1959 рік закінчився тріумфально для Волинського футболу. Команда Гарнізонного будинку офіцерів м. Луцька (ГБО) першою серед волинських команд зуміла зайняти перше місце в зоні і вийти до фінального раунду змагань чемпіонату України. На жаль, у півфінальному турнірі в Харкові лучани були лише четвертими з п'яти команд. Але це був безумовний успіх. Багато футбольних статистиків асоціюють луцький ГБО з "Волинню", однак насправді це не так. Адже після створення "Волині" ГБО (Луцьк) і далі існував як окрема команда. Аналогічно хотілося б зауважити, що луцьке "Динамо", яке виступало у 1946 у третій групі Чемпіонату СРСР не має нічого спільного з ФК "Волинь", адже зникло з футбольної карти нашого краю ще за чотири роки до безпосередньої появи "Волині".

А вперше про можливість створення команди майстрів у Луцьку заговорили на початку листопада 1959 року, коли вийшло положення про зміни в структурі Чемпіонату СРСР на 1960 рік. Згідно з цим рішенням, передбачалося розширення команд-майстрів класу "Б" (чемпіонат Союзу проводився за двоступінчатою схемою - вища ліга, тобто клас "А" і перша - клас "Б"). Так от, до класу "Б" планувалося включити команди обласних, крайових і республіканських центрів, а також найбільших промислових міст СРСР, які ще не мали своїх представників на рівні майстрів. У середині січня 1960 року склад зон нового чемпіонату було укомплектовано і до Луцька надійшла радісна звістка - команді обласного центру надано місце серед команд майстрів.

Рішенням спортивного керівництва області право організовувати команду було надано Обласній Раді Добровільного спортивного товариства "Авангард", як "Передовику спортивного руху Волині". Однак, відразу ж виникла досить суттєва проблема. Найсильніша команда області ГБО (Луцьк) знаходилась у армійському підпорядкуванні й залучати її гравців до лав профспілкової команди було неможливо. Тим більше, що більшість з них з нового року відбули у розпорядження львівського СКА. Тому перед від'їздом нової команди на перший тренувальний збір її повністю укомплектували гравцями нововолинського "Шахтаря", який зайняв п'яте місце у групі чемпіонату України 1959 року, а у обласному чемпіонаті задовольнився лише четвертою сходинкою. Але таке рішення було розкритиковане як у пресі, так і у колах вищого керівництва області. Тому вирішено було шукати новий шлях...

1 березня 1960 року для вирішення питання функціонування нової команди майстрів у Будинку культури було організовано "конференцію любителів футболу" (тобто широка громадськість зібралася, щоб вирішити нагальні проблеми функціонування футбольної команди). На той час назви у команди ще не було, а до її складу входили п'ятеро гравців згадуваного уже "Шахтаря", трьох вдалося залучити з ГБО (Чемоданов, П'ясецький, Азаренков), решту виконавців складали запрошені гравці з інших міст. Старшим тренером було призначено колишнього гравця луцького "Динамо", суддю республіканської категорії Бориса Йосиповича Нємця. Помічником тренера був М.Г. Гаврилюк, а адміністратором О.П. Мякінін. На згаданій "конференції" розгорнулися неабиякі дебати. "Любителі футболу" дали багато "корисних порад" щодо кращого налагодження гри і функціонування команди. Так, один любитель запропонував в цілях розвитку футболу на Волині кожного гравця призначити тренером аматорських обласних команд. Виступив і кандидат до складу команди - захисник В. Пахір (він, щоправда, до складу так і не пробився), який пообіцяв як справжній комсомолець добре готуватися і виступати на майстрівському рівні. Єдиним корисним підсумком тієї конференції стало рішення про необхідність реконструкції стадіону "Авангард". А оскільки до старту чемпіонату залишався лише місяць, то вже 3-го березня на комуністичному суботнику розгорнулися роботи по реконструкції стадіону.

За планом було намічено зробити наступне:

1. Розширити центральне ядро стадіону до олімпійських розмірів;
2. Збільшити місткість трибун до 15 тис місць;
3. Обладнати поле для гри ручний м'яч, 2 тенісні корти (на асфальтовому покритті яких автор цієї статті усе дитинство відбігав граючи у футбол - зрозуміло, чому у Луцьку не росли тенісисти), 4 волейбольні і баскетбольний майданчик (причому куди поділися аж 4 волейбольні майданчики нам невідомо, а от баскетбольний зберігся до наших днів - по асфальту вкладеному ще 1960 року ми й досі ходимо біля стадіону);

Такі важливі речі, як адміністративний корпус з роздягальнями і душовими планувалося відкрити до початку сезону 1961 року.

А тим часом команда, яка умовно йменувалася "Авангард" Луцьк (адже перебувала під опікою ДСТ "Авангард") відбула на тренувальний збір до Виноградова (Закарпаття). Там було проведено ряд спарингів із "Хіміком" Дніпродзержинськ - 1:0, "Цукровиком" Тернопіль - 0:2, "Поділлям" Кам`янець-Подільський - 1:0 та "Авангардом" з Жовтих Вод - 0:2. До складу команди вдалося залучити ще кількох гравців ГБО (Кузьмін, Ігрунов), Кондрацького та Ревенка з тернопільського "Авангарду", з аматорських колективів Одеси - Чернецького, Перегудова, Брайцару та інших.

Стартувати у першому для себе сезоні "Волинь" мала матчем в Кіровограді з тамтешньою "Зіркою, яка була одним з лідерів другого ешелону українського футболу. Як пише у своїх спогадах М. Кузьмін, лише перед від'їздом на цей матч вдалося визначитися з назвою команди. На зборах гравців перебирали чимало назв, доки хтось з футболістів (на жаль він залишився невідомим) вигукнув - "Волинь". Ця назва сподобалась усім і на перший свій історичний матч, який відбувся 10 квітня луцька "Волинь" вийшла у такому складі: Веждел, Кузьмін, П'ясецький, Дворянов, Перегудов, Афонін, Каліневич, Красношапка, Ревенко, Азаренков (Філімонов), Бойченко. Перша ж гра стала для нової команди успішною - завдяки хет-трику Володимира Бойченка лучани у гостях здобули першу перемогу - 3:1. Наступний матч "Волинь" проводила через тиждень у Вінниці. Зазначимо, що місцевий "Локомотив" у сезоні 1959 року здобув право грати у вищій лізі, але реформа змагань і небажання московського керівництва не дали змоги вінничанам заграти серед найсильніших союзних команд. Тому й не дивно, що "Волинь" поступилася - пропустивши гол на 49-й хвилині, наші гравці так і не змогли відігратися.

Як згадувалося вище, з початку березня у Луцьку тривали роботи по реконструкції стадіону. Тому календар змагань для "Волині" склали таким чином, щоб до першого домашнього матчу ця реконструкція була завершена. А відповідно й наступний матч "Волинь" проводила аж через два тижні - 2 травня. Цей день став дебютом великого футболу у нашому місті. Щоб більш наглядно передати перипетії тих часів, пропонуємо ознайомитися із звітами газети "Радянська Волинь" про перші дві домашні гри нашої команди.


Якщо кількість цілеспрямованих комбінацій у певний відрізок часу у футболі зветься темпом, то його ніяк не можна назвати високим, аналізуючи гру команд класу "Б" - "Волині" і миколаївського "Суднобудівника", зустріч, якою другого травня відкрито на луцькому стадіоні "Авангард" футбольний сезон. На початку матчу обидві команди грають досить нервово і хоча м'яч рухається по полю з великою швидкістю, але це аж ніяк не вкладається у визначене поняття темпу. Цілий ряд куцих незакінчених атак проводять і господарі поля, і гості.
Атаки лучан, як завжди, починає центральний захисник, капітан команди В. П'ясецький. Слабо грає півзахист "Волині", який повинен був би активно підтримувати нападаючих. Та все ж таки можливості відкрити рахунок у лучан трапляються не так уже й рідко. Кілька раз підсилений четвертим гравцем захист гостей проходить лівий крайній В. Бойченко та правий півсередній В. Красношапка, але вони б'ють неточно, інколи залишаються без підтримки партнерів. Взагалі, лінія нападу своїми діями викликає враження деякої сумбурності.
На 24-й хвилині першого тайму воротар "Суднобудівника" Л. Блинов змушений вийняти м'яч з сітки воріт. Послав його туди після ряду досить точних передач по лівому краю В. Красношапка, але суддя зустрічі цілком справедливо не зарахував гола, який був забитий з положення "поза грою".
Серед гостей активністю відзначається капітан команди, центральний нападаючий В. Журавльов. Добрий організатор, футболіст, який у будь-яких умовах швидко орієнтується в становищі на полі, він часто створює на штрафному майданчику лучан небезпечні, навіть гольові моменти. Але захисники В. П'ясецький, О. Дворянов і М. Кузьмін успішно розгадують задуми суперника.
На початку другої половини гри відчувається деяка територіальна перевага лучан. Вони все частіше з'являються біля воріт гостей. Але їх удари не досягають мети: інколи перешкоджає цьому воротар миколаївців, частіше - м'яч виходить з поля далеко від воріт.
Ніби відповідаючи на невправність господарів поля, миколаївські футболісти починають більш активно штурмувати ворота лучан. Їм вдається зробити кілька небезпечних рейдів до штрафного майданчика суперника, але реалізувати свої можливості не можуть і вони. Тренери "Волині" роблять заміну. Замість лівого півсереднього А. Азаренкова на поле виходить В. Філімонов. "Пульс" матчу на кілька хвилин змінюється, але до фінального свистка гра вирівнюється і йде в основному в центрі поля.
За дев'яносто хвилин гри ні одній з команд не вдається "розмочити сухого" рахунку, чого ніяк не можна сказати про шляпи і кашкети "болільників", які незважаючи на дощову погоду, до кінця зустрічі не покинули трибун стадіону. Нічийний результат - 0:0 приніс лучанам ще одно очко. Тепер після трьох ігор вони мають їх три. Про становище в турнірній таблиці говорити ще рано - всі команди зіграли лише по три-чотири матчі.

"ДРУГЕ ДИХАННЯ"

У футболістів чернівецького "Авангарду" до цієї зустрічі було в активі три очка з восьми можливих, їхні суперники, спортсмени "Волині", мали стільки ж очок, але після трьох ігор. Це, можливо, і стало однією з причин тієї гострої, інколи нервозної боротьби, свідками якої були лучани в суботу, сьомого травня.
Матч розпочинається в швидкому і, якщо так можна висловитись, у пульсуючому темпі. В перші п'ять хвилин ворота гостей і господарів поля кілька раз перебувають у небезпеці. На четвертій хвилині гри лівий півсередній "Авангарду" А. Сойко, після помилки захисника лучан - В. П'ясецького, виходить один на один з воротарем "Волині", через хвилину після подачі штрафного удару лучани тричі б'ють по воротах гостей. Але і в першому, і в другому випадку м'яч не торкається сітки. Лучан врятовує розгубленість на штрафному майданчику чернівецького нападаючого, авангардівцям допомагає штанга.
Через деякий час ініціативу перехоплюють гості, які все частіше з'являються біля воріт "Волині". Вони застосовують багатоходові, дрібні передачі в центрі поля з подальшими далекими подачами на краях. В основному авангардівці це роблять на правому крилі нашого захисту, де грає М. Кузьмін (№ 2). Нелегко доводиться і захисникам В. П'ясецькому і О. Дворянову, які стримують енергійних нападаючих гостей А. Маркова (№ 8) і майстра спорту В. Суліму (№ 9). Четвертий захисник лучан А. Перегудов (до речі сказати, лучани виступали в захисті вчотирьох - правий півзахисник мав завдання: діяти на території захисників) дещо перетримує м'яч поблизу штрафного майданчика "Волині", весь час відпасовуючи В. П'ясецькому і М. Кузьміну. Це створює зайву небезпеку біля наших воріт. Лінія нападу в цей час ще не знаходить себе. Вона мало чим відповідає на безперервні атаки гостей. І на 27-й хвилині біля воріт лучан подають перший кутовий удар. М'яч відбито, але небезпеку не ліквідовано. Через хвилину лівий півсередній гостей А. Сойко, скориставшись неточною передачею М. Кузьміна, відкриває рахунок. 1:0 веде "Авангард". Треба сказати, що колишній відомий півзахисник команди Луцького ГБО М. Кузьмін, і досі не може звикнути до свого нового місця в захисті. Час від часу він захоплюється не завжди виправданими рейдами в глиб оборони противника, залишаючи відкритими праві підступи до воріт "Волині".
Останні хвилини першого тайму проходять при ігровій і територіальній перевазі гостей. Але рахунок лишається незмінним.
Після перерви "болільники" відразу могли помітити добрі зміни в настрої волинських футболістів. Зникла нервозність і почуття якоїсь приреченості, залишивши місце енергійній продуманій боротьбі. В спорті це зветься другим диханням, на яке здатні лише вольові і треновані спортсмени.
Вже на другій хвилині воротам гостей загрожує правий півсередній лучан В. Красношапка. Сьогодні він ювіляр - йому минуло 23 роки. (До речі, середній вік футболістів "Волині" - 22 роки). Але не тільки цим можна пояснити хорошу гру нападаючого. Злагоджено грає вся лінія нападу. Набагато краще, ніж у зустрічі з миколаївським "Суднобудівником", грають лівий півсередній В. Філімонов і центр нападу М. Ревенко, який перемістився у другому таймі на правий край.
Сьома хвилина приносить "Волині" успіх. У метушні на штрафному майданчику "Авангарду" В. П'ясецький забиває м'яч. Рахунок 1:1. Лучани штурмують ворота гостей навально. У них виникає ще чотири можливості збільшити рахунок, але вдається реалізувати лише одну. Це робить лівий крайній В. Бойченко, який, вдало обравши місце на полі, одержує подачу верхом і, ніким не стримуваний, б'є в сітку воріт.
Рахунок 2:1 на користь лучан залишився до кінця зустрічі. Команда "Волинь" здобула ще два очка. Маючи п'ять очок з восьми можливих, вона займає місце в лідируючій десятці команд групи.


Завоювавши таким чином непоганий плацдарм для подальших успішних виступів, лучани не зуміли його належно підтримати - в наступних чотирьох матчах було здобуто лише очко, а дві гри взагалі закінчилися формальним погромом "Волині". 20 травня в Житомирі лучани програли 1:5, а через чотири дні у Луцьку сильнішим виявився й одеський "Чорноморець" - 0:3. Дві наступні перемоги над чернігівцями 2:0 та 3:0 у Хмельницькому принесли було надію на виправлення ситуації, проте п'ять сухих м'ячів у матчі з київським "Арсеналом" показали, що вчорашні аматори ще не можуть на рівних боротися з більш досвідченими суперниками. Однак, перше коло "Волинь" закінчила непогано - у п'яти матчах, що залишилися було здобуто 6 очок з 10. Прикро лише, що єдиної поразки волиняни зазнали у принциповому дербі від сусідів - рівненського "Колгоспника", котрий у Луцьку переміг 1:0.

Здобувши очко у Черкасах з тамтешнім "Колгоспником" - 1:1, "Волинь" прийшла на екватор турніру на одинадцятому місці з 17 команд, розділивши його з ужгородським "Спартаком" - показник непоганий як для дебютанта. Відставання від п'ятого місця складало всього 3 очки і у лучан були всі передумови для покращення свого турнірного становища, але... З незрозумілих причин команду залишив її головний тренер Борис Нємєц. Його місце зайняв Микола Гаврилюк, котрий не зумів втримати в команді належну дисципліну. Як наслідок - друге коло почалося з провалів...

"РЕВАНШ НЕ ВДАВСЯ"
Вчора, дев'ятого липня, зустріччю з кіровоградською "Зіркою" футболісти луцької "Волині" розпочали другий круг змагань на першість країни з футбола серед майстрів класу "Б". Як відомо, на початку сезону лучани виграли у кіровоградців з рахунком 3:1. Після цього долі команд склалися по різному. "Зірка" перший круг закінчила з високим результатом, зайнявши четверте місце, лучани з шістнадцятьма очками вдовольнились лише одинадцятим.
Не будемо говорити про те, що наші гості у звітному матчі хотіли будь-що добитися реваншу за програш у себе вдома. Волею жеребка вони перші починають вчорашню зустріч. Але вже через кілька хвилин ініціативу захоплюють волиняни. Вони атакують в основному через центр. Та минає час, а результату немає. Неточність в ударах по воротах довго рятує гостей. Тільки на 36-й хвилині правому півсередньому Кузьміну головою вдається забити гол.
В другому таймі наша команда виглядала досить незграбно. Істотно бракувало точного пасу, виходів на ворота. Ревенко, що замінив лівого крайнього Бойченка, нічим не зміг допомогти колективу. Слабо діяв, за винятком Дворянова, який отримав приз стадіону за кращу гру, і захист. Дуже помітною була і втома всіх наших футболістів. Як результат цього, кіровоградець Петров на 58-ій хвилині матчу зрівнює рахунок, який не змінюється до кінця зустрічі. 1:1 - нічия. Реванш не вдався.


Нічия-нічиєю, але три наступні поразки відкинули "Волинь" за межі першої десятки. Реабілітація прийшла у матчі з тернопільським "Авангардом". Програючи після першого тайму 0:1, лучани зуміли переломити хід поєдинку і завдяки голам Красношапки, Азаренкова та Бойченка, здобули вольову перемогу 3:1. До речі, цей матч відзначився ще й тим, що до Луцька вперше прибула організована група гостьових уболівальників чисельністю в 150 чоловік. Проте навіть їх шумна підтримка не завадила волинянам здобути два очка. Але невдачі та незадовільний морально-психологічний клімат в команді не сприяв покращенню результатів. Команда ніби розпалася, відсутність згуртованості і концентрації, якою відзначалися гравці на початку сезону, часто призводили до прикрих помилок у важливих матчах. Спочатку не зуміли вдома дотиснути станіславський "Спартак" - 0:0, у наступній грі елементарна помилка захисників призвела до втрати важливого очка у матчі з житомирцями - 1:2. Свою другу і останню перемогу у другому колі волиняни здобули 3 вересня в матчі з безнадійним аутсайдером - хмельницьким "Динамо". Забивши у кожному таймі по два гола "Волинь" здобула найбільшу перемогу того сезону - 4:0. Але...

"ВАМ МІНУС, КАПІТАНЕ!"
Випущена напередодні зустрічі спортивна програмка запевняла лучан, що гра між київським "Арсеналом" і "Волинню", що відбудеться сьомого вересня, "викличе великий інтерес в любителів футбола..." Автори цих слів не помилилися у своїх передбаченнях. Матч викликав неабияку цікавість, і, незважаючи на будній день і погану погоду, ряди "болільників" на стадіоні буди чималі.
Гра починається обопільними атаками з деякою перевагою лучан. Вже на шостій хвилині правий крайній нападу "Волині" Синюк мав прекрасну можливість відкрити рахунок. Та цього не трапилось: м'яч попав до заворітних хлопчиків. Через хвилину Бойченко (його замінив у другій половині гри Азаренков) має вірні шанси на взяття воріт, але занадто довго "опрацьовує" м'яч і захисникам нічого не лишається, як відбити його в центр. Це були найгостріші моменти біля воріт протягом всього першого тайму. Ні луцьким нападаючим, ні столичним футболістам не вдається точно зіграти на штрафному майданчику противника. До деякої міри винне в цьому саме футбольне поле - важке, мокре.
З очевидною територіальною перевагою лучан, але з нульовим рахунком кінчаються перші сорок п'ять хвилин. Початок другого тайму не вніс особливих змін. Кияни, як і раніше створюють на правому фланзі свого нападу чисельну перевагу, щоб врешті решт передати м'яч відтягнутому до воріт "Волині" центральному нападаючому Левченку. Але це поки що не приносить їм успіху. Багато доводиться працювати нашому півзахисту - Кузьміну і Афоніну, які активно діють в нападі і одночасно допомагають захисникам.
Йшла восьма хвилина штурму воріт киян. Воротареві арсенальців доводилось особливо пильно захищатись. І раптом на 63-й хвилині зустрічі - катастрофа. Воротар лучан Чемоданов повинен був зробити від своїх воріт вільний удар. Але він пішов по іншому шляху, передавши м'яч Дворянову, який стояв за метр від штрафного майданчика. За задумом воротаря захисник повинен був віддати м'яч йому назад. Але Чемоданов не врахував того, що поряд із своїм захисником стояв киянин Левченко. Не звернув на це уваги і капітан команди Дворянов, який замість того, щоб вибити м'яч в поле (або куди завгодно), повільно віддав його воротареві. Результатом цих "вправ", зловживання якими вже давно повинно стурбувати тренера "Волині" Гаврилюка, був чистий гол у пусті ворота лучан. Ця прикра і дуже досадна помилка і вирішила долю матчу!


Виїзд до Львова приніс закономірну поразку, а вдома знову чекало розчарування - протягом усієї гри волиняни тиснули на ворота дрогобицького "Нафтовика" але гол так і не забили, до того ж капітана Дворянова незадовго до закінчення матчу вилучили з поля за грубу гру.

За три тури до фінішу "Волинь" посідала 10 місце, на якому за рішенням вищого керівництва й запланували закріпитися. Першим кроком до виконання такого плану став матч в Ужгороді. Луцьким гравцям вдалося продемонструвати характер у, здавалося б, програному матчі - за 10 хвилин до закінчення гри господарі були попереду 2:0. Але завдяки двом влучним ударам Михайла Кузьміна на 84-й і 90-й хвилинах, "Волинь" таки вириває нічию. Напруженою була й наступна гра у Рівному, проте навіть максимальна самовіддача команди й яскрава гра нападника Володимира Ощепкова у цьому "дербі" не принесла очок волинянам - 2:3. Останній матч сезону команда провела з опущеними руками й вдома поступилася черкащанам 0:1.

Сезон було провалено - на 13 місце після стартових успіхів мало хто сподівався. З іншого боку, кадрова плутанина також вносила свої корективи у гру. Для прикладу, в середині другого кола з команди за недисциплінованість й порушення режиму було відраховано нападника Бойченка, але він й далі грав в основному складі і з вісьмома голами став кращим бомбардиром сезону. Номінальний півзахисник Кузьмін грав то у нападі, то у захисті і т.д. Негаразди були й з матеріальною базою, яка була однією з найгірших серед команд зони. Звичайно, що запросити кваліфікованих гравців в таких умовах змоги не було. Внутрішні резерви також перебували не в кращому стані - молодь з групи підготовки "Волині" не проходила навіть в команди чемпіонату області. Останній теж особливою ефективністю не відзначався. У 1960 році у ньому було зібрано 12 "найкращих" команд, які у "впертій боротьбі змагалися між собою". Що говорити, коли один з лідерів команда м. Ковеля "напружено" перемагає "Колгоспник" Любомль 17:1, а в наступному матчі "ледве справляється" з "міцним горішком" з Рожища - 7:1. Оригінально грала й команда "Шахта №6" з Нововолинська, яка принципово не виїжджала на гостьові матчі і при цьому дограла до кінця сезону.

А на закінчення свого першого сезону "Волинь" провела перехідні матчі за право в наступному році грати у класі "Б" з чемпіоном області нововолинським "Шахтарем". Тут майстри впевнено довели свою перевагу - 3:0 у Луцьку й 0:1 в гостях. З приємного варто відзначити те, що за підсумками сезону захисника "Волині" Віктора П'ясецького було включено до складу збірної України, котра проводила турне по Індонезії.

Цікавинкою були й перші міжнародні матчі за участю нашої команди. 22 липня у Любліні збірна цього міста, складена з гравців "Мотора" й "Люблінянки" поступилася "Волині" 1:2 (відзначилися Ревенко й Бойченко), а через два дні господарі, підсилені кількома гравцями "Сталі", взяли реванш з таким же рахунком (у "Волині" знову відзначився Ревенко). Візит у відповідь поляки нанесли через кілька тижнів - спочатку гості недооцінили нововолинський "Шахтар" - 4:2 на користь господарів, а потім приїхали і у Луцьк. Матч вийшов бойовим - на 5-й хвилині Бойченко, а на 10-й Кузьмін виводять лучан уперед, на 13-й і 15-й хвилинах Пешек зрівнює рахунок, але "дубль" Азаренкова дозволяє "Волині" піти на перерву за солідної переваги. У другому таймі більше атакували гості, які на 63-й хвилині сквитали один гол, а згодом й ще один (відзначився Бартменський). За шість хвилин до закінчення матчу суддя призначає пенальті у ворота люблінців та Кузьмін пробиває вище воріт - 4:4. Ще один цікавий товариський матч "Волинь" провела 11 вересня, коли до Луцька завітало київське "Динамо":

В неділю, 11 вересня, на луцькому стадіоні "Авангард" відбулась товариська зустріч між футболістами "Волині" ї київським "Динамо" (клас "А"), що приїхали до Луцька на запрошення Обласної ради Союзу спортивних товариств і організацій та обласної секції футболу. Матч проходив при дуже несприятливих умовах - цілий день йшов дощ. З основного складу динамівців виступали сім спортсменів, серед яких особливо виділялись Каневський, Сорокін і Трояновський.
Відкрив рахунок на восьмій хвилині лучанин Ощепков, але вже через кілька хвилин результат став 2:1 на користь киян. Та їм не вдалося втримати перевагу надовго. На 21-й хвилині рахунок був 2:2. На жаль, болільникам так і не вдалося побачити "великого футболу". Винуватцями були погода і самі динамівці, які лише за годину до матчу прибули із столиці. Хіба не можна було керівникам "Динамо" відправити спортсменів на добу раніше, щоб вони виглядали на полі не змученими і показали дійсно гру вищого класу, що від них вимагалось насамперед, не говорячи вже про організацію конференції чи просто зустрічі з любителями футболу.


Ось таким видався перший рік в історії ФК "Волинь"...