| Бронь номеров | | Бронь туров | | Форум | | Рассказы | | Фотогалерея | | Горные лыжи | | Конференц-зал | | Адреса и телефоны | | Фестивали | | Горячие новости | Подъемники | | Погода |
|
|
| О Карпатах | | "Белый Слон" | | Вино, коньяк | | Водопады Карпат | | Древний Галич | | Горные лыжи | | Горы Карпаты | | Горные маршруты | | Города Карпат | | День города | | Дворцы и замки | | Драгобрат | | Заповедники | | Зимние походы | | Ивана-Купала | | Карпатский трамвай | | Карты и схемы | | Когда отдохнуть | | Львов | | Легенды Карпат | | Мобильная связь | | Минеральные воды | | Музеи Карпат | | Музей Кумлика | | Новый год | | Озера Карпат | | Парапланеризм | | Перевалы | | Пещеры Буковины | | Писанка | | Расстояния по Карпатам | | Расстояния по СНГ | | Радоновые источники | | Реки Карпат | | Рождество | | Рыбалка | | Синевирское озеро | | Советы туристам | | Солотвинские озера | | Снаряжение | | Термальные воды | | Традиции | | Транспорт | | Храмы Буковины | | Центр Европы | | Что посмотреть |
|
|
| Банкоматы | | Банки | | Закон о туризме | | Пересечение границы | | Спасательные службы | | Справочник |
|
|
|
|
|
Хто врятує «Білого слона»?
|
|
русская версия
Як будувалася обсерваторія на знаменитій карпатській вершині Піп Іван? Ще донедавна в горах мешкали люди, які були безпосередніми учасниками тієї важкої будови. Наш дописувач устиг з ними поговорити і опублікував розповіді очевидців в журналі. Зараз будівля у занедбаному стані. А як вона виглядала на початку свого існування, що в ній було, як працювала одна з найзначиміших в Європі обсерваторій? Чи є сенс її відновлювати?
Щодо назви
...Щодо Попівана або Чорної Гори, то гуцули розповідають, наче колись на її вершині була величезна скеля, і Довбуш — легендарний ватажок карпатських опришків — убив тут «чорну біду» (тобто чорта). Ніби від цього і скеля почорніла, й гору назвали Чорною.
Але основна своєрідність Попівана полягає в тому, що його вершина увінчана грандіозною кам'яною будівлею. Узимку обсерваторія так обростає снігом і льодом, що поляки назвали її «Білим слоном». Появу цієї загадкової назви пов'язують і з іншим фактом. Деякі чиновники зі скепсисом ставилися до обсерваторії як наукового закладу, що вимагав великих коштів. В їхньому розумінні це був «білий слон» — химерний непотрібний задум....
Камені на плечах
Отже спочатку оголосили конкурс проектів. У ньому взяли участь п'ять авторів та творчих колективів. Результати публікувалися у варшавському журналі «Архітектура й будівництво» за 1935 рік. Найдосконалішим варіантом визнали пропозицію архітекторів Марчевського та Погоського. Згідно з проектом, це мав бути замок оригінальної форми, адаптований до суворих погодних умов високогір'я та навколишнього ландшафту. Автори передбачили широке використання місцевого будматеріалу — каменю-пісковику. Це значно полегшило транспортування й зменшило витрати на будівництво.
У 1935 році Міністерство військово-повітряної оборони Польщі взялося споруджувати метеорологічну обсерваторію. Символічний камінь у фундамент заклали влітку 1936 року. Засновником обсерваторії виступив генерал Бербецький, виконавцем робіт — капітан Антонєвич, нагляд за будівництвом вів Адам Мейснер.
Для втілення величного проекту польська влада залучила до роботи багато людей з гуцульських сіл. Місцевий камінь та деревину везли на гору кіньми, несли в руках і на спині. Те саме було з майже 800 тонами будівельних матеріалів, які доставляли від залізничної станції Ворохта (майже 70 кілометрів). Особливо важко було транспортувати 33 ящики з обладнанням, найгроміздкіший з яких важив 950 кілограмів
Петро Сокол, 1913 року народження, житель села Зелене Верховинського району, розповідав:
«Передусім ми починали будувати дорогу. По гірських крутосхилах поволі прокладали метр за метром. Трудилися тут сотні гуцулів різного віку. Немало було підлітків, жінок....
...Науковці приїжджали туди взимку на нартах, їх нерідко присипали снігові лавини і тоді на пошуки вирушало навіть військо. Поштовий зв'язок був налагоджений слабо. Пошту на Попіван доставляв учений пес пана Зембіча...»
Астрономічно-метеорологічна обсерваторія побудована на рельєфі в стилі конструктивізму. Стіни викладали з каменю-пісковику, який лупали з величезної скелі на вершині. Щоби мати пісок, товкли каміння, а щоби стіни були міцніші, крім цементу в розчин додавали білок курячих яєць. Товщина стін цокольного поверху становила метр двадцять п'ять сантиметрів. Ззовні стіни не тинькували. Для утеплення приміщень з внутрішнього боку між сухим тиньком і кладкою робили прошарок із просмоленого корка. Коркове дерево доставляли океаном з Африки до Франції, потім залізницею до Варшави, а далі — до Ворохти. Звідти кіньми возили у Шиберне, а тоді на плечах — до вершини.
Власні електростанція, опалення, водогін
Обсерваторію урочисто відкрили 29 липня 1938 року. З цього приводу на гору Попіван прибули офіційні особи, а також група українських і польських астрономів.
Будівля обсерваторії мала форму дзеркального відображення латинської літери «L». Споруда складалась з готелю, який зі східного боку мав два поверхи, а західного, завдяки розташуванню на рельєфі — п'ять рівнів, а також із господарської прибудови та вежі. Башту-ротонду, де згодом встановили телескоп, звели на південному боці. Вона з'єднувалася з головним корпусом переходом по першому поверху. На верхній рівень ротонди вели кам'яні спіральні сходи. Башту увінчував мідний купол діаметром десять метрів, що відкривався автоматично. Над метеорологічним приміщенням розташовувався оглядовий майданчик.
У готельному будинку — коридорна система розміщення кімнат. Зі східного боку до основного корпусу прибудували господарсько-технічний блок із допоміжними приміщеннями та котельнею. В будинку було 43 кімнати і 57 вікон...
...Як розповідали очевидці, з допомогою двох могутніх електронасосів із заходу до будівлі водогоном подавалася вода. Обсерваторія мала локальну електростанцію. На стінах збереглися кронштейни, на яких кріпилися металеві ліхтарі.
Над головним входом були стилізований герб-орел і напис польською мовою: «Обсерваторія астрономо-метеорологічна ім. Маршала Пілсудського».
Територію обсерваторії обгородили кам'яним муром. Головний під'їзд та стежки вимостили каменем. Збереглися залишки постаментів, на яких, очевидно, стояли кам'яні скульптури.
Очолена фанатом із Микуличина
Головним астрономічним інструментом був астрограф з об'єктивом 33 сантиметри у діаметрі. Його замовляли в Шотландії, в Единбурзі. Цей прилад ще восени 1937 року доставили до Польщі, відтак транспортували на гору. Крім астрографа, з Единбурга надійшло ще декілька вимірювальних приладів. На астрографі велись фотографічні спостереження великих і малих планет, комет та змінних зірок. У 1938-1939 роках працівники обсерваторії отримали багатий матеріал спостережень, на основі якого були підготовлені наукові праці. Проте архіви «Білого слона» не збереглися.
В кінці 30-х років обсерваторією керував уродженець села Микуличин (нині Яремчанська міськрада) Владислав Мідович, який разом з дружиною і малим сином майже постійно проживав на Попівані. Як відзначали сучасники, він був фанатом своєї професійної справи, тож проміняв затишну сільську оселю на захмарну обсерваторію, що знаходилась в надзвичайно суворих кліматичних умовах.
Доповнюють історію про «Білого слона» спогади очевидця тих подій — жителя села Бабин Косівського району Василя Палійчука, 1900 року народження:
«Участь у будівництві самої обсерваторії я не брав, але коли вона почала працювати, піднявся на гору як тесляр, щоб виготовити різні столярні вироби (скрині для продуктів, шафи для інструментів, меблі тощо). Якраз у цей час інженери з Варшави піднялися на гору, щоб випробувати центральне опалення. Хоч ще не було дуже холодно, його запустили і не зупиняли протягом двох діб, щоб прогріти новозбудоване приміщення...
...У вересні 1938 року на Попіван вийшов староста Косівського повіту з однією багатою пані з Ясенова. °ї звали Грабіна Боваровська і дарувала вона на будівництво обсерваторії мільйон злотих. Пані прийшла подивитись, як використали її гроші. Я провів екскурсію по обсерваторії і показав пані зал, названий її ім'ям.
На той час за своєю значимістю обсерваторія на Попівані була на другому місці в Європі після французької у Піренеях і на шостому місці у світі. Так говорив астроном Хмелевський, який у той час там працював.
Рух телескопа забезпечували двигуни, автоматично регульовані спеціальним хронометром із секундними контактами. Астрограф містився в куполі діаметром шість метрів, який теж обертали електродвигуни. Через отвір у куполі проводили астрономічні спостереження. Це було можливо тільки вночі, та й то за ясної погоди і чистого неба».
Була війна
Початок Другої світової перервав звичний плин життя обсерваторії. Припинився телефонний зв'язок із Варшавою, почався нелегальний перехід кордону, персонал почав готуватися до евакуації.
Працівники обсерваторії евакуювали найцінніше обладнання: п'ять лінз великого діаметра і дві меншого, два мікроскопи і два хронометри. Усе це потрапило до Будапештської обсерваторії, а під кінець війни — до Відня, звідки повернулося до Польщі в перші повоєнні роки. Металеві частини астрографа у травні 1942 року перевезли до Львова. Вони зберігались у фізичному корпусі Львівського державного університету. Менш цінний інвентар розібрали місцеві жителі...
На рівні ідей
Цілою епопеєю виявилися спроби відбудувати обсерваторію. Розмови про це точаться більше сорока років...
Якщо відбудувати обсерваторію на Чорній горі, то можна було б використовувати її у різних сферах. Не лише в астрономії та метеорології...
...Ідей не бракує. Свого часу обсерваторія успішно працювала. Отже її відновлення — реальне».
текст: Василь КОБИЛЮК, фото: Тарас ДУТКА
http://www.karpaty.net.ua
|
|