Євангелія
Апостол
Роздуми
Архів
Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був
головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату, бо
була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди
тиснулися до нього.
Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й
витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, підійшовши
ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча. Ісус
спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло
тебе юрмляться і тиснуться”. Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила
вийшла з мене”. Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг,
призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. Сказав їй
Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” Він говорив ще, як приходить хтось від
голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя”. Ісус почувши це,
озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться”. Прийшовши до хати, він не
пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини. Всі
плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить”. І ті
сміялися з нього, бо знали, що вмерла. А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино,
пробудися!” І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти.
Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.
Бо він - наш мир, він, що зробив із двох одне,
зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, - своїм тілом скасував закон
заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир
між нами, і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому.
Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього,
одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі.
Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і
домашні Божі, побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем - сам Ісус
Христос. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; на ньому ви теж
будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.
Зроби перший крок
У сьогоднішній Євангеліїї мене найбільше вразив
вчинок хворої жінки. Вона була повністю видалена з релігійного життя тодішнього Ізраїля,
позбавлена доступу до всього святого. У мені зродилося питання, чи такий стан не викликав би
в неї великого розпачу й зневіри? Чи часом у мене, будучи на її місті, не опустилися б руки?..
Але, подивімся на її відчайдушний і сміливий крок - вона, сповнена віри й надії, насмілюється
діткнутись краю одежі Ісуса Христа. Ця жінка не піддається страху перед людським осудом, а діє
сміливо і з вірою. І за це Господь винагороджує її довгожданним видуженням.
Мені важко не погодитися з тим, що і в моєму житті, аби бути правдивим
християнином, справжнім послідовником Христа, потрібно неабиякої мужності. Тим, хто вже є з
Христом або хоче бути з Ним, слід діяти сміливо. Для молодої людини життя вірою є неможливе
без постійного прямування шляхом мужніх вчинків і сміливих виборів. Наприклад, такий простий
вчинок - наважитись перехреститись, проходячи попри храм - подекуди, вимагає від нас теж,
бодай трохи, сміливості. Бути християнином - це означає не "бути як всі", а для цього,
повірте, потрібно неабиякої відваги.
Любий друже, можливо, вагаєшся визнати Ісуса єдиним Господарем свого
життя. Твій сміливий крок зможе зробити чудо: паралізувати сумнів. Ти не віриш, що Він є для
тебе найкращим вирішенням всіх твоїх проблем і труднощів? Запевняю тебе, що, не зробивши й
найменшого кроку, ти ніколи не позбудешся цього сумніву. Тільки той знає, що таке жити вірою,
хто своїм власним життям відчув це. Христос відкривається тим, хто Його приймає, а не тим, хто
тільки щось чув про Нього.
Подивись на жінку з сьогоднішньої Євангелії, на її сміливий крок.
Довірся Христу, "діткнись" Його! Зроби свій власий крок до Господа! Запевняю тебе, на результат
він не змусить довго чекати. Від тепла Божої любові ти відразу помітиш в собі неабиякі зміни.
Можливо це породить в Тобі запитання: які мають бути мої перші сміливі
кроки, що саме слід зробити, аби бути з Христом? Відповідь проста. Не слід собі ставити неабиякі
завдання чи відважуватись на великі подвиги. Господь не вимагає від нас чогось неможливого.
Почни з малого, роби невеликі, але впевнені кроки. Це, наприклад, може бути відмова від
вживання поганих слів, обмеження часу сидіння перед телевізором чи комп'ютером, поступове
зменшення кількості випалених цигарок чи уникання поганого товариства. Почни практикувати,
бодай раз в день, якусь свою приватну молитву. Можеш проявити ініціативу і прибрати свою кімнату
чи винести сміття, і т.п. Незабаром побачиш, що ці, на перший погляд, малі речі, теж будуть
вимагати неабиякої сміливості. Саме такими малими речами ти навчишся бути вірним Христові й у
великому.
Дуже б хотілось, щоб слова сьогоднішнього Апостола: "…ви більше не
чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі…" (Еф 2,19) - стосувались й
Тебе, дорогий друже. Знай, що все в твоїх руках, тобі вирішувати. Зроби бодай крок у напрямку
Христа й будь певний, що ти нічого не втратиш. Отож, не бійся!
Відваги тобі!
бр. Ігор Стельмах