Усвідомлене материнство як актуальна проблема сьогодення
Г.К. Радчук
Актуальність вивчення проблеми усвідомленого материнства продиктована супере-чностями між гостротою демографічних проблем, пов'язаних із різким падінням народжуваності, величезною кількістю сімей, що розлучаються, збільшенням осиротілих дітей при живих батьках, зростанням випадків жорстокого поводження з дітьми, нерозробленістю програм соціальної та психологічної допомоги сім'ї і, в першу чергу, жінці.
Важливість материнської поведінки для розвитку дитини, її складна структура і шлях розвитку, багатозначність культурних та індивідуальних варіантів, а також велика кількість сучасних досліджень у цій царині дозволяють говорити про материнство як самостійну реальність, яка вимагає розробки цілісного наукового підходу для її дослідження. У психологічній літературі багато уваги приділяється біологічним основам материнства, а також умовам і факторам його індивідуального розвитку. Якщо узагальнювати всі основні напрями досліджень, то можна констатувати той факт, що материнство як психосоціальний феномен розглядається з двох основних позицій: материнство як забезпечення умов для розвитку дитини і материнство як частина особистісної сфери жінки.
Соціально-політична емансипація жінок робить їх сімейні ролі, включаючи мате-ринство, менш значущими для них. Самоповага жінки, окрім материнства, має інші основи - професійні досягнення, соціальну незалежність, самостійно досягнуте соціальне станови-ще. Деякі традиційно-материнські функції в інституті сім'ї беруть на себе суспільні інсти-тути і професіонали (лікарі, вихователі, спеціалізовані заклади та ін.). Утім, це аж ніяк не применшує цінностей материнської любові й потреби в ній, але істотно змінює характер материнської поведінки. Дослідження різних культурних варіантів материнства в сучасно-му світі також свідчить про вплив моделей сім'ї, дитинства і цінностей, визнаних у даній культурі, на поведінку і переживання жінки.
Отже, материнство - це одна із соціальних жіночих ролей. Тому, навіть, якщо по-треба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми і цінності мають визначальний вплив на прояв материнського ставлення.
В сучасній психології вплив культурних та індивідуальних особливостей матері на розвиток дитини вважається дуже значущим, найбільш це стосується напрямів, пов'язаних з розвитком особистісних новоутворень. Особливості розвитку дитини, які вимагають забезпечення зі сторони материнських функцій, розглядаються різними розділами психо-логії. Кожний розділ має в цьому розвитку свій предмет дослідження, і залежно від цього оцінює та інтерпретує функції матері. З метою аналізу материнських функцій доцільно зупинитися на наступних:
1. Когнітивна психологія. Тут вивчається розвиток зв'язків дитини із зовнішнім сві-том. Роль матері розглядається у двох аспектах: як надання необхідної дитині стимуляції та як забезпечення фізичного і психічного комфорту, що також необ-хідно для її нормального розвитку. При цьому акцент робиться на першому, а друге розглядається як умова, але не входить у предмет дослідження.
2. Розвиток емоційної сфери. Цей розділ досліджує вікові особливості емоційної сфери дитини, розвиток фізіологічних і психологічних механізмів, які їх забезпе-чують. Роль матері має вирішальне значення. Вона знаходить вияв у емоційній поведінці матері, якості догляду, важливим також є своєчасне і адекватне забез-печення фізіологічних потреб дитини. Велика увага приділяється ставленню ма-тері до дитини і стилю материнсько-дитячої взаємодії.
3. Розвиток особистості. Тут виділяються структура особистості й етапи її розвит-ку. Роль матері визнається вирішальною, особливо в становленні базових, ядер-них структур особистості в ранньому онтогенезі. Функції матері пов'язані зі своєчасним і якісним задоволенням потреб дитини, в любові до неї, наданні їй підтримки.
4. Розвиток окремих структур суб'єктивного досвіду (самосвідомість, Я-концепція, мотивація досягнень, прив'язаність та ін.). У цих напрямах поглиблено вивча-ється становлення окремих структур особистості або змісту суб'єктивного до-свіду, які мають значення в розвитку особистості дитини. До них можна віднес-ти пренатальну психологію. Роль матері оцінюється як вирішальна.
5. Дослідження структури діяльності дитини та її розвиток в онтогенезі. Даний напрям традиційно розвивається в рамках діяльнісного підходу. Тут розроблені система періодизації дитячого розвитку як зміни провідних видів діяльності, пе-ріодизація розвитку спілкування, становлення знакової функції в онтогенезі, са-мосвідомості. Роль дорослого розглядається в розвитку не тільки змісту, але і структури потребово-мотиваційної сфери дитини і структури її взаємостосунків зі світом.
Всі вказані напрями інтерпретують феномени психічного розвитку дитини в аспекті свого предмета дослідження. Проте функція матері присутня завжди. Разом з тим важко оцінити, розвиток яких саме структур психіки дитини може слугувати показником опти-мального виконання матір'ю її функцій. Хоча в усіх випадках можна виділити одну струк-туру, що оцінюється в психології як така, що забезпечує успішність всіх аспектів психіч-ного розвитку дитини. Незалежно від конкретних культурних та індивідуальних фізіоло-гічних особливостей дитини необхідною умовою її розвитку є ставлення до світу, яке характеризується як «базове довір'я», «впевненість у підтримці», «активне і довірливе ставлення до світу» і т.п., що дозволяє дитині відчувати емоційний комфорт і впевненість у будь-яких стосунках зі світом. Різноманітність термінів, які описують цю структуру, утруднює її аналіз і виділення тих функцій матері, що забезпечують її формування і культурні особливості. Термін «емоційне благополуччя» найточніше передає зміст і роль цієї структури у розвитку дитини. Саме емоційне благополуччя дитини дає можливість оцінювати успішність виконання матір'ю її функцій, оскільки свідчить про позитивну оцінку дитиною світу і себе в цьому світі в конкретних умовах свого життя. Про це писав і Дж. Боулбі - автор теорії прихильності. Його ідея полягала в тому, що в перші місяці життя дитини встановлюється тісний зв'язок між нею та матір'ю. Його не можна звести ні до сексуальності, ні до інстинктивної поведінки. Різкий розрив цього зв'язку призводить до серйозних порушень у психічному розвитку дитини, перш за все в структурі особистості. Ці порушення можуть проявитися не одразу, а значно пізніше - в підлітковому віці. Боулбі доводив, що мати для маленької дитини є надійним захистом, своєрідною базою, яку вона час від часу залишає, намагаючись дослідити навколишній світ. Проте ця дослід-ницька активність стабільна і адекватна саме в тих випадках, коли дитина впевнена, що у будь-який момент може повернутись під захист матері. Отже, основна мета формування емоційного зв'язку між матір'ю і дитиною - дати дитині відчуття захищеності й безпеки. Саме тепло і ласка, які йдуть від матері у перші місяці життя дитини, на його думку, є більш важливими, ніж правильний догляд та навчання. Праці Боулбі привели в 50-х рр. в Англії до зміни умов госпіталізації маленьких дітей, яких не розлучають з матір'ю. В цьому дана теорія є вельми подібною до висновків Еріксона і Лісіної про значення для немовлят емоційного спілкування з дорослими.
В такому зв'язку дуже гостро постає проблема девіантного материнства. Сюди слід віднести проблеми, пов'язані не лише з матерями, котрі відмовляються від своїх дітей і проявляють у ставленні до них відкриту зневагу і насилля, але і проблеми порушень мате-ринсько-дитячих стосунків, що стають причинами зниження емоційного благополуччя дитини, її відхилень від оптимального психічного розвитку. Окрім того, в сучасному суспільстві спостерігається розрив міжпоколінних зв'язків, втрата традиційних способів передачі досвіду. Жінка на порозі материнства не має уявлення про елементарні особливос-ті розвитку дитини й щодо своїх функцій в догляді за нею та в спілкуванні. Тому, крім виникнення потреби у підвищенні своєї батьківської компетентності, відбувається усвідо-млення недостатності емоційних переживань, неготовності до виникнення материнських почуттів. Все це зумовлює спрямований усвідомлений розвиток не лише інформаційних, але й емоційних основ материнської сфери. І цілком можливо, що приведе не лише до нової моделі материнства і формування відповідного змісту материнської сфери жінки, але також стане ефективним для виховання дитини з високим рівнем емоційного благополуччя.
Література
1. Брутман В.Й., Варга А.Я., Хамитова И.Ю. Влияние семейных факторов на формиро-вание девиантного поведения матери // Психолог. ж-л. - № 2. - 2000. - С. 79-78.
2. Филиппова Г.Г. Материнство и основные аспекты его исследования в психологии // Вопр. психологии. - 2001. - № 2. - С. 22-37.
Г.К. Радчук
Актуальність вивчення проблеми усвідомленого материнства продиктована супере-чностями між гостротою демографічних проблем, пов'язаних із різким падінням народжуваності, величезною кількістю сімей, що розлучаються, збільшенням осиротілих дітей при живих батьках, зростанням випадків жорстокого поводження з дітьми, нерозробленістю програм соціальної та психологічної допомоги сім'ї і, в першу чергу, жінці.
Важливість материнської поведінки для розвитку дитини, її складна структура і шлях розвитку, багатозначність культурних та індивідуальних варіантів, а також велика кількість сучасних досліджень у цій царині дозволяють говорити про материнство як самостійну реальність, яка вимагає розробки цілісного наукового підходу для її дослідження. У психологічній літературі багато уваги приділяється біологічним основам материнства, а також умовам і факторам його індивідуального розвитку. Якщо узагальнювати всі основні напрями досліджень, то можна констатувати той факт, що материнство як психосоціальний феномен розглядається з двох основних позицій: материнство як забезпечення умов для розвитку дитини і материнство як частина особистісної сфери жінки.
Соціально-політична емансипація жінок робить їх сімейні ролі, включаючи мате-ринство, менш значущими для них. Самоповага жінки, окрім материнства, має інші основи - професійні досягнення, соціальну незалежність, самостійно досягнуте соціальне станови-ще. Деякі традиційно-материнські функції в інституті сім'ї беруть на себе суспільні інсти-тути і професіонали (лікарі, вихователі, спеціалізовані заклади та ін.). Утім, це аж ніяк не применшує цінностей материнської любові й потреби в ній, але істотно змінює характер материнської поведінки. Дослідження різних культурних варіантів материнства в сучасно-му світі також свідчить про вплив моделей сім'ї, дитинства і цінностей, визнаних у даній культурі, на поведінку і переживання жінки.
Отже, материнство - це одна із соціальних жіночих ролей. Тому, навіть, якщо по-треба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми і цінності мають визначальний вплив на прояв материнського ставлення.
В сучасній психології вплив культурних та індивідуальних особливостей матері на розвиток дитини вважається дуже значущим, найбільш це стосується напрямів, пов'язаних з розвитком особистісних новоутворень. Особливості розвитку дитини, які вимагають забезпечення зі сторони материнських функцій, розглядаються різними розділами психо-логії. Кожний розділ має в цьому розвитку свій предмет дослідження, і залежно від цього оцінює та інтерпретує функції матері. З метою аналізу материнських функцій доцільно зупинитися на наступних:
1. Когнітивна психологія. Тут вивчається розвиток зв'язків дитини із зовнішнім сві-том. Роль матері розглядається у двох аспектах: як надання необхідної дитині стимуляції та як забезпечення фізичного і психічного комфорту, що також необ-хідно для її нормального розвитку. При цьому акцент робиться на першому, а друге розглядається як умова, але не входить у предмет дослідження.
2. Розвиток емоційної сфери. Цей розділ досліджує вікові особливості емоційної сфери дитини, розвиток фізіологічних і психологічних механізмів, які їх забезпе-чують. Роль матері має вирішальне значення. Вона знаходить вияв у емоційній поведінці матері, якості догляду, важливим також є своєчасне і адекватне забез-печення фізіологічних потреб дитини. Велика увага приділяється ставленню ма-тері до дитини і стилю материнсько-дитячої взаємодії.
3. Розвиток особистості. Тут виділяються структура особистості й етапи її розвит-ку. Роль матері визнається вирішальною, особливо в становленні базових, ядер-них структур особистості в ранньому онтогенезі. Функції матері пов'язані зі своєчасним і якісним задоволенням потреб дитини, в любові до неї, наданні їй підтримки.
4. Розвиток окремих структур суб'єктивного досвіду (самосвідомість, Я-концепція, мотивація досягнень, прив'язаність та ін.). У цих напрямах поглиблено вивча-ється становлення окремих структур особистості або змісту суб'єктивного до-свіду, які мають значення в розвитку особистості дитини. До них можна віднес-ти пренатальну психологію. Роль матері оцінюється як вирішальна.
5. Дослідження структури діяльності дитини та її розвиток в онтогенезі. Даний напрям традиційно розвивається в рамках діяльнісного підходу. Тут розроблені система періодизації дитячого розвитку як зміни провідних видів діяльності, пе-ріодизація розвитку спілкування, становлення знакової функції в онтогенезі, са-мосвідомості. Роль дорослого розглядається в розвитку не тільки змісту, але і структури потребово-мотиваційної сфери дитини і структури її взаємостосунків зі світом.
Всі вказані напрями інтерпретують феномени психічного розвитку дитини в аспекті свого предмета дослідження. Проте функція матері присутня завжди. Разом з тим важко оцінити, розвиток яких саме структур психіки дитини може слугувати показником опти-мального виконання матір'ю її функцій. Хоча в усіх випадках можна виділити одну струк-туру, що оцінюється в психології як така, що забезпечує успішність всіх аспектів психіч-ного розвитку дитини. Незалежно від конкретних культурних та індивідуальних фізіоло-гічних особливостей дитини необхідною умовою її розвитку є ставлення до світу, яке характеризується як «базове довір'я», «впевненість у підтримці», «активне і довірливе ставлення до світу» і т.п., що дозволяє дитині відчувати емоційний комфорт і впевненість у будь-яких стосунках зі світом. Різноманітність термінів, які описують цю структуру, утруднює її аналіз і виділення тих функцій матері, що забезпечують її формування і культурні особливості. Термін «емоційне благополуччя» найточніше передає зміст і роль цієї структури у розвитку дитини. Саме емоційне благополуччя дитини дає можливість оцінювати успішність виконання матір'ю її функцій, оскільки свідчить про позитивну оцінку дитиною світу і себе в цьому світі в конкретних умовах свого життя. Про це писав і Дж. Боулбі - автор теорії прихильності. Його ідея полягала в тому, що в перші місяці життя дитини встановлюється тісний зв'язок між нею та матір'ю. Його не можна звести ні до сексуальності, ні до інстинктивної поведінки. Різкий розрив цього зв'язку призводить до серйозних порушень у психічному розвитку дитини, перш за все в структурі особистості. Ці порушення можуть проявитися не одразу, а значно пізніше - в підлітковому віці. Боулбі доводив, що мати для маленької дитини є надійним захистом, своєрідною базою, яку вона час від часу залишає, намагаючись дослідити навколишній світ. Проте ця дослід-ницька активність стабільна і адекватна саме в тих випадках, коли дитина впевнена, що у будь-який момент може повернутись під захист матері. Отже, основна мета формування емоційного зв'язку між матір'ю і дитиною - дати дитині відчуття захищеності й безпеки. Саме тепло і ласка, які йдуть від матері у перші місяці життя дитини, на його думку, є більш важливими, ніж правильний догляд та навчання. Праці Боулбі привели в 50-х рр. в Англії до зміни умов госпіталізації маленьких дітей, яких не розлучають з матір'ю. В цьому дана теорія є вельми подібною до висновків Еріксона і Лісіної про значення для немовлят емоційного спілкування з дорослими.
В такому зв'язку дуже гостро постає проблема девіантного материнства. Сюди слід віднести проблеми, пов'язані не лише з матерями, котрі відмовляються від своїх дітей і проявляють у ставленні до них відкриту зневагу і насилля, але і проблеми порушень мате-ринсько-дитячих стосунків, що стають причинами зниження емоційного благополуччя дитини, її відхилень від оптимального психічного розвитку. Окрім того, в сучасному суспільстві спостерігається розрив міжпоколінних зв'язків, втрата традиційних способів передачі досвіду. Жінка на порозі материнства не має уявлення про елементарні особливос-ті розвитку дитини й щодо своїх функцій в догляді за нею та в спілкуванні. Тому, крім виникнення потреби у підвищенні своєї батьківської компетентності, відбувається усвідо-млення недостатності емоційних переживань, неготовності до виникнення материнських почуттів. Все це зумовлює спрямований усвідомлений розвиток не лише інформаційних, але й емоційних основ материнської сфери. І цілком можливо, що приведе не лише до нової моделі материнства і формування відповідного змісту материнської сфери жінки, але також стане ефективним для виховання дитини з високим рівнем емоційного благополуччя.
Література
1. Брутман В.Й., Варга А.Я., Хамитова И.Ю. Влияние семейных факторов на формиро-вание девиантного поведения матери // Психолог. ж-л. - № 2. - 2000. - С. 79-78.
2. Филиппова Г.Г. Материнство и основные аспекты его исследования в психологии // Вопр. психологии. - 2001. - № 2. - С. 22-37.
Зворотній зв'язок