней делать? куда бежать?
хочется что-то делать...но что? кто подскажет, кто поможет? никто........ почему? а может друзья? так нет друзей...были? не было их...почему? да потому что ведь это не простое слово, его еще и заслужить тон надо...а что для этого? да хоть научиться е предавать...а не умеют...не хотят...не могут...почему?...тяжелый вопрос...тяжелая жизнь...жизнь - штука мотерая и очень сложная....никогда не знаешь, что тебя ждует за поворотом...а вдруг там на тебя упадет кирпичь с высоты 33000 метров и ты умрешь...а что дальше?...дальше пустота...неивестность...а может нет? кто сказал, что плохо после смерти? кто-то отдуда возращался? а почему?...опять почему...снова почему...так много овпросов и так мало на них ответов...так мало времени что-то сделат и что-то изменить...все проходит...все меняется...и чсто мы даже не может это все конторолировать...мы не в состояни контролироать свое настрение, а хотим сделать что-то значительное....что? зачем? вот и новый вопрос пояился - зачем...а ведь действительно - зачем? мы многое в этой жизни совершаем сами того не понимая. редко задумываемся о значении и смысле слов и поступков, а еще реже о их надобности...
зачем мы живем? где смыс? в чем? в любви? возможно и в ней? вот только как это понять? де ее найти? как удержать? почему все так бывает? зачем?...............................................................................................................................................................

Ось сижу я зараз за компом і думаю: про що б таке цікавеньке написати? А в голову лізуть всілякі дурниці. Помітила за собою, що постійно надто пізно пишу про події, що відбулися. Щось останнім часом дуже заклопотане в мене життя пішло: то роблю все швидко, то запізнюсь, то вдень сплю, то вночі. Ніяк не можу розподілити свій час так, щоб все встигати. А тут ще і екзамени випускні та вступні на носі. Потрібно питання вчити, готуватися. Ще й в ГАІ треба іспит здавати. Треба ж водійські права отримати, щоб могла керувати своїм майбутнім Джипом Land Rover.

А за вікном весна набирає обертів. Яке там навчання. Душа рветься в політ, їй хочеться чогось неземного. Хочеться вирватися зі стін квартири і полетіти кудись далеко-далеко. Нещодавно мені вдалося відпочити трохи, відключитися від повсякденної рутини, а в той же час зазирнути кудись дуже глибоко – у свою душу. А там багатенько цікавого можна знайти. В мене завжди багато чого крутиться в голові, різні ідеї, плани, мрії. Мріяти я дуже люблю. Але мама постійно мені каже, щоб для того, щоб мрії ставали реальністю, потрібно кожну хвили робити щось корисне, робите те, що в результаті максимально наблизить мене до втілення моїх мрій.
Чим я зараз займаюсь? Щось пишу, слухаю музику. Цікаво, як це мені допоможе втілити мої мрії? Потрібно добре подумати, чого я хочу, подумати і починати вже робити щось путнє. Але так хочеться відпочити трохи від зими. На свіжому повітрі відпочивається найкраще, легше думати та вирішувати якісь питання особистого та не зовсім характеру.

Таке свіже повітря найшлося в музею під відкритим небом Пирогово. Туди ми їздили відпочивати та гуляти з клубом. Цікава прогулянка вийшла. За декілька годин обійшли всю Україну, побували в різних хатинках, побачили відмінності побуту українського народу в різних куточках нашої країни. Шкода, що в дійсності не можна так легко дістатися до будь-якого міста в світі. Люди, з якими я спілкуюся, живуть в багатьох містах України, а також в Молдові, Польщі та Росії. Було б прикольно ось так за один-два дні їх всіх побачити. А ось і ще одна моя мрія: проїхатися по друзям у всіх цих країнах. А для цього потрібно не мало не багато - гроші. Великі гроші з’являються від великого розуму. Щоб мати гроші, потрібно мати гарну роботу, щоб мати гарну роботу – мати непогані знання, а щоб мати знання, потрібно вчитися! Ось який в мене вийшов ланцюжок: навчання - розум (знання) - робота - гроші - подорож - і-задоволення від життя...
Вчіться, набирайтеся розуму, знань, обирайте потрібну вам і людству професію, живіть у своє задоволення, спілкуйтеся з людьми та читайте побільше „розумних” книжок, а з них набирайтеся життєвого досвіду. Будете мати все це – зможете втілити всі свої мрії в реальність. Але пам’ятайте, що не всі бажання слід втілювати у життя. Деякі з них повинні назавжди залишитися об’єктом мрій.