Письмо президенту Украины от Интернет Ассоциации Украины

Президенту України
Пану Ющенку В. А.

Вельмишановний Пане Президенте!


Верховною Радою України 28.11.2006 р. прийнято Закон “Про внесення змін до Закону
“Про телекомунікації” (щодо переліку загальнодоступних телекомунікаційних послуг”).
Прийнятим Законом вносяться зміни в ст.ст.62 та 63 Закону України “Про телекомунікації”
від 18.11.2003 р. № 1280-IV.
Аналіз змісту внесених змін до Закону України “Про телекомунікації” показує, що
прийняті зміни до вищезазначеного Закону призводять до звуження обсягу існуючих прав
громадян на соціальний захист. Це відбувається завдяки скороченню переліку
загальнодоступних телекомунікаційних послуг (з якого виключені послуги фіксованого
телефонного міжміського, міжнародного зв'язку), які підлягають державному регулюванню.
Державне регулювання тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги шляхом
встановлення граничних та фіксованих тарифів надає гарантії для забезпечення того, щоб
населення з низьким доходом або з особливими соціальними потребами не мали фінансових
перешкод у використанні загальнодоступних телекомунікаційних послуг для власних потреб,
зокрема послуг фіксованого телефонного місцевого, міжміського, міжнародного зв’язку.
Конституція України (ст. 22) забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав
громадян при внесенні змін до чинних законів.
Крім того, зміни до Закону України “Про телекомунікації” не відповідають положенням
Директиви 2002/22/ЄС Європейського парламенту та Ради від 7 березня 2002 року «Про
універсальну послугу та права користувачів стосовно електронних мереж зв’язку і послуг»
(Офіційний вісник Європейських Спільнот, 24.04.2002, L 108/51), яка безперечно визначає,
що надання універсальної телекомунікаційної послуги має дозволяти кінцевим користувачам
здійснювати та отримувати місцеві, національні (міжміські) та міжнародні телефонні
дзвінки.
Таким чином, прийняті зміни до Закону "Про телекомунікації" (щодо переліку
загальнодоступних телекомунікаційних послуг”) суперечать вимогам Конституції України та
не відповідають положенням Директиви Європейського парламенту та Ради «Про універсальну
послугу та права користувачів стосовно електронних мереж зв’язку і послуг».

Вельмишановний Пане Президенте, на підставі вищевикладеного, переконливо просимо Вас
накласти вето на Закон “Про внесення змін до Закону “Про телекомунікації” (щодо переліку
загальнодоступних телекомунікаційних послуг).

Додаток: Аналітична довідка до прийнятого Закону “Про внесення змін до Закону "Про
телекомунікації" (щодо переліку загальнодоступних телекомунікаційних послуг)

Голова Правління
Інтернет Асоціації України Т.В. Попова




Додаток
Аналітична довідка
до прийнятого Закону “Про внесення змін до Закону "Про телекомунікації"
(щодо переліку загальнодоступних телекомунікаційних послуг)

І. Прийнятим Верховною Радою України 28.11.2006 р. Законом “Про внесення змін
до Закону "Про телекомунікації" (щодо переліку загальнодоступних телекомунікаційних
послуг)вносяться зміни в ст.62 та 63 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003
р. № 1280-IV, а саме:
ст. 62 викладено в наступній редакції: «До загальнодоступних телекомунікаційних послуг
відносяться: підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж
загального користування (універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв’язку в
межах зони нумерації (місцевий телефонний зв’язок), а також виклик служб екстреної
допомоги, послуги довідкових служб і зв’язку за допомогою таксофонів, за винятком таких
послуг, що надаються з використанням безпроводового доступу.
Дзвінки з телекомунікаційних мереж фіксованого телефонного на телекомунікаційні мережі
рухомого (мобільного) зв’язку не відносяться до загальнодоступних телекомунікаційних
послуг».
ст. 63 доповнено новими частинами четвертою та п’ятою такого змісту:
«4. Держава гарантує універсальне обслуговування – забезпечення універсального доступу
споживачів до телекомунікаційних мереж загального користування та отримання
загальнодоступних телекомунікаційних послуг нормованої якості, за регульованими державою
тарифами».

В попередній редакції ст.62 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що до
загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать послуги фіксованого телефонного
(місцевого, міжміського, міжнародного) зв'язку, за винятком таких послуг, що надаються з
використанням безпроводового доступу, в тому числі служб екстреного виклику, послуги
довідкових служб, зв'язку за допомогою таксофонів та переговорних пунктів, факсимільного
і телеграфного зв'язку.
Таким чином, з прийняттям вищезазначеного Закону скорочується перелік
загальнодоступних (універсальних) телекомунікаційних послуг, а саме: із переліку
загальнодоступних (універсальних) телекомунікаційних послуг виключено міжміський і
міжнародний зв'язок, а також дзвінки на телекомунікаційні мережі рухомого (мобільного)
зв’язку.
Таке скорочення переліку загальнодоступних (універсальних) телекомунікаційних послуг
не відповідає положенням Директиви 2002/22/ЄС Європейського парламенту та Ради від
7 березня 2002 року «Про універсальну послугу та права користувачів стосовно електронних
мереж зв’язку і послуг» (Офіційний вісник Європейських Спільнот, 24.04.20002, L 108/51)
(далі за текстом - Директива 2002/22/ЄС), яка однозначно визначає, що надання
універсальної телекомунікаційної послуги має дозволяти кінцевим користувачам здійснювати
та отримувати місцеві, національні (міжміські) та міжнародні телефонні дзвінки.

ІІ. Статтею 67 Закону України “Про телекомунікації” визначено, що основною
метою розвитку та надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг є надання
громадянам України, за регульованими державою тарифами, можливості задовольняти
власні потреби в телекомунікаційних послугах.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про телекомунікації” “загальнодоступні
(універсальні) телекомунікаційні послуги” визначаються, як мінімальний набір
визначених цим Законом послуг нормованої якості, доступний усім споживачам на всій
території України.
Відповідно до пункту “j” ст.2 Директиви 2002/21/ЄС Європейського парламенту та Ради
від 7 березня 2002 року “Про спільні правові рамки для електронних комунікаційних мереж та
послуг” “універсальні послуги” - це перелік послуг, визначений у Директиві
2002/22/ЄС, особливої якості, які доступні всім користувачам незалежно від їхнього
географічного розташування та, у світлі особливих національних умов, за доступною
ціною.
У п. 11 Директиви 2002/22/ЄС зазначено, що доступна ціна – це ціна, яку визначає
держава на національному рівні, в світлі особливих національних умов, зокрема, шляхом
встановлення спільних тарифів, незалежно від місця розташування, чи спеціальні тарифні
опціони для потреб користувачів з низьким доходом. Доступна ціна (тариф) це ціна,
яка відрізняється від такої, що є результатом звичайних ринкових умов, зокрема, для
забезпечення того, що особи з низьким доходом або з особливими соціальними потребами не
мали перешкод у доступі чи використанні загальнодоступних телекомунікаційних послуг (ст.
9 «Доступність тарифів» Директиви 2002/22/ЄС).
Статтею 66 Закону України “Про телекомунікації” встановлено, що тарифи на
загальнодоступні телекомунікаційні послуги підлягають державному регулюванню шляхом
встановлення граничних або фіксованих тарифів.
Отже, внаслідок прийнятих змін до Закону України “Про телекомунікації” державному
регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів на відміну від
попередньої редакції Закону підлягає лише місцевий зв'язок. Внаслідок цього,
населення України залишається без соціального захисту при використанні послуги
міжміського або міжнародного зв'язку, та при з’єднанні з телекомунікаційними мережами
рухомого (мобільного) зв’язку.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, зокрема, при внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав громадян. Але,
внесені зміни Закону України “Про телекомунікації” призводять до суттєвого погіршення
соціального захисту населення з точки зору забезпечення доступу та використання
загальнодоступних телекомунікаційних послуг.
Таким чином, прийняті зміни до Закону "Про телекомунікації" (щодо переліку
загальнодоступних телекомунікаційних послуг”) суперечать вимогам Конституції України.

ІІІ. В новій частині 4 статті 63 Закону України “Про телекомунікації”
міститься груба юридична помилка.
Статтею 62 Закону України “Про телекомунікації” визначається зміст
загальнодоступної телекомунікаційної послуги, до якої відносяться:
підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж загального
користування (універсальний доступ);
послуги фіксованого телефонного зв’язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний
зв’язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб і зв’язку за
допомогою таксофонів, за винятком таких послуг, що надаються з використанням
безпроводового доступу.
Додаткова частина 4 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” визначає зміст
універсального обслуговування, як:
забезпечення універсального доступу споживачів до телекомунікаційних мереж
загального користування;
та отримання загальнодоступних телекомунікаційних послуг нормованої якості, за
регульованими державою тарифами.
Але, визначення загальнодоступної телекомунікаційної послуги, надане в статті 62
вже містить визначення універсального доступу.

Висновок:
Внесені зміни до ст.ст.62 та 63 Закону України “Про телекомунікації” звужують обсяг
існуючих прав громадян на соціальний захист, а саме: скорочено перелік загальнодоступних
телекомунікаційних послуг, зменшено перелік телекомунікаційних послуг, які підлягають
державному регулюванню, що здійснюється з метою забезпечення фінансової доступності цих
послуг для всього населення України.
Таким чином, прийняті зміни до Закону "Про телекомунікації" (щодо переліку
загальнодоступних телекомунікаційних послуг”) суперечать вимогам Конституції України та
не відповідають положенням Директиви 2002/22/ЄС.


Адрес источника: http://inau.org.ua