This version of the page http://www.zustrich.lviv.ua/zustrich_14_antynomia.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2007-02-09. The original page over time could change.
Бібліотека. Антиномія

 


Антиномія

Марічка

    Життя. Любов. Сльози. Біль. Щастя. Переживання. Сміх. Смуток. Ніжність....
    Я ще не знаю чому, але Ти знаєш!!! Ти знаєш все! Ти знаєш коли і скільки! Ти знаєш де і за яких обставин! Ти знаєш чому і для чого! Ти знаєш хто і як! Ти знаєш... Ти просто знаєш...
    Ти знав ще перед тим, як я подумала. Ти знав ще перед тим, як я дізналась. Ти знав чому ще перед тим, як я запитала. Ти знав для чого ще перед тим, як я замислилась. Ти знав. Ти просто знав. Просто знав.
    Я запитую чому, а Ти не відповідаєш. Я запитую навіщо, а Ти мовчиш. Я запитую коли, а Ти робиш несподіванки. Я запитую скільки ще, а Ти обертаєшся в іншу сторону.
    Я прошу про щастя, а отримую смуток. Я прошу про радість, а отримую сльози. Я прошу про сонце, а Ти даєш дощ. Я прошу про мир, а Ти даєш неспокій. Я прошу життя, а Ти даєш смерть.
    Ти знаєш... Ти просто знаєш... Просто знаєш...
    Я йду, а Ти не пускаєш. Я повертаюсь і стукаю, а Ти кажеш: ще не час. Я запитую, а Ти не відповідаєш. Ти просто мовчиш... Просто мовчиш. Я біжу і майже наздоганяю, а Ти зникаєш. Я шукаю і майже знаходжу, а Ти ховаєшся. Я вдивляюсь і майже бачу, а Ти засліплюєш мені очі. Я вчуся і майже запам'ятовую, а Ти все змінюєш, і я починаю спочатку. Я утверджуюсь, а Ти впокоряєш мене. Я майже сягаю неба, а Ти робиш його ще вищим.
    Я вчуся літати.... Я здіймаюсь і лечу, але Ти дуєш вітром, і я падаю... Дуєш вітром, і я падаю.... Тоді Ти приходиш і піднімаєш мене. Ти ставиш мене на ноги і все починається заново.... Я ще не знаю чому, але Ти знаєш. І мені достатньо цього. Я так хочу, щоб мені було достатньо цього!!!
    Я вчуся і майже запам'ятовую, але Ти знову все змінюєш, і я починаю знову. Я йду за Тобою, але позаду, проте Ти кажеш, що це не важливо.
    Ти робиш незначним те, що я вважаю найціннішим. Ти робиш білим те, що я бачу чорним. Ти робиш все навпаки. Ти кажеш добре, коли я кажу зле. Ти кажеш прекрасно, коли я кажу жахливо. Ти все змінюєш. Все змінюєш, і я вже знесилена. Я дивлюсь і не бачу. Я слухаю і не чую. Мені холодно, коли всім спекотно, і навпаки. Я говорю, коли всі мовчать, і мовчу, коли потрібно говорити. Я біжу, коли весь світ стоїть на місці, і стою, коли всі навколо мене рухаються. А Ти все знаєш.... Просто все знаєш....