Казкова Польща

Казкова Польща Нарешті після довгих шкільних тижнів та напружених уроків настали довгоочікувані новорічні канікули, найкращий час для відпочинку та цікавих пригод. От і ми, ліцеїсти десятих та одинадцятих класів, не гаяли часу і вирішили цей новий, ще такий невідомий, рік почати з подорожі до казкової країни Польщі. Адже що ж це за зима без активного відпочинку у горах? Наші пригоди почалися 2 січня. Ми зібралися на Київському вокзалі, сповнені хвилюючими почуттями перед невідомим, очікуваннями та нетерпінням нарешті видертися на гірську вершину…Так все і почалося. Сміх, радощі та нетерпіння супроводжували нас аж до самого містечка Закопане, яке, до речі, називають колискою зимових розваг. А найцікавіше та найзахопливіше почалося саме там: кожного дня ми підкоряли досі незнайомі гірські схили, насолоджувалися свіжим повітрям та просто раділи життю, снігові, спілкуванню один з одним. Деякі з нас, як виявилося, справжні професіонали в лижному спорті. Але й ті, для котрих це було вперше, отримали не менш яскраві враження. Хлопці нас приємно здивували: вони показали свої спортивні здібності і швидко опанували сноуборд та вже на другий день описували круті віражі. Щоб відігрітися, ми зазвичай заходили до затишної колиби на підніжжі схилу, в якій весь час палав вогонь у каміні. Та якщо відпочивати, то вже, як кажуть, на повну. Часу на сон майже не було, адже неподалік від вілли знаходився непоганий клуб, де ми майже кожного вечора, а точніше ночі, під гучну ритмічну музику танцювали та відривалися. Ще однією подією нашого короткого, проте насиченого відпочинку, стала екскурсія до Кракова, міста, в якому народився Папа Римський Карл Войтила, міста, історія якого вражає своєю величністю, міста, до якого, відвідавши раз, хочеш повернутися знову і знову. Там ми провели цілий день, наприкінці якого, чекаючи на автобус, насолоджувалися мальовничим заходом сонця та годували з долоні граціозних лебедів. Але час плинув швидко, і от вже ми стоїмо зі спакованими речами перед автобусом – час повертатися додому. Усю дорогу назад настрій був трохи сумний: скінчився наш чудовий відпочинок в горах, а лижі і сноуборди час відкласти аж до наступного року. Але у пам ’ яті постійно поставали ті снігові спуски, що встигли стати нам добрими друзями, вузенькі, але дуже людні вулички міста, привітні обличчя поляків, які щиро запрошували нас до себе і наступної зими. Така веселка вражень і залишилась у нас на все життя. Мине весна, літо, осінь, аж ось і знов зима настане, і ми, ні хвилини не сумніваючись, знов поїдемо підкоряти Закопане. Кузнецова Лєра, 10-В