Карта
серверу
До
домашньої сторінки
УкраїнаГей, моя країно,
рідна Україно,
Я - твоя дитина,
крапелька твоя!
З крапельки потічки,
із потічків - річка,
Річки синя стрічка
золоті поля -
Це моя країна,
рідна Україна,
На якій з'явився
і співаю я!Гнатюк Роман, 9 років, ліцей №100, 3-А кл., м.Київ.
Лист до матері-України
«Добридень, моя єдина,
Цей лист - від дітей-українців,
Від кожної доньки і сина:
Жебрака, каліки, злочинця...
Вінчає ранкове небо
Світанок нового століття,
Звертаннями душ до тебе
Молитва майбутнього лине.
Комусь Бог не дав таланту,
Обмежила чимось природа...
Хоч ти захисти нас. Мамо,
Дітей українського роду.Ми маємо право жити,
Насправді - лише існуємо...
Чи наша провина, що квіти
Чорнобильським сном отруєно?!
Безвинні також і сироти,
Та нікому їх любити.
Ми хочемо, однако, вірити,
Що ми - не «державні діти».
Тебе, як Пречисту Марію,
Благають мільйони очей,
Ти наша єдина надія -
Вкраїні від кволих дітей».Гаврилова Женя, м.Умань, Черкаська область.Кужіль Андрій, 9 клас, Володимирецька СШ № 1, Рівненська область
Померла в 12 років.
Для птаха воля і життя - політ* * *
Та право не так часто відбирають.
Кого у клітку, кого так вбивають.
Неволя - звичний для птахів сусід.
А люди чимось схожі на птахів.
Їм ця планета за домівку дана.
Права дані. Та часто так неждано
Біда і смуток входять на поріг.
Комусь без грошей хліба не дають.
Від воєн мруть нівчім невинні люди.
Й не дивно - беззаконня ж майже всюди.
Там - голод, там харчі в складах гниють.
Й такі права священні і прості
Як право на життя, на мир, на спокій
Вже майже не цінуються. А поки -
Вони зникають, тануть в небутті.
Та я надіюсь щастя віднайти,
Дійшовши у простих питаннях згоди,
Цінуючи чужі права й свободи,
Ціную і свої права. А ти?Алдохіна Наталя , літературна студія "Джерельце", м.Львів
Ми і наші праваДержаву правову створити
Давно вже хочете, і от,
Можливо, досить просто говорити,
Бо вже сміється весь народ.
Однак задумайтесь спочатку,
Чи зможете без нас творить
Бо ми - майбутнє України!
Давно вже час це зрозуміть,
Добробут нашої держави -
Це наш обов'язок святий,
Однак обов'язки без права
Повернуть нас у світ старий:
У світ нещастя і неволі,
Де люди гинуть ні за що,
У світ знущання, вбивств та воєн,
Навіщо нам таке? За що?!
Права повинен мати кожен,
Бо хоче жити, як і всі
І кожен з нас вам допоможе,
Бо нація - це ми усі!!!
Щасливе дитинствоЯ часто бачу: просять милостиню діти
В моїй країні, що Вітчизною зову.
Дорослі кажуть: '' Діти - то є квіти".
З любов'ю доглядати треба їх тому.
Де ж та любов, скажи, країно,
Коли їх тисячі вокзалами живуть?
Те саме небо голубе над ними - мирне небо,
Та не живуть вони - гниють.
Гниють на смітниках, гниють в лікарнях,
Як лікувати їх, коли нема грошей?
Роками засідають депутати,
Проте їх не цікавить доля цих дітей.
Чому дітей кидає мати,
І в рабство продають їх за кордон?
А скільки їх, безрідних, йде за грати?
І їхніх прав не захища закон.
То ж пробудися, ненько рідна,
Та підніми своїх дітей,
Спитай суворо, хто ж це винен
В болі заплаканих очей?
Коли вже прийде час - і в вузи підуть діти
Не за "зелені", а за розум і знання?
Отож вони і економіку піднімуть,
Від них залежить наше майбуття.
Коли той час настане, рідна Україно,
І хвилюватиме нас всіх одне:
Доля дітей, бо це майбутнє нашої країни,
І покоління наше вас не підведе.Лебедик Інна, 9 клас СШ №14, м. Умань, Черкаська область.
Я, мов в липкому павутинні,Право
Заплуталась у цьому світі.
На цій Землі. Її, рабиню,
Розшарпали дорослі й діти.
Моїх очей німі заграви
Стинає льодяне проміння
А я кричу: "Я ж маю право
Хоч на краплину розуміння!"
І світ цей прагну я догнати,
А може перегнати? Пізно.
Собі лиш можу простогнати
Розбитим серцем: "Егоїстка".Арабески (з циклу "Капітелі фантазій")
Яскраве сонце
кинджал - півмісяць
Вражає рідко...
А що мені?
Імамом щастя
Коран пронісся:
"Салям алейкум,
прожиті дні !"
Німа Альгамбра
в руках гарему,
Про це не знав
Магомет-пророкВізир вкладає
в свою систему
Двох одалісок -
нічних зірок.
В дверях мечеті -
похмурі беї.
Чадра бажання
на косах хмар...
І знов руками
Девлет-Гірея
Замкнув ворота
Аллах Акбар.Синеока Галина, м. Львів, СШ №2, 8 кл., м. Львів.
Хай не сумують дітей оченята
Хай не сумують дітей оченята,
Хай буде в кожного дім, рідна хата,
Хай же дорослі не будуть байдужі,
Хай ростуть діти здорові і дужі!
Хай усі діти щебечуть щасливо,
Хай буде вдосталь рум'яного хліба,
Хай буде завжди і тепло, і світло,
Хай усі діти радіють і квітнуть!
Хай дзвоником школа дітей зустрічає,
Хай вчитель дітей всім наукам навчає,
Хай вчитель навчить дітей жити на світі,
Хай вчитель навчить дітей край свій любити!
Хай діти навчаються в дружбі зростати,
Хай діти навчаються пісні співати,
Хай пісні співають веселі і милі,
Хай діти й дорослі, всі будуть щасливі!
Хай не сумують дітей оченята,
Хай буде в кожного дім, рідна хата,
Хай же дорослі не будуть байдужі,
Хай ростуть діти, здорові і дужі.Кричкевич Ірина, 11 років, 6 клас, м.Суми.
Право на родину
Кожна змалечку дитина
Має право на родину,
Мати маму й татуся,
Ще й бабусю й дідуся.
Та чомусь це не завжди
Розуміють всі батьки.
Немов гумових ляльок,
Незважаючи на сльози,
Залишають на порозі
У притулках, на дорозі.
Діти рано доросліють,
Але й так не розуміють,
Чому сталося це з ними,Чому щастя лине мимо.
І стоять вони сумні,
Заглядають у шибки
Та чекають, бо надія
Слабка їх не залишила.
Я звертаюсь до батьків:
- Не лишайте дітям біль!
Пам'ятайте, що дитина
Має право на родину,
На щасливе існування,
На любов та піклування!
Та чомусь це незавжди
Розуміють всі батьки.Покинуті діти - найсумніші квіти
Діти, діти, діти -
Слабкі ніжні квіти.
Важко в світі жити,
Жити - не тужити.
Діти, діти, діти -
Покинуті навіки,
І ненькой не зігріті,
Водою з річки
вмиті.
Діти, діти, діти,
Скільки ж сльози
лити,
Коли рідна ненька
Мріє десь вас діти?
Вулиця приймає,
Вулиця й тримає
В їжакових рукавицях,
Жити заставляє.
І покинута малеча
День у день блукаєПо вокзалам та базарам,
Їжу здобуває.
Ці обідранці маленькі
Такі ж самі діти.
Вчитись хочуть,
Їсти хочуть,
Жити та радіти.
Та до кого ж їм звертатись,
Де права шукати?
Бо не знають навіть стежки
До рідної хати.
Діти, діти, діти
Бажають в щасті жити.
Та тільки їхні мрії
Здійсняться не завжди.
Зацвітає вся країна
У сонячнім квітні.
Тільки діти -
Сумні квіти
Ходять і понині.Аліса Новікова, 6 клас, м.Червоноармійськ, Донецька область.
Карта
серверу
До
домашньої сторінки