Cтруктурна профілактика ВІЛ/СНІД

„Жодна країна світу не може подолати власними силами пандемію ВІЛ/СНІДу." Це цитата з промови Нельсона Манделли, колишнього президента ПАР, до учасників Всесвітньої конференції з питань СНІДу в Дурбані в 2000 р., на якій експерти-учасники розглядали наукові методи успішної боротьби з пандемією.
Досвід таких країн, як Уганда, Сенегал, Таїланд і Бразилія, а також розвинених індустріальних країн показує, що кількість інфікованих і хворих людей зменшується, якщо використовувати правильно підібрані та найбільш ефективні методи. Однак не слід робити передчасний висновок, що пандемію легко зупинити.
Конференція в Дурбані мала велике значення для подолання світоглядних упереджень щодо ефективності та доречності вживання певних заходів.
У 80-х роках ХХ століття людство було переконане, що медицина дуже швидко винайде вакцину або що хвороба стане виліковною. Однак це виявилось ілюзією.
Багато людей мають все ще невірну модель подолання ВІЛ/СНІД. Йдеться про контроль над СНІДом, ніби ВІЛ і СНІД піддаються контролю.
Робота у сфері ВІЛ/СНІД не має нічого спільного з „протиепідемічними заходами", вона спрямована на пошук відповіді на складні питання та вимоги, які постають перед людством у зв'язку з ВІЛ/СНІД.
Досвід ряду розвинутих країн протягом останніх років яскраво засвідчує, що тільки спільні та консолідовані дії здатні змінити ситуацію з розповсюдженням нових випадків інфікування та підтримати на належному рівні життя людей із ВІЛ/СНІД.
Цікавими є досить позитивні зрушення стосовно питань ВІЛ/СНІД, які відбуваються зокрема у Німеччині.

Насамперед, профілактика розглядається як запобігання новим випадкам інфікування та покращання якості життя людей із ВІЛ/СНІД. За такого підходу акцент ставиться на низці передумов, а саме:
• визначенні пріоритетів і першочергових завдань;
• завчасному втручанні;
• наявності відповідних людських, фінансових, інституційних ресурсів;
• втручанні, яке охоплює не лише важливі сфери життєдіяльності, а й цільові групи, і не тільки найбільш вразливі;
• науково обґрунтованих стратегіях;
• постійній загальній оцінці та науковому супроводі.

За таких умов кардинально змінюється загальна філософія профілактичної роботи, яка базується на тому, що:
• кожний мусить себе захищати;
• з увагою та повагою ставитись до отримання задоволення замість поширеного принципу, що „вірність найкращий захист";
• не поширювати страх, а показувати та формувати вміння захищати себе, що врешті-решт приводить до захисту інших;
• уникати відмежувань і формувати солідарність з людьми, які живуть із ВІЛ/СНІД.

Така філософія профілактичної роботи поступово сформувала новий метод, який в подальшому отримав назву структурна профілактика. Він базується на визначальній тезі про те, що за умов розповсюдження інфекції не слід вести мову про попередження, а варто зосередити свою увагу на підтримці здоров'я на всіх рівнях. Підтримка здоров'я розглядається в контексті запобігання новим випадкам ВІЛ-інфікування та покращання якості життя людей, які живуть із ВІЛ/СНІД. Таким чином, підтримка здоров'я:
• не може обмежуватись лише індивідуальними змінами в поведінці;
• повинна здійснюватись у відповідності зі стратегіями, які мають вплив на обставини, за яких відбувається певна поведінка;
• має впливати на політичні, соціальні та культурні фактори, які, в свою чергу, здійснюють вплив на поведінку;
• є комбінацією профілактики в поведінці та профілактики впливу на обставини.

Таким чином, структурна профілактика - це профілактика через усвідомлену поведінку, яка передбачає:
• загальні зміни у співвідношенні між внеском кожного індивіда окремо у зміцнення свого здоров'я та здоров'я оточуючих у контексті суспільних реалій;
• поширення знань і компетентності в діях серед головних уразливих груп з метою запобігання новим випадкам інфікування, а також підтримка вже інфікованих і хворих на СНІД;
• діяльність із громадськістю, яка спрямована на зміцнення солідарності з постраждалими від ВІЛ/СНІД та поваги до різних життєвих світів.

Все це можливо завдяки:
• первинній профілактиці - уникнення ВІЛ-інфекції;
• вторинній профілактиці - життя з ВІЛ-інфекцією, по можливості, без нанесення шкоди та підтримка здоров'я людей з ВІЛ-інфекцією;
• третинній профілактиці - консультування, догляд і супровід умираючих й забезпечення якості життя завдяки належному піклуванню.

За такого розуміння у структурній профілактиці акцент ставиться на роботі, яка пов'язана із соціальною допомогою особистості загалом, роботою з вразливими групами (свідома відмова від підходу, пов'язаного із групами ризику, оскільки ризик становить лише поведінка, а не людина чи група) та робота із громадою (спільнотою). Таким чином, на рівні первинної профілактики робота ведеться із використанням стратегій, необхідних для загального захисту особистості, та впровадження профілактичних стратегій, які є специфічними для вразливих груп. На рівні вторинної профілактики акцент ставиться на підтримці людей, які живуть із ВІЛ/СНІД через консультування індивіда (психологічне, соціальне, правове), консультування оточення та роботу з лобіювання їх інтересів. Третинна профілактика спирається на побудову мережі для хворих на СНІД.

(За матеріалами навчального курсу україно-німецького проекту „Партнерство заради покращання якості соціальних послуг і профілактики ВІЛ/СНІД у контексті соціальної освіти в Україні")