Євангелія
Апостол
Архів
І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються”.
Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів”. Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом, кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?” І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
Бо Бог, який сказав: “Нехай із темряви світло засяє”, - він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа. А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним.
Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. І так смерть діє в нас, а життя у вас. Та мавши той самий дух віри, про який написано: “Я вірував, тому й говорив”, - то й ми віримо, тому й говоримо; бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, - воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами. Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.