Євангелія
Апостол
Роздуми
Архів
Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються”. Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить”. Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому”. Встав той і пішов до свого дому. Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає - у простоті; хто головує - дбайливо; хто милосердиться - то з радістю.
Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. Любіть один одного братньою любов'ю. Пошаною один одного випереджайте. В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність.
Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте.
Дорогі друзі! Наш Господь Ісус Христос дозволив нам бути свідками чуда, яке Він учинив, уздоровляючи паралізованого чоловіка. Яке це велике горе бути глухим, німим чи паралізованим. Проте найбільшим нещастям є те, коли хтось є неповносправний духовно, тобто перебуває в гріхах, не хоче їх визнати перед самим собою і Богом. Правдиве нещастя людини – це чинити зло, вважаючи його за добро, і так вводити себе в обману.
Христос показує нам віру приятелів хворого, чим водночас заохочує до допомоги ближнім, а святий апостол Павло, якби пояснюючи це, говорить: “Любіть один одного братньою любов’ю” (Рм 12,10). Друга книга Самуїла в 12 главі подає приклад, як допомагати ближньому. Коли пророк Давид вчинив гріх, якого не хотів визнати, вважаючи вбивство Урії за нормальну річ, Натан допомагає йому пізнати гріх і розкаятись. Давид отримує оздоровлення після того, як став у правді перед собою, Натаном, а найголовніше перед Богом визнавши: “Згрішив я проти Господа!” А Бог через Натана подає духове оздоровлення Давидові: “Господь прощає тобі гріх твій” (2 Сам 12,13).
Господь говорить: “Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас” (Мт 11,28). Ісус чекає на нас, щоб нам допомогти, запрошує нас до себе, але нікого не змушує. Це нам першим потрібно зробити крок до Нього, або дозволити комусь привести нас до Христа. А також ми отримуємо завдання, аби своїм життям, вірою і молитвою вказувати шлях нашим приятелям до правдивого Лікаря. Цей Лікар – Ісус Христос, Найбільша Любов, виліковує кожного, хто до Нього прийде. Можливо фізичні вади Ісус не завжди оздоровить, але духовні - постійно. Багато великих грішників, які були духовно спаралізовані отримали оздоровлення. Дехто з них не бачив сенсу життя, бувши духовно сліпими. І вони прозріли від цієї сліпоти тільки тоді, коли прийшли до Христа, або дозволили себе допровадити до Нього. Вони визнали свою недугу стали в правді перед собою і перед Богом, сказавши як Давид: “Згрішив я проти Господа!” Тоді їхнє життя набрало іншого напрямку і сенсу. Ці особи не завжди були фізично здорові, але це не найосновніше, бо найголовніше це здоров’я душі: “Бо яка користь людині здобути світ увесь а занапастити свою душу?” (Мр 8,36).
Орися, мала проблеми із слухом і це приносило їй багато терпінь, бо з неї насміхались. Вона вважала, що це є найбільше горе в її житті. Дівчина почала провадити розпусний спосіб життя, бажаючи таким чином зробити своє життя щасливішим. Проходив день за днем, так минув рік, почала вживати наркотики, випивати і цей спосіб життя спричинився до того, що захворіла на СНІД. Таким чином життя втратило сенс. Але одного разу вона зустріла свою подругу Наталю, яка сказала, що є щаслива через те, що має правдивого приятеля, котрим є Ісус, тож розповіла їй про Нього і Його любов до людей. Орися довго роздумувала над цими словами, вирішила піти до сповіді, визнати свою духовну хворобу, свої гріхи, яких спочатку не бачила. І як пізніше сама говорила: “Моє життя стало направду щасливим, я побачила, що правдивий його сенс є тільки в Христі. Особливо я це відчула тоді, коли почула слова від священика під час сповіді: “Господь прощає тобі твої гріхи”. Коли мені залишились лічені дні життя на цьому світі я зрозуміла, що фізична вада не була причиною мого горя, цією причиною була духовна недуга. Сьогодні дякую Богові за те, що Він оздоровив мене від правдивої хвороби”.
Дорогі приятелі! Бажаю вам і собі пізнати правдиву хворобу, котра є причиною наших терпінь та нещасть, щоб ми почули слова, які почув паралізований чоловік з уст Ісуса: “Бадьорись сину, твої гріхи відпускаються... Встань, візьми твої ноші та іди додому” (Мт 9,2.6).
бр. Андрій Салига